Справа № 362/3285/22
Провадження № 1-кп/362/526/22
Ухвала
06.12.2022 м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Василькові Київської області клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальну провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022111140000262 від 28.05.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
У провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває вказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на те, що спливає строк дії попередньої ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися. Вважає, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу і свідків у цьому кримінальному провадженні. Вказав, що хоча потерпіла і свідки уже допитані у судовому засіданні, однак це не виключає можливість їх повторного допиту судом. Також наголосив, що санкцією статті, за якому обвинувачується ОСОБА_6 , передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років. Зауважив, що останній зловживає алкогольними напоями.
Потерпіла та її представник підтримали клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_6 заперечував проти заявленого клопотання прокурора, вказав, що жодного наміру переховуватись від суду не має наміру, як і впливати на свідків та потерпілу в даному кримінальному провадженні. Пояснив, що у нього є сім'я, хоч і офіційно з дружиною розлучений, але фактично проживають разом. Також на його утриманні перебуває дитина-інвалід і, перебуваючи під вартою, не має змоги допомогти їм. Пояснив, що народився у сім'ї військових, сам є військовим, за 65 років ніколи не притягався до кримінальної відповідальності. Наголосив, що тюрма не для нього.
Захисник заперечив проти задоволення цього клопотання прокурора і наголосив, що дане клопотання прокурора ідентичне попередньому, а ризики, наведені у ньому, є припущеннями і нічим необґрунтовані. Зазначив, що потерпіла і свідки уже допитані у судовому засіданні, а деякі свідки допитувалися повторно. Також зазначив, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати підставою для задоволення цього клопотання. Його підзахисний не має наміру переховуватися від суду, що підтверджується і його належною поведінкою у судових засіданнях при розгляді цієї справи. Також зауважив, що розгляд цього кримінального провадження у суді першої інстанції відбувається дуже швидко, а у суді апеляційної інстанції так не буде. Наголосив, що його підзахисний має поважний вік, він є військовим пенсіонером, на його утриманні перебуває дитина-інвалід. Вважає, що нічний домашній арешт забезпечить його належну процесуальну поведінку, він зможе працювати і утримувати сім'ю. З цих підстав та, обґрунтовуючи свою позицію практикою ЄСПЛ, просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора і обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов до таких висновків.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25.08.2022 ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого продовжувалась ухвалою суду від 18.10.2022.
Відповідно до положень ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд враховує зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжити злочину діяльність. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, має бути враховано тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу обвинуваченого та розмір заподіяної ним майнової шкоди.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ст. ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини, з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 діяння, яке воно сформульовано у обвинуваченні, враховуючи особу обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також тяжкість можливого покарання у межах санкцій ч. 1 ст. 115 КК України, яка передбачає позбавлення волі від 7 до 15 років, суд вважає, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.
Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, санкція ч. 1 ст. 115 КК України, за якою обвинувачується раніше не судимий ОСОБА_6 , передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Крім того, у судовому засіданні судом встановлено, що обвинувачений частково визнає обставини, викладені у обвинувальному акті, а тому, відповідно, має свою версію розвитку подій щодо інкримінованого обвинувачення.
З цих підстав, на думку суду, існує беззаперечне існування ризику щодо незаконного впливу на потерпілу і свідків у цьому кримінальному провадженні.
Щодо посилань сторони захисту про те, що відпав заявлений прокурором ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні через їх допит у судовому засіданні під присягою, то суд зауважує, що судове слідство по даному кримінальному провадженні не завершено.
Так, у силу ч. 14 ст. 352 КПК України свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, зокрема, якщо під час судового розгляду з'ясувалося, що свідок може надати показання стосовно обставин, щодо яких він не допитувався <…>.
При цьому суд враховує, що по даному кримінальному провадженні є малолітній свідок, деякі свідки є сусідами обвинуваченого, який частково визнає обставини, що викладені у обвинувальному акті.
Водночас суд погоджується зі стороною захисту, що у ОСОБА_6 наявні міцні соціальні зв'язки, на його утриманні перебуває дорослий син, який є інвалідом. Водночас, на думку суду, даний факт сам по собі не може гарантувати належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
При вирішенні даного клопотання прокурора суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого виправдано наявністю конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011), а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Надаючи оцінку доводам, які наведені прокурором у клопотанні, враховуючи пояснення сторін кримінального провадження, оцінюючи відомості про особу обвинуваченого, встановлені у судовому засіданні, суд погоджується зі стороною обвинувачення щодо існування вищезазначених ризиків та їх незмінності.
Суд при цьому враховує, що понять ризиків, як і видів доказів, якими вони можуть підтверджуватися, національне законодавство України не містить. Однак, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливість існування певних підозр щодо таких ризиків, тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом наведено ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень частини 1 статті 177 КПК України.
На думку суду, саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного статтею 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу й особі обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної його процесуальної поведінки та співіснування з суспільством.
Отже, з врахуванням даних про особу обвинуваченого та усіх встановлених досудовим розслідуванням фактичних обставин справи, суд дійшов до висновку, що застосування до ОСОБА_6 одного із більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання вказаних ризиків.
При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
За таких обставин, суд вважає клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обґрунтованим.
Одночасно, відповідно до вимог п. 1 ч. 4 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, суд вважає за можливе не визначати обвинуваченому розмір застави.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 193-194, 197, 314-316, 309, 369-372, 615, КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів - до 03 лютого 2023 року включно.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 532 КПК України, та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1