233 № 233/2453/22
12 грудня 2022 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Малінов О. С.
за участі секретаря Штреккер В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі дистанційного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Скрипченко Дмитро Віталійович, заінтересована особа- Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,-
08 грудня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Скрипченко Д.В., заінтересована особа - Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій заявниця просить встановити факт смерті її невістки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Макіївка та була похована у вказаному населеному пункті, тобто на тимчасово неконтрольованій території України. Заявниці були видано свідоцтво про смерть останньої, при цьому у зв'язку з тим, що вищевказаний документ виданий реєстраційним органом на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, він є недійсним та не створює юридичних наслідків. Підтвердити смерть невістки у встановленому законом порядку заявниця позбавлена можливості. Враховуючи, що встановлення даного факту має для неї юридичне значення, просила встановити факт смерті особи на тимчасово окупованій території України.
У судове засідання заявниця та її представник не з'явились, надали клопотання про розгляд справи у їх відсутності, та просили задовольнити заяву.
Представник заінтересованої особи - Костянтинівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)у судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна в особі своїх державних органів, зокрема і судів, вживає всіх можливих заходів, у тому числі щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.
Згідно з ч.1 ст. 9 вищевказаного закону внутрішньо переміщена особа має право на проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до абзацу першого п. 13 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з наступними змінами та доповненнями, заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Заявниця ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Ясинувата Донецької області, згідно паспорту громадянки України зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно копії актового запису № 471 свідоцтва про народження від 19.03.2013, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Костянтинівці Костянтинівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, заявниця ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
24 жовтня 2007 року її син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклав шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обрала прізвище чоловіка - « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 24 жовтня 2007 року.
Невістка заявниці - ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Одесі, - померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Макіївка у зв'язку з чим заявницею одержано свідоцтво про смерть невістки ОСОБА_2 від 28 січня 2020 року НОМЕР_2 , видане «городским отделом ЗАГС Макеевского городского управления юстиции Министерства юстиции Донецькой Народной Республики».
При цьому, перелічений документ про смерть ОСОБА_2 виданий реєстраційним органом на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, тобто є недійсним та не створює юридичних наслідків.
Даючи оцінку допустимості вищезазначених доказів, як документів, що видані органами та установами на тимчасово неконтрольованій території України, суд керується ч.2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Крім того, суд враховує норму статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якою встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки наданих доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Loizidou v.Turkev», «Cyprus v.Turkev», а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v.the Republik of Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПО наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди маж бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
В силу вимог ч.ч.1-2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово неконтрольованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для встановлення факту смерті особи в певний час на тимчасово неконтрольованій території України, оскільки в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мав місце ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Макіївка Донецької області, Україна. Встановлення даного факту має юридичне значення для заявника та іншим шляхом встановити цей факт неможливо. Тому, суд вважає за необхідне задовольнити заяву.
Керуючись ст.ст.2, 4, 95, 259, 263-265, 268, 293-294, 315-317, 319 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), від імені та в інтересах якої діє адвокат Скрипченко Дмитро Віталійович,заінтересована особа - Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)(адреса місцезнаходження: вул. Театральна, будинок 5, м. Костянтинівка, Донецька область), про встановлення факту смерті особи на тимчасовій окупованій території України, - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Одеса, та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , - ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Макіївка Донецької області, Україна.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя