Провадження № 11-кп/803/3293/22 Справа № 188/499/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
07 грудня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні № 12019040530000534 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2022 року ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 04 грудня 2022 року включно.
В обґрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції зазначив, що ризики заявлені прокурором, а саме: ухилення від суду тривалий час та небажання з"являтись в судові засідання, що підтверджується перебуванням обвинуваченої у розшуку з 07.04.2022, цілком підтверджуються тим, що обвинувачена ОСОБА_7 в ході судового розгляду вказаного кримінального провадження, будучи належним чином повідомленою про дати, час та місце судових засідань, не з'являлася в судові засідання 18.01.2022, 11.03.2022, 18.03.2022, 25.03.2022 не повідомляла про своє місце перебування та не надавала суду жодного доказу поважності своїх неявок.
Наявність ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення також підтверджується тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні 4 епізодів кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.
Суд при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу оцінив в сукупності всі обставини та взяв до уваги, перш за все, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що їй загрожує, у разі визнання її винуватою у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вона обвинувачується, відсутність міцних соціальних зв'язків та негативну репутацію обвинуваченої за місцем її проживання, тривалу відсутність місця роботи і відповідно з цим відсутність матеріального забезпечення, що тягне за собою ризик продовження протиправної поведінки з метою отримання заробітку, а також недотримання обвинуваченою умов застосованих раніше запобіжних заходів.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що обвинувачена може переховуватися від суду, перешкоджати здійсненню провадження у справі в розумні строки та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Крім вказаного суд зазначив, що 11.01.2020 ухвалою слідчого судді, ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 105 100, 00 гривень.
15.01.2020 ОСОБА_7 була звільнена з-під варти у зв'язку з внесенням застави в розмірі 105 100, 00 гривень.
Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 07.04.2022 ОСОБА_7 оголошено у розшук, звернуто у дохід держави заставу у розмірі 105 100, 00 гривень та зараховано кошти до спеціального рахунку для збору коштів на підтримку Збройних сил України.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції не знайшов підстав для визначення розміру застави відносно ОСОБА_7 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2022 року, обрати ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 .
Так, апелянт зазначає, що вказана ухвала суду першої інстанції була прийнята в порушення норм законодавства, оскільки вказане клопотання сторони обвинувачення не підтверджується заявленим ризикам.
Адвокат вказує, що матеріали кримінального провадження не містять інформації про те, що обвинувачена була належним чином повідомлена про дату судових засідань, які були призначені: 18.01.2022, 11.03.2022, 18.03.2022, 25.03.2022.
Однак, попри вказане ОСОБА_7 було оголошено у розшук, а після фактичного затримання її було доставлено до суду. Обвинувачена ухвалу суду про розшук не отримувала, на даний час з нею не ознайомлена та відповідно, дане рішення не було нею оскаржено.
Сторона захисту звертає увагу на те, що ОСОБА_7 повідомляла через свого захисника ОСОБА_9 про те, що вона не може з'являтися у судові засідання. Дану інформацію захисник надсилав у додаток “Viber” секретарю судового засідання судді ОСОБА_1 . Однак суд такі повідомлення проігнорував.
Захисник вказує, що обвинувачена ОСОБА_7 22.02.2022 виїхала до Херсонської області, де потрапила у окупацію, що підтверджується довідкою з виконавчого комітету Бехтеровської сільської ради. В подальшому за узгодженням з адвокатом, оскільки інших шляхів для евакуації не було, ОСОБА_7 виїхала до м.Ужгород, де і знаходилася до її фактичного затримання.
Відповідно до характеризуючих даних особи обвинуваченої сторона захисту акцентує, що суд не розглянув клопотання захисту, щодо допиту у якості свідка доньку - ОСОБА_10 , яка проживає разом із обвинуваченою та мають спільне майно. Суд, залишив поза увагою характеристику на ім'я обвинуваченої, яка також була долучена до матеріалів справи, а також не долучив до матеріалів кримінального провадження клопотання адвоката (витяг з державного реєстру речових прав №311740223).
Що стосується ризиків, які зазначені у клопотанні сторони обвинувачення, то адвокат вказує, що ОСОБА_7 жодним чином не збирається переховуватися від суду, знищувати, або спотворювати документи, що мають істотне значення. Не має намір також здійснювати вплив на свідків, а також перешкоджати у розгляді кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачена підтримали вимоги апеляційної скарги, просила їх задовольнити у повному обсязі. Ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06.10.2022 вважала незаконною та такою, що підлягає скасуванню та просила застосувати до неї запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Прокурор вважав, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, апеляційні вимоги сторони захисту просив залишити без задоволення.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченої, прокурора, перевіривши надані матеріали контрольного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
В силу вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції зазначені вимоги кримінального процесуального закону, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 були дотриманні в повній мірі.
В провадженні Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області перебувають матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , за ч. 2 ст.307, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06.10.2022 обвинуваченій ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 06.10.2022 було заявлено клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з тих підстав, що на даний час існують ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 , дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачена може переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Цей висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Крім того, у справі “Москаленко проти України”, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутого щодо ОСОБА_7 обвинувачення, державні органи могли виправдано вважати, що такі ризики існують.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченої перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої ОСОБА_7 під вартою.
Тому, враховуючи вищевикладене, а також те, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та відсутність процесуальної можливості застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Твердження сторони захисту про недоведеність встановлених судом ризиків не заслуговують на увагу, оскільки сукупність даних про тяжкість злочинів у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 , обставини провадження та стадію розгляду провадження беззаперечно вказує на їх існування.
Твердження апелянта, що ОСОБА_7 не отримувала ухвалу суду про те, що її було оголошено у розшук, не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора та обрання щодо обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою.
Доводи захисника, що судом не було допитано у якості свідка доньку обвинуваченої - ОСОБА_10 , які разом мають спільне майно та не врахував позитивну характеристику обвинуваченої, у зв'язку з чим на думку апелянта дане є підставою для застосування обвинуваченій більш м'якого запобіжного заходу, враховуючи сукупністю фактичних обставин справи не дає підстав для застосування вищезазначеного запобіжного заходу.
При цьому, вище вказані дані стороною захисту нівелюються іншими даними, які містяться в матеріалах кримінального провадження, з яких вбачається, що остання обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, серед яких є й тяжкі.
Вказані обставини свідчать про високу ступінь суспільної небезпечності обвинуваченої та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, а відтак застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 виправдано наявністю конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Апеляційні доводи адвоката про те, що ОСОБА_7 22.02.2022 перебувала у Херсонській області, де потрапила під окупацію, у зв'язку з чим повідомляла свого захисника про неможливість її прибуття до суду, не спростовує правильність висновків районного суду про доцільність перебування під вартою ОСОБА_7 на час судового розгляду.
Окрім того, як слідує з матеріалів контрольного провадження 11.01.2020 ухвалою слідчого судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 105 100, 00 грн.
15.01.2020 ОСОБА_7 скористалася даним правом та була звільнена з-під варти у зв'язку з внесенням застави в розмірі 105 100, 00 грн.
07.04.2022 обвинувачена перебувала у розшуку, у зв'язку з тим, що не з'являлася до суду, будучи належним чином повідомленою про дати, час та місце судових засідань, які були призначені: 18.01.2022, 11.03.2022, 18.03.2022, 25.03.2022, при цьому не надавала суду жодного доказу поважності своїх неявок.
Тобто, з вказаного слідує, що обраний запобіжний захід на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява № 28969/04, від 16 травня 2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Крім того колегія суддів звертає увагу, що 21.11.2022 ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області продовжено запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою строком до 19.01.2023 включно.
Будь-яких порушень КПК України при постановлені оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4