Справа №293/2112/22
Провадження № 3/293/1712/2022
12 грудня 2022 рокусмт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.
розглянувши матеріали, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Купеченці, Чортківського району, Тернопільської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; військовослужбовця військової частини НОМЕР_1
ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення
09.12.2022 до Черняхівського районного суду Житомирської області з військової частини НОМЕР_1 надійшли матеріали для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Згідно протоколу про військове адміністративне правопорушення серії А4350 №232 від 06.12.2022 солдат ОСОБА_1 перебував у стані сп"янінян на території війської частини НОМЕР_1 , що підтверджують свідки. На підставі ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовця було покладено до медичного лазарету під наглядом чергового лікаря, до повного протвереження. На підставі пояснень свідків встановлено факт перебування військовослужбовця в стані сп"яніння , в умовах воєнного стану, чим вчинив правопорушення , перебачене ч.3 ст. 172-20 КУпАП.
12.12.2022 ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про дату час та місце розгляду справи. 09.12.2022до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просить розглянути справу відносно нього без його участі. Провину свою визнає, скарг, заяв та пропозицій не має. Дана заява посвідчена начальником відділення персоналу в/ч НОМЕР_1 (а.с.19).
З метою дотримання судом розумних строків розгляду справи, приймаючи до ваги подану заяву ОСОБА_1 від 09.12.2022, а також зважаючи на те, що явка у судове засідання ОСОБА_1 не є обов'язковою, суд керуючись ст. 268 КУпАП, розглядає справу за відсутності останнього на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши адміністративні матеріали та подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Положеннями ч. 1 ст. 172-20 цього Кодексу передбачено адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Частиною 3 статті 172-20 цього Кодексу передбачено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Як вбачається з ч. 1 ст. 172-20 КУпАП, диспозиція статті містить такі склади адміністративного правопорушення, як розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів; поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння; виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння; відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 інкриміновано перебування на території військової частини в стані сп"яніння.
Згідно з п. 7 Інструкції проорганізацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядкуу ЗбройнихСилах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від10 жовтня 2016 року N 515, за результатами огляду настан сп'яніння та за лабораторними дослідженнями встановлюється ступінь сп'яніння, який вноситься до акта медичного огляду. Огляд у закладі охорони здоров'я та складання висновку за результатами огляду проводиться в присутності посадової особи Служби правопорядку. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи в трьох примірниках (перший примірник видається під підпис посадовій особі Служби правопорядку, яка доставила особу на огляд, другий - оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я). Результати огляду на стан сп'яніння затриманого зазначаються уповноваженою посадовою особою органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні), якій надано право складати протоколи, у відповідних графах протоколів про адміністративне правопорушення та адміністративне затримання, а висновок щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння підшивається до протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому, висновку щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння до протоколу додано не було, що свідчить про порушення вимог згаданої Інструкції.
Разом з тим суд зауважує, що стан сп'яніння особи, зокрема військовслужбовця, не може бути підтверджений показами свідків, оскільки встановлення такого стану належить до компетенції відповідного медичного працівника, як це стверджується вищезгаданою Інструкцією.
Таким чином додані до матеріалів справи покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є тими допустими доказами, що підтверджують факт перебування особи , а саме ОСОБА_1 у стані алкогольного сп"яніння.
Поміщення особи в порядку ст. 82 Дисциплінарного статуту Збройних Смл України особи до медичного лазарету не замінює медичного висновку про результати огляду на стан сп"яніння.
Посилання про неможливість доставити особу до медичного закладу з метою проведення огляду на стан алкогольного сп"яніння у зв"язку з незадовоільним матеріальним і технічним забезпеченням не є підставою для порушення процедури огляду на стан алкогольного сп"яніння та відповідно прийняття рішення про перебування особи у стані алкогольного сп"яніння лише за показаннями свідків.
В свою чергу протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладенні в ньому повинні бути перевіренні за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Натомість будь-яких належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 251 КУпАП, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 06.12.2022 на території війської частині у стані алкогольного сп"яніння, здобуні у порядку встановленому законом матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 28 серпня 2020 року у справі N 1-14/2020 (230/20) зазначив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України.Таке обмеження може встановлюватися виключно законом актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні; встановлення такого обмеженняпідзаконним актом суперечить Конституції України.
Позиція Верховного Суду, згідно якої у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведені подія і вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи, викладена в Постанові від 08 липня 2020 року у справі N 463/1352/16-а.
За таких обставин суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП України є сумнівною та не доведеною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно дост. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 рокупередбачено, що при розгляді справ суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998р. (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоби, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа вчинила правопорушення, яке ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні, і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.
Таким чином, судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки належні та допустимі докази в інкримінованому йому правопорушенні визначеному ч.3 ст. 172-20 КУпАП в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищенаведеного, оцінивши наявні в даній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в даному випадку вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні не доведена належними та допустимими доказами, а тому провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, судовий збір на підставі ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,40-1,172-20,245,251,252,256,283, 285, 289,291,294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
1. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 172-20 КУпАП закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області
Суддя Людмила ЛОСЬ