Справа №293/1885/22
Провадження № 3/293/1553/2022
12 грудня 2022 рокусмт Черняхів
Суддя Черняхівського районного суду Житомирської області Проценко Л.Й., розглянувши матеріали, що надійшли з відділу поліцейської діяльності №1 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера, за ч.2 ст.130 КУпАП
07.11.2022 на адресу суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №229614, складений 30.10.2022 відділом поліцейської діяльності №1 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області відносно відповідальності ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вказаного протоколу водій ОСОБА_1 30.10.2022 об 10 год 00 хв в смт Черняхів по вул. Коростенській керував транспортним засобом Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки із застосуванням приладу «Alcotest Drager» або в медичному закладі відмовився на нагрудний носій «бодікамеру», чим порушив вимоги п. 2.5 (а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.2 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся через свого захисника - адвоката Хільчевського С.О., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АМ № 1023413 (а.с.15).
Адвокат Хільчевський С.О. у судове засідання, призначене на 12.12.2022 не з'явився, просив в адресованому суду клопотанні проводити розгляд справи без їхньої участі. Провадження у справі просять закрити з підстав викладених у клопотанні про закриття провадження, яке подане до суду раніше.
В клопотанні, яке надійшло до суду 07.12.2022 поштовим зв'язком, адвокат Хільчевський С.О. зазначає, що при складенні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 порушені норми ст. 266 КУпАП, норми Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 9 листопада 2015 року за № 1452/735 (далі Інструкції).
Так вказує, що в порушення вказаних вище нормативних актів була відсутня безперервна відеофіксація даної події; відео файл, який здійснений за допомогою відео реєстратора, який встановлений на службовому автомобілі поліцейських, не може бути прийнятий судом як доказ вчинення адміністративного правопорушення, а тому встановити чи був він наявний на момент складання протоколу не можливо, у зв'язку з чим відсутній факт керування транспортним засобом. Також ОСОБА_1 працівниками поліції не роз'яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, та не роз'яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. У матеріалах справи відсутні відомості про отримання особою, що притягається до адміністративної відповідальності акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а долучений до матеріалів справи акт не можна вважати належним доказом, оскільки він в порушення Інструкції не був долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, вказаний акт не містить дати та місця його складання. Звертає увагу, що висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 30.10.2022 о 13 год 20 хв. встановлено, що у ОСОБА_1 не виявлено ознак алкогольного сп'яніння.
За вказаних обставин, вважає, що докази у справі здобуті із порушенням закону, тому відсутні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності, відтак просить закрити провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Продорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР). Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина).
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначена ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (надалі - Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Порядком).
Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно п.3 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
За ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.3 цієї статті в разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Згідно з п.7 Розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Як убачається з диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає в разі як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та так само і за відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 2 статті 130 КУпАП, за якою кваліфіковано дії ОСОБА_1 встановлює відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.
Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилася від проходження такого огляду.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Так, відповідно до протоколуводій ОСОБА_1 30.10.2022 об 10 год 00 хв в смт Черняхів по вул. Коростенській керував транспортним засобом Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки із застосуванням приладу «Alcotest Drager» або в медичному закладі відмовився на нагрудний носій «бодікамеру», чим порушив вимоги п. 2.5 (а) Правил дорожнього руху.
Отже, поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 229614 від 30.10.2022 складений за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, вчинене повторно.
Обставини вчинення даного правопорушення підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 229614 від 30.10.2022; постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 11.08.2022 (набрала законної сили 23.08.2022), згідно якої ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності, в тому числі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік; копією постанови серії БАД №6359951 від 30.10.2022 року, яка підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом на момент зупинки його поліцейськими, після позбавлення його права керування судом; диском з відеозаписом події, які наявні в матеріалах справи.
З дослідженого судорм наявного відеозапису убачається факт належної пропозиції поліцейськими пройти ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі, та зафіксовано відповідно факт відмови останнього від проходження такого огляду як на місці зупинки так і у найближчому медичному закладі. Також, відеозапис містить інформацію про факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , де останній вказує, що виїхав заради інваліда, знаючи при цьому, що був улітку позбавлений судом права керування за аналогічне правопорушення.
Щодо доводів сторони захисту про те, що протокол за ч.2 ст. 130 КУпАП складений за відсутності складу адміністративного правопорушення з підстав самостійного проходження медичного огляду, за результатами якого не виявлено ознак алкогольного сп'яніння, то суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 9 листопада 2015 року за № 1452/735 (далі Інструкції) встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, ч. 4 ст. 266 КУпАП встановлено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Аналогічна вимога закріплена і в п. 9 розділу ІІ Інструкції.
Відповідно до розділу 2 пункту 9 Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Тобто, чинне законодавство чітко регламентує порядок і строки проходження огляду на стан сп'яніння, зокрема, у медичному закладі, відповідно до яких:
1) огляд у медичному закладі проводиться у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду. В даному випадку ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду як на місці зупинки транспортного засобу так і у найближчому медичному закладі.
2) поліцейський доставляє особу до закладу охорони здоров'я. Відтак, нормами чинного законодавства не передбачено можливості водія пройти огляд з власної ініціативи, без участі поліцейських та відповідно без фіксації такого огляду у порядку ст. 266 КУпАП.
2) строк проходження огляду протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Як слідує з протоколу ОСОБА_1 інкриміноване йому правопорушення вчинив о 10 год. 00 хв. 30.10.2022, протокол складено працівником поліції о 10 год. 30 хв. Водночас, згідно з висновком КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради від 30.10.2022 огляд ОСОБА_1 був здійснений о 13 год 20 хв. 30.10.2022, тобто більше ніж через дві години.
Тому результати такого дослідження не можуть бути взяті до уваги та у відповідності до ч. 5 ст. 266 КУпАП є недійсними.
Щодо доводів захисту в частині небезперервності відеофіксації даного правопорушення, то суд звертає увагу, що доказ, який міститься на оптичному диску, доданому до матеріалів справи, відеозапис саме факту пропонування пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку як на місці зупинки транспортного засобу так і у медичному закладі, що і підлягає встановленню під час розгляду даної справи є безперервним.
Суд звертає увагу, що в межах даного провадження встановлюється саме склад правопорушення у виді відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відеозаписи в цій частині є належними та допустимими, оскільки на них зафіксована об'єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення в повному обсязі.
Суд погоджується, що увесь наданий відеофайл є небезперевним, однак зміст зафіксованого не дає сумнівів того, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки та у медичному закладі, запропонованому працівниками поліції відмовився.
Таким чином, суд вважає відеозапис відповідним п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапиису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.
Разом з тим, суд вважає необґрунтованими доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не роз'яснювались права, передбачені ст.268 КУпАП та ст. 63 КУ України, оскільки вказане не є істотними порушеннями вимог КУпАП, які впливають на суть вчиненого адміністративного.
Також суд не приймає посилання захисника на те, що відсутні відомості про отримання особою, що притягається до адміністративної відповідальності акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а долучений до матеріалів справи акт не можна вважати належним доказом, оскільки він в порушення Інструкції не був долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки відносно ОСОБА_1 складено протокол саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що утворює окремий склад адміністративного правопорушення.
Твердження захисника про недоведеність факту керування транспортним засобомОСОБА_1 , оскільки відео файл, який здійснений за допомогою відео реєстратора, який встановлений на службовому автомобілі поліцейських, не може бути прийнятий судом як доказ вчинення адміністративного правопорушення, суд не приймає до уваги, оскільки факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 доводиться іншими матеріалами справи, зокрема, факт керування т/з підтвердив сам ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими, що видно з відеозапису з нагрудної камери поліцейського.
За наслідками розгляду справи суд встановив, що поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №229614 від 30.10.2022 стосовно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 33, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно судової практики ЄСПЛ, «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Зазначені вище докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.
Досліджені та оцінені судом докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Доводи сторони захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, суд розцінює як обрану лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, приймаючи до уваги, що належними та допустимими доказами встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України повторно, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.2 ст. 130 КУпАП.
Таким чином заперечення захисника є безпідставними та не спростовують встановлених судом обставин щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП. За вказаних обставин клопотання захисника про закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення задоволенню не підлягає.
В рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Згідно ст. 280 КУпАП обставин, які обтяжують чи пом'якшують відповідальність, визначені статтями 34-35 КУпАП судом не встановлено.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд дійшов висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у межах санкції ч. 2 статті 130 КУпАП, з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 34-35, 40-1, ч.1 ст.130, 245, 251, 252, 256, 266, 291, 294, 307,308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Штраф підлягає сплаті на р/р UA368999980313060149000006001, отримувач коштів ГУК у Житомирській області/21081300, код отримувача 37976485; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету 21081300.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок) на користь держави (адреса: вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601; код ЄДРПОУ 26255795); отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 "Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України)".
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області.
Роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу після набрання нею законної сили, а в разі оскарження постанови, не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Суддя Людмила ПРОЦЕНКО