Єд. унік. № 243/2257/22
Провадження № 1-кп/243/475/2022
Іменем України
12 грудня 2022 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні за допомогою єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні та в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022052510000282 від 15.02.2022 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Слов'янська, Донецької області, українця, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, з середньо-спеціальною освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-
ОСОБА_4 , 11.02.2022 року, у денний час доби, більш точного часу в ході судового розгляду кримінального провадження встановити не виявилося можливим, знаходився за місцем свого мешкання, а саме: АДРЕСА_2 , де у нього раптово виник корисливий протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з території сусіднього домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
11.02.2022 року, у денний час доби, більш точного часу в ході судового розгляду кримінального провадження встановити не виявилося можливим, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій протиправний, корисливий, злочинний умисел, спрямований на таємне
викрадення чужого майна, діючи таємно, через незачинену хвіртку зайшов на огороджену парканом територію домоволодіння АДРЕСА_2 , яке є сховищем, де, усвідомлюючи, що навколо немає сторонніх осіб, які могли б запобігти доведенню його протиправні дії до кінця, розуміючи, що посягає на чужу власність, на яку не має ніякого права, з корисливих мотивів, таємно викрав металеві швелери у кількості 3 одиниці, виробництва СРСР, без маркування, довжиною 2500 см та шириною 120 см кожний.
Після чого ОСОБА_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріальну шкоду на суму 480 гривень 90 копійок.
Одночасно з обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 до суду надійшла угода про визнання винуватості.
А саме 13 червня 2022 року прокурор Слов'янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_7 , якому на підставі ст. 36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12022052510000282 від 15.02.2022 року з одного боку та підозрюваний ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 , у цьому провадженні з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , уклали угоду про визнання винуватості.
Згідно укладеної угоди про визнання винуватості, ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість в інкримінованому кримінальному правопорушенні і зобов'язується: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі пред'явленої підозри у судовому провадженні; відшкодувати завдану скоєним злочином матеріальну шкоду.
Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду пояснив, що він цілком розуміє характер пред'явленого йому обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК України, який відноситься до категорії тяжкого злочину, при цьому повністю визнає себе винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, зазначив, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, будь-яких заходів морального чи фізичного впливу до нього не застосовувалося та крім того, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ч.2 ст. 473 КПК України, наслідки їх не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, а також згодний із узгодженим сторонами видом покарання, яке буде застосовано до нього в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості укладену між ним та прокурором.
Прокурор ОСОБА_3 та захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні також просили затвердити угоду про визнання ОСОБА_4 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Крім того прокурор під час судового розгляду надала суду заяву потерпілого ОСОБА_6 , з якої видно, що під час досудового розслідування потерпілий надав прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між ним та підозрюваним ОСОБА_4 та про відсутність претензій матеріального та морального характеру.
Потерпілий ОСОБА_6 до судового засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутності.
Відповідно до п.3 ч.4 ст. 469 КПК України - угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення,
у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
У зв'язку з вище встановленими фактичними обставинами суд зазначає наступне.
Як зазначено в п.2 ч.1 ст.468 КПК України,у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди.
Згідно ч.4 ст. 469 КПК України - угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
При вирішенні питання про відповідність укладеної угоди вимогам КПК України та кримінального закону, суд зазначає наступне.
В підготовчому судовому засіданні судом встановлено, що кримінальне правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_4 обґрунтовано та правильно кваліфіковане за ч.3 ст. 185 КК України, тобто як крадіжка, поєднана з проникненням у сховище, і згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином.
На виконання вимог ст. 474 КПК України судом під час судового засідання з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Обвинуваченому були роз'яснені наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Окрім цього, обвинуваченому були роз'яснені норми ч. ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, положення яких йому зрозумілі, ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених - абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо злочинів у вчиненні яких його обвинувачують, права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права на оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 КПК України та ст. 424 КПК України, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди.
Наслідки невиконання угоди обвинуваченому були зрозумілі.
Після таких роз'яснень обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, якої він досяг з прокурором ОСОБА_7 .
Оцінюючи зміст угоди та суб'єктивне сприйняття угоди сторонами, суд також бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою № 9043/05 від 29 квітня 2014 року. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов'язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Суд (національний), який розглядає таке питання, як правило, зобов'язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини. Він також має переконатися в тому, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують визнання обвинуваченим вини в угоді або ж визнавальні свідчення, надані обвинуваченим (п.67).
Судом також встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 13.06.2022 року між прокурором Слов'янської окружної прокуратури ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_4 відповідає вимогам ст. 469, 472 КПК України.
Умови даної угоди про визнання винуватості - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме щире каяття, та відсутність обставин, що його обтяжує відповідно до ст. 67 КК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, існують фактичні підстави для визнання винуватості, зобов'язання, взяті за угодою обвинуваченим, виконані повністю, узгоджена міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та визначена в межах, передбачених санкцією ч.3 ст. 185 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, характеру і тяжкості обвинувачення, особі обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, одержував психіатричну допомогу у ДВ ОКПЛ м. Слов'янська з діагнозом: гиперкинетичний розлад поведінки, враховує обставину, яка пом'якшує покарання, передбачену ст. 66 КК України, - щире каяття, відсутність обтяжуючих покарання обставин відповідно до стт. 67 КК України, - у зв'язку з чим вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості від 13 червня 2022 року та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання у виді 3 років позбавлення волі з іспитовим строком згідно зі ст.75 КК України.
Водночас питання визначення тривалості іспитового строку та обов'язків передбачених ст. 76 КК України є виключною компетенцією суду та вирішується ним самостійно.
Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Цивільний позов - не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370,374, 474, 475 КПК України,суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, яка була укладена 13 червня 2022 року між прокурором Слов'янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_7 , якому на підставі ст. 36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12022052510000282 від 15.02.2022 року, з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , з іншого боку.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому узгоджене на підставі угоди про визнання винуватості покарання за даною статтею КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбуття призначеного покарання з випробуванням, якщо він на протязі призначеного іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
Зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до вимог ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Заходи забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_4 не застосовувались.
Речові докази по справі: металеві швелери у кількості 3 одиниці, виробництва СРСР без маркування, довжиною 2500 см та шириною 120 см кожний, які знаходяться під збережною розпискою у ОСОБА_8 , після набуття вироку законної сили - повернути власнику.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Слов'янського міськрайонного суду
Донецької області ОСОБА_1