Справа №278/2856/22
Провадження № 2/293/554/2022
12 грудня 2022 рокусмт Черняхів
Суддя Черняхівського районного суду Житомирської області Лось Л.В., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до
Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул.. Л. Ступницького, 68, с. Оліївка, Житомирський район, Житомирська обл., 12402)
про усунення перешкод щодо законного оформлення права користування земельними ділянками
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, за змістом якого просить:
- зобов'язати відповідача виділити йому земельні ділянки, які вказані в договорі купівлі-продажу для можливості взяття їх в оренду.
Оглянувши позовні матеріали на предмет відповідності їх нормам Цивільного процесуального кодексу України, які регулюють порядок дотримання заявником вимог щодо подачі та форми позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Аналогічні норми містить і стаття 15 ЦК УКраїни.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16).
Згідно положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Разом з тим, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
У позовній заяві повинні міститися не лише позовні вимоги та викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а й мають бути зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Від змісту позовної заяви залежать дії суду щодо вирішення питання проведення подальших процесуальних дій по розгляду справи по суті, про визначення обставин, що мають значення для її вирішення, визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, дослідження доказів тощо.
Таж від змісту позовних вимог залежить і позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, для реалізації якого має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
Тому позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо дотримання процесуального порядку форми та змісту позовної заяви.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 263-267 ЦПК України. У ній, зокрема, має бути зазначено й висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.
Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.
Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження в справі з'ясував, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України, оскільки позивач не зазначив обставин, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.
Так, згідно п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивач , звертаючись до суду у позовній заяві не вказав, яким чином порушенічи невизнані його права саме визначеним ним відповідачем, та до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження таких обставин. Зокрема позивач не вказав та не надав відповідних доказів звернення до відповідача у порядку визначеному ЗК України про виділення йому у власність чи оренду відповідних земельних ділянок, як і не надав доказів відмови відповідача у таких діях.
Крім того позивачем обраний спосіб захист, який не пов"язується з нормами ст.16 ЦК України та нормами ст.152 ЗК України.
Формулювання позивачем обраного способу захисту як "Зобов'язати відповідача виділити мені земельні ділянки, які вказані у договорі купівлі-продажу....", є неконкретними, що за своїм змістом та правовою природою не є позовною вимогою в розумінні статті 175 ЦПК України.
Окрім того, в порушення вимог ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить:
- відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
- позовна заява не містить відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
Разом з тим суд звертає увагу позивача, зо гідно приписів ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч. 1ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У свою чергу, суд звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Зважаючи на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків. Керуючись ст.ст.81, 83, 175, 176, 177, 294, 315, 318 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо законного оформлення права користування земельними ділянками - залишити без руху.
Надати позивачу 10-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, позовна заява буде вважатись неподаною і повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Людмила ЛОСЬ