13.12.22 363/2982/22
13 грудня 2022 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Дьоміної О.П., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування рішення суб'єкта владних повноважень та закриття справи про адміністративне правопорушення, -
20 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, в подальшому, 04.10.2022 року уточнивши свої позовні вимоги, просив скасувати постанову серії ЕАР №5855496 від 06.09.2022 року про накладення на нього адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 680 гри. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Так, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 06.09.2022 року інспектором лейтенантом поліції управління НП у м. Києві БЗС батальйону 2 роти Левченком Є.А. винесено постанову у справі про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5855496 про накладення на позивача адмінстягнення за адмінправопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. Згідно оскаржуваної постанови 06.09.2022 року о 09 год. 00 хв. по вул. О. Теліги у м. Києві, водій керував транспортним засобом Toyota Highlander, д/н НОМЕР_1 , здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушив п. 17.1 ПДР, скоїв адмінправопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Позивач з цією постановою категорично не згодний, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена формально у порушення вимог Конституції України та діючого КУпАП, з порушенням порядку розгляду справи, без фактичного з'ясування та дослідження обставин, без зазначення доказів та встановлення будь-яких фактичних даних на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність особи в його вчиненні.
Так, 06.09.2022 року о 09 год. 00 хв. позивач, виїжджаючи на транспортному засобі Toyota Highlander, д/н НОМЕР_1 з території АЗС, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Олени Теліги, 61, відразу перелаштувався зі смуги для маршрутних ТЗ в середню смугу руху для автомобільного транспорту, без перетину суцільної смуги, але через 120 метрів від АЗС був зупинений старшим лейтенантом поліції Бойко А.В. На вимогу поліцейського ним одразу було надано посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а на його запитання про причину зупинки, ОСОБА_2 повідомив про порушення ПДР України, а саме рух на смузі для маршрутних ТЗ та одразу ж рушив до свого службового автомобіля. На запитання з якою метою в нього відібрали посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, позивач отримав відповідь - для складання постанови. При цьому відповідач без відома позивача, без оголошення про початок розгляду справи та без роз'яснення прав, передбачених ст. ст. 268, 269 КУпАП почав розглядати справу. На прохання надати докази (фото, відео фіксації) порушення ПДР України, позивач почув, що докази є, та він може оскаржити постанову про накладення адміністративного стягнення протягом 10 днів, після чого йому роздрукували оскаржувану постанову в якій було зазначено про її винесення іншою особою, а саме Інспектором лейтенантом поліції управління Національної поліції у місті Києві БЗС батальйону 2 роти Левченком Є.А. Позивач звертає увагу суду, що оскаржувану постанову виносив саме ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 . Також в оскаржуваній постанові зазначено, що місце розгляду справи є АДРЕСА_1 , коли дійсне місце розгляду справи знаходиться на відстані 2,1 км по АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що винесена постанова не містить посилань на наявність доказів вчинення правопорушення, в ній не зазначено про наявність відеозапису та фото, пояснень свідків, речових доказів, висновку експерта тощо. З постанови не зрозуміло яким чином надано оцінку і як саме досліджувалися докази та на підставі яких даних зроблено висновок про вчинення правопорушення. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 і змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20 вересня 2022 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. 04 жовтня 2022 року, на виконання ухвали суду від 20 вересня 2022 року, ОСОБА_1 через канцелярію суду подав заяву про усунення недоліків та уточнений адміністративний позов.
05.10.2022 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
09.11.2022 року позивач через канцелярію суду подав заяву про долучення доказів, а саме: відеозапис, знятий ним під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасники справи мають право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Представник Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, відзив на позовну заяву не подав, жодних заяв від нього не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Так, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного:
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Крім того з ч. 1 ст. 5 КАС України випливає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист в тому числі і шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з вимог ч. 1 ст. 2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що 06.09.2022 року Інспектором лейтенантом поліції Управління патрульної поліції в м. Києві БЗС батальйону 2 роти Левченком Є.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5855496 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 06.09.2022 о 09 год. 04 хв. по вулиці Олени Теліги, 5, м. Києві, водій керуючи транспортним засобом Toyota Highlander, д/н НОМЕР_2 , здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушив п. 17.1 ПДР. На дорозі із смугою для маршрутних Т/З, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка інших Т/З на цій смузі, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України від 02.07.2015 року за №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі і передбачені ст. 122 ч. 3 КУпАП.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 року за №3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пункт 1.3 ПДР, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306 зазначає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Зі змісту п. 8.1 ПДР України випливає, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пункт 17.1 ПДР України визначає, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зокрема повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Зі змісту ст. ст. 245, 248 КУпАП випливає, що одним із основних завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є об'єктивне з'ясування обставин справи, рівність всіх громадян перед законом і органом, що розглядає справу.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що в Україні діє презумпція невинуватості, коли особа вважається невинуватою у вчиненні будь-якого правопорушення, доки її вину не буде доведено в установленому Законом порядку.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановлено судом, позивач категорично заперечує проти постанови в тому числі і з підстав відсутності будь-яких доказів вчинення ним правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
При цьому доказів, що підтверджували би факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП відповідачем суду надано не було. Тобто відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження правомірності рішення, що оскаржується. Таким чином, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні достовірні і достатні докази наявності в діях позивача того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові.
Як вбачається з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року по справі за №215/5304/16-а (2-а/215/47/17) - притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється за умови повного з'ясування усіх обставин вчиненого нею адміністративного правопорушення та виявлення причин, що спричинили його вчинення. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності не достатньо лише встановлення факту вчинення нею порушення, оскільки застосування передбачених нормами КУпАП заходів впливу, можливе лише за умови відсутності обставин, визначених ст. ст. 17, 247 КУпАП та у разі, якщо вина особи повністю, доведена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, суд вбачає, що відповідачем не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачем п. 17.1 ПДР України, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України - за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний зокрема має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд вважає, що відповідач не виконав вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та не довів правомірності прийнятого ним рішення відносно ОСОБА_1 , що є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого Наказом Національної поліції України 06.11.2015 року за №73 з відповідними змінами від 01.04.2020 року за №272 - Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту, його територіальних (відокремлених) підрозділів та інших підрозділів патрульної поліції згідно з штатним розписом Національної поліції України. Департамент організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення, є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України тощо.
Таким чином, враховуючи те, що Управління патрульної поліції у м. Києві, де працює інспектор лейтенант поліції Левченко Є.А., який склав оскаржувану позивачем постанову, входить до складу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, який в свою чергу виступає відповідачем по вказаній справі, та діє на правах самостійної юридичної особи, то саме з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у відповідності до ст. 139 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 152 КАС України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Позивачем був сплачений судовий збір в сумі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією за №ПН2587685 від 15.09.2022 року.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" - судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", який вступив в дію з 01.01.2022 року, встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2022 року складає 2481 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року в справі за №543/775/17 зазначає, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ України «Про судовий збір» - у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481х0,2 = 496 грн. 20 коп.).
На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову, датовану 06.09.2022 року,про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР за №5855496 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн. за ч. 3 ст. 122 КУпАП- скасувати, провадження по справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (03048, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області 11.02.2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 496, 20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області 11.02.2003 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 )
Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України (03048, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, ЄДРПОУ 40108646)
Головуюча О.П. Дьоміна