справа № 361/6668/22
провадження № 1-кп/361/1075/22
09.12.2022 м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,
Ухвалою суду від 08.12.2022 було призначено підготовче судове засідання на розгляд у якому винесено питання регламентовані ст.ст. 314-316 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_6 в підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлявся телефонограмою 08.12.2022, причини неявки суду не повідомив.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні зазначила про можливість проведення підготовчого засідання без участі потерпілого, який був повідомлений про дату, час та місце його проведення.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти проведення підготовчого судового засідання без участі потерпілого, обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
Згідно положень ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника…, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.
У відповідності до ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.
Беручи до уваги, що потерпілий ОСОБА_6 являється особою з інвалідністю ІІ групи, причини неявки останнього в підготовче судове засідання суду не відомі, тому суд погоджується з позицією сторони захисту щодо необхідності відкладення проведення підготовчого засідання з метою недопущення порушення визначених КПК України процесуальних прав потерпілого.
Крім того, прокурор підтримала подане до суду 09.12.2022 клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів відносно обвинуваченого ОСОБА_4 з посиланням на існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та тяжкість покарання (від 7 до 10 років); 2) незаконно впливати на потерпілого, з яким він давно знайомий і перебуває у неприязних відносинах, у зв'язку з чим і було скоєно злочин, та свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки обвинуваченому відомо про місця їх проживання, більшість свідків являються його сусідами та знайомими; 3) ймовірність вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 не володіє достатнім рівнем самоконтролю та самоорганізації.
Запобігання більш м'якого запобіжного засобу не зможе запобігти вищевказаним ризикам, так як застосування особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки обвинуваченого; відсутні заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки; відсутність джерел заробітку у обвинуваченого унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді застави; застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не зможе запобігти вищевказаним ризикам.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 проти розгляду заявленого прокурором клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів відносно обвинуваченого ОСОБА_4 заперечила, посилаючись на порушення прокурором визначеного ч. 1 ст. 199 КПК України п'ятиденного строку подання вказаного клопотання, крім того, вказане клопотання не було вручене обвинуваченому за три години до його розгляду, як це передбачено ч. 2 ст. 184 КПК України.
Під час розгляду вказаного клопотання захисник, залишаючись на позиції, що клопотання подане з порушенням строків та не вручене обвинуваченому за три години до його розгляду, заперечила проти його задоволення посилаючись на те, що прокурором не доведено існування зазначених в клопотанні ризиків, а також прокурором не доведено неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного засобу.
Просить замінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний засіб на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника та повідомив суду, що він дійсно відмовився отримати копію клопотання, так як на час вручення прокурором копії клопотання в суді не було світла, а тому він не мав можливості ознайомитися із його змістом.
Судом, за клопотанням сторони захисту із зазначенням ними необхідного часу, оголошувалася перерва для можливості ознайомлення обвинуваченого із змістом клопотання.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо заявленого прокурором клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до частини третьої статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Наведена правова норма є відсильною щодо норм кримінально-процесуального закону, розміщених у розділі ІІ КПК. Зі змісту частини першої статті 197 глави 18 розділу ІІ КПК випливає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Як вбачається із наданої прокурором в підготовчому судовому засіданні розписки про отримання копії клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачений ОСОБА_4 від отримання клопотання відмовився 09.12.2022 о 14-00 годині, що також підтвердив обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні з посиланням на відсутність світла в суді, в зв'язку з чим, за клопотанням сторони захисту із зазначенням ними необхідного часу, оголошувалася перерва для можливості ознайомлення обвинуваченого із змістом клопотання.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного ОСОБА_4 спливає 10.12.2022. Прокурором клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів відносно обвинуваченого ОСОБА_4 подане 09.12.2022. Тому суд погоджується з позицією сторони захисту, що стороною обвинувачення не було дотримано вимоги кримінально-процесуального законодавства щодо строку звернення до суду з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. Разом з тим, суд враховує, що чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення порядку звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне вирішити клопотання прокурора по суті, надавши відповідну правову оцінку доводам сторін кримінального провадження.
Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За тлумаченням мети тримання під вартою Європейською Комісією з прав людини, mutatis mutandis, в рішенні від 14.03.1984 у справі «Ферарі-Браво проти Італії» (заява № 9627/81) застосування цього заходу виправдане не лише тоді, коли факт вчинення і характер злочину безспірно доведені та встановлені, що складає завдання судового розгляду, але й для сприяння судовому розглядові в цьому.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У відповідності з положеннями ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності зазначених прокурором ризиків, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює всі обставини у їх сукупності, у тому числі: зазначені в обвинувальному акті дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який обвинувачується у скоєнні умисного особливо тяжкого злочину, санкція за який передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, раніше не судимий, має постійне місце реєстрації, не одружений, утриманців не має, що вказує про відсутність міцних соціальних зв'язків, не працюючий, а отже не має постійного джерела доходів, що свідчить про можливість залишення останнім в будь-який момент фактичного місця проживання з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, ускладнивши тим самим здійснення правосуддя.
Обставини, що обґрунтовують наявність вищезазначених ризиків, та обставини, що перешкоджають уникнути ризиків без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме те, що ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що в ході словесної перепалки на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, реалізуючи свій злочинний умисел на вбивство ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що постріл з рушниці в верхню частину тулуба людини є життєво-небезпечним для життя людини, здійснив постріл в потерпілого ОСОБА_6 , чим завдав останньому тяжких тілесних ушкоджень, після чого ОСОБА_6 , з метою врятування свого життя повернувся спиною до ОСОБА_4 та почав рухатися в протилежному від нього напрямку, при цьому ОСОБА_4 , рухаючись за потерпілим, здійснив ще два постріли в сторону останнього, після чого залишив місце події, не надавши жодної медичної допомоги потерпілому, однак наслідки у вигляді смерті потерпілого не настали завдяки наданню ОСОБА_6 своєчасної медичної допомоги, тобто злочин не було закінчено з причин, що не залежали від волі обвинуваченого, таким чином останній вчинив особливо зухвалі протиправні дії, які вимагають значного рівня кримінальної рішучості і ставлять під загрозу життя і здоров'я потерпілого. Зазначене породжує обґрунтовані ризики, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи не під вартою, здатний повторити такі ж кримінальні дії, які цього разу можуть закінчитися більш важкими наслідками. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 , маючи таку ж рішучість до вчинення протиправних дій, здатний ухилитись від слідства і суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків з тим, щоб вони підтримали його версію події, і останні, з огляду на характер події, матимуть підстави побоюватися за своє життя і здоров'я.
При цьому суд приймає до уваги, що судове слідство (з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на даний час не розпочато, зокрема, не допитані потерпілий та свідки кримінального провадження, та вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому.
Відомості, що стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 , які б перешкоджали його перебуванню у місці попереднього ув'язнення, суду не надані, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, та позбавляє останнього можливості перешкодити інтересам правосуддя і запобіганню спробам переховуватися від суду, впливати на потерпілого, свідків чи вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Так, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 , у разі підтвердження його вини, яку, на ряду з іншими доказами, можуть підтвердити потерпілий та свідки, може спонукати його впливати на останніх з метою зміни показів на свою користь.
Дані обставини з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим свідчать про те, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та залишились незмінними.
Суд вважає, що стороною захисту не наведено жодних доводів, які могли би бути гарантією того, що обвинувачений не буде переховуватися від суду, не буде впливати на потерпілого та свідків, не продовжить кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, для застосування стосовно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, на думку суду, неможливість застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів обумовлена тим, що жоден інший запобіжний захід не забезпечить попередження вказаним ризикам, ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення, спроби підозрюваного уникнути відповідальності.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
При цьому, вирішуючи питання щодо продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість його пред'явлення, суспільну небезпеку злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_4 .
Відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Керуючись ст. 178, 197, 314-316, 371, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів по 06.02.2023 включно.
Проведення підготовчого судового засідання відкласти на 04.01.2022 на 15.30 год.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не перешкоджає її виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1