13.10.2022
Справа № 361/2462/22
Провадження №3/361/1999/22
13 жовтня 2022 року Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г., розглянувши матеріали, що надійшли з Броварського районного управління поліції ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Бровари Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
09 вересня 2022 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшов адміністративний матеріал щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №257391 від 11.06.2022, 11 червня 2022 року о 01 год. 00 хв. в Київській області м.Бровари, по вул.Гостомельській, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки ”FORD ESCORT”, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп'яніння водій відмовився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав. Суду пояснив, що транспортним засобом 11 червня 2022 року о 01 год. 00 хв. не керував, від проходження огляду на стан сп”яніння відповідно до встановленого порядку не відмовлявся.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Процик Д.Г. просив суд закрити провадження по справі відносно його довірителя, у зв”язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки працівниками поліції було сфальсифіковано дані матеріали, тобто видані одні обставини за інші. Вважає, що ОСОБА_1 діяв адекватно ситуації та нормам чинного законодавства і жодних ознак алкогольного сп'яніння з даних обставин у нього не вбачається, що свідчить про те, що фабула адмінправопорушення зазначена у протоколі не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вказує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп”яніння відповідно до встановленого порядку не відмовлявся. Звертає увагу, що виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, суб”єктом даного правопорушення являється водій транспортного засобу. У вину ОСОБА_1 ставиться відмова, тобто порушення ним вимог п.2.5 ПДР, що не відповідає дійсності. Натомість, ОСОБА_1 заперечує факт керування автомобілем і у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що транспортний засіб було зупинено працівниками поліції саме під час руху, у відповідності до вимог ст.35 Закону України ”Про Національну поліцію”, де зазначено вичерпний перелік підстав зупинки поліцейським транспортного засобу. Зазначає, що у протоколі не зазначено, а у матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про причину зупинки поліцейським транспортного засобу, що обгрунтовано дає стверджувати, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом. Тобто, у разі якщо б ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом, то при складанні протоколу за наявності підстав, викладених у ньому (водіння транспортного засобу), працівник поліції мав відсторонити ОСОБА_1 , як водія від керування, однак будь-яких підтверджень цьому у матеріалах справи немає. Акцентує, що у матеріалах справи містяться письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 11.06.2022 року, в яких також не підтверджено факту керування ОСОБА_1 транспортного засобу. Крім того, з протоколу вбачається, що факт керування було виявлено о 01 год. 00 хв., а протокол складено о 01 год. 10 хв., тобто всі розмови та оформлення матеріалів справи відбувалися в межах 10 хв., аналізуючи направлення видно, що ОСОБА_1 нібито направлено до КНП ”Броварська БКЛ” о 03 год. 20 хв., тобто більше, ніж 2 години після складення самого протоколу. Виходячи з вищевикладеного, вказує, що спочатку відносно ОСОБА_1 було складено адмінпротокол, після чого його відпустили і вже потім, у відсутності ОСОБА_1 було складено відповідне направлення. Очевидно, що працівники поліції розуміли про необхідність доставити ОСОБА_1 до закладу охорони здоров”я, тому формально склали таке направлення, що є грубим порушенням вимог Інструкції, Порядку, а також ст.266 КУпАП.
Суд вислухавши ОСОБА_1 , захисника Процика Д.Г., вивчивши матеріали справи, надані письмові докази у справі, встановивши обставини у справі дійшов наступного висновку.
У протоколі про адмінправопорушення від 11.06.2022 року серії ААБ №257391, зазначається, що 11 червня 2022 року о 01 год. 00 хв. в Київській області м.Бровари, по вул.Гостомельській, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки ”FORD ESCORT”, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп'яніння водій відмовився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР.
У протоколі також зазначається, що до протоколу додані: акт, направлення, пояснення свідків.
У матеріалах справи містяться пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП ”Броварська БКЛ” БРР БМР від 11 червня 2022 року; акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, за якою кваліфіковані дії ОСОБА_1 настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно п.2.5.ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З аналізу вказаного пункту слід дійти висновку, що огляд на стан сп”яніння може проводитися поліцейським на місці вчинення правопорушення або у медичному закладі, що входить до спеціально затвердженого переліку.
Огляд на стан сп”яніння у медичному закладі проводиться у разі відмови водія від огляду поліцейським, у разі незгоди з результатами огляду поліцейським, якщо у водія є ознаки перебування під впливом лікарських або наркотичних препаратів, а також якщо водій став учасником ДТП в якому є постраждалі.
Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності до вимог частини першої ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов'язана скласти протокол, в якому в обов'язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції статті 130 КУпАП та утворюють об'єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.
Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що транспортний засіб було зупинено працівниками поліції саме під час руху, у відповідності до вимог ст.35 Закону України ”Про Національну поліцію”, де зазначено вичерпний перелік підстав зупинки поліцейським транспортного засобу. У матеріалах справи містяться письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 11.06.2022 року, в яких також не підтверджено факту керування ОСОБА_1 транспортного засобу. Крім того, з протоколу вбачається, що факт керування було виявлено о 01 год. 00 хв., а протокол складено о 01 год. 10 хв., тобто всі розмови та оформлення матеріалів справи відбувалися в межах 10 хв. Направлення ОСОБА_1 до КНП ”Броварська БКЛ” видано о 03 год. 20 хв., тобто більше, ніж 2 години після складення самого протоколу.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, на а.с. 6-7 наявні письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно з якими вони 11 червня 2022 року о (не зазначено час) у Київській області м.Бровари, по вул.Гостомельській, були свідками того, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп”яніння за допомогою газоаналізатора ”Драгер” і в лікаря-нарколога в медичному закладі у встановленому законом порядку.
Суд оцінюючи в сукупності вказані докази, які наявні в матеріалах справи, доходить висновку, що вони не свідчать про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У п.1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858, зазначається, що інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду. (надалі - Інструкція)
Так, у п.2. Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).(п.6. Інструкції).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я). (п. 7 Інструкції)
Так, відповідно ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку ( 1103-2008-п ), визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Україна, давши згоду на обов'язковість міжнародного договору, зобов'язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України ”Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” для України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
Практикою ЄСПЛ констатується, що ”національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в Демократичному суспільстві” (п. 33 рішення від 15 листопада 1996 року у справі ”Доменічіні проти Італії” (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як визначено п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі ”Кобець проти України” (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі ”Авшар проти Туреччини” (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі ”Надточій проти України” (заява №7460/03), в якому зазначено, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні ”кримінальному обвинуваченню” у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.
Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки під ”кримінальним обвинуваченням” у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа ”Лучанінова проти Україн” (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02).
У своїх рішеннях ”Ірландія проти Сполученого Королівства” від 18 січня 1978 року та ”Коробов проти України” від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення ”поза розумним сумнівом”, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
З огляду на викладене, наявні у адміністративних матеріалах докази не є такими, що ”поза розумним сумнівом” доводять винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 257391 від 11.06.2022 року не додано належних доказів доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП).
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи, що було встановлено недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд доходить висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 245, 247 ст. 280, 294 КУпАП, суд, -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя Радзівіл А.Г.