Провадження № 22-ц/803/5012/22 Справа № 190/1134/21 Головуючий у першій інстанції: Кудрявцева Ю. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
08 листопада 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на обов'язкову частку в спадщині на земельну ділянку, -
У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входила земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,5622 га, кадастровий номер:1224587000:02:017:0009, що розташована на території Саксаганської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області. За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 08.10.2015 року, що посвідчений Саксаганською сільською радою П'ятихатського району Дніпропетровської області, відповідно до якого заповіла все належне їй майно, яке належатиме на день її смерті, своєму онуку ОСОБА_1 . Згодом, 15.12.2015 року матір'ю позивача - ОСОБА_3 було складено ще один заповіт, який посвідчено Саївською сільською радою П'ятихатського району Дніпропетровської області, відповідно до якого вона заповіла на випадок своєї смерті належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №123747, своєму онуку ОСОБА_1 09.11.2010 року позивачу було призначено пенсію за віком, тобто на час відкриття спадщини він являвся повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця, а тому має право на отримання обов'язкової частки в спадщині, а саме на 1/4 частину земельної ділянки. В зв'язку з цим, у встановлений законом 6-ти місячний термін він звернувся до Пятихатської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. В травні 2021 року він подав до нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на обов'язкову частку в спадщині на земельну ділянку, після смерті своєї матері. Однак, постановою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов'язкову частку в спадщині йому було відмовлено, в зв'язку з тим, що у нього відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку. Тому позивач просив визнати за ним право власності на 1/4 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 7,5622 га, що розташована на території Саксаганської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування на обов'язкову частку в спадщині за законом після смерті матері ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2022 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 7,5622 га, що розташована на території Саксаганської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області в порядку спадкування на обов'язкову частку в спадщині за законом після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судові витрати по справі залишено по фактично понесеним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився позивач ОСОБА_2 , батьками якого були ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.8).
За життя ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 7,5622 га, розташована на території Саксаганської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224587000:02:017:0009, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.08.2021 року №269511247 та копією інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 07.08.2021 року (а.с. 11, 14).
07 грудня 2006 року секретарем Саксаганської сільської ради П'ятихатського району за реєстровим номером 145 був посвідчений заповіт ОСОБА_3 , відповідно до якого вона на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_1 . Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №123746 від 04.03.2003 року, а Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №123747 заповіла ОСОБА_2 (а.с. 37).
Згідно копії заповіту від 08.10.2015 року, посвідченого секретарем Саксаганської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області за реєстровим №98, - ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла все своє майно де б воно не було та з чого б воно не складалось - своєму онуку відповідачу ОСОБА_1 (а.с. 9).
21 грудня 2015 року ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений секретарем Саївської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області за реєстровим №228, відповідно до якого заповіла земельну ділянку площею 7,3993 га, розташовану на території Саксаганської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, яка належить їй на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №123747, відповідачу ОСОБА_1 (а.с.10, 38).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 24.11.2020 року Відділом ДРАЦС по П'ятихатському району та місту Вільногірську Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.5).
Відповідно до повної копію спадкової справи №60/2021, заведеної П'ятихатською державною нотаріальною конторою після ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулись 15.03.2021 року позивач ОСОБА_2 (а.с. 26), 19.03.2021 року ОСОБА_1 (а.с. 36), та 27.04.2021 року ОСОБА_5 (а.с. 46).
До дня своєї смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована і постійно проживала за адресою по АДРЕСА_1 ; проживала одна, що підтверджується копією довідки виконкому Саксаганської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області №84/2-19 від 11.03.2021 року (а.с. 45).
Постановою державного нотаріуса П'ятихатської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.05.2021 року, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на обов'язкову частку в спадщині на земельну ділянку після смерті матері ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв'язку з ненаданням правовстановлюючих документів на земельну ділянку (а.с.12).
Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є пенсіонером за віком, згідно до копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого Пенсійним фондом України 09.11.2010 року, термін дії якого «довічно» (а.с.8). Отже, на час смерті спадкодавця позивач був непрацездатним, мав статус пенсіонера за віком.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є донькою спадкодавця ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с. 48).
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1216, 1217 ЦК України).
За положеннями статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно до частини першої статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина 2 статті 1223 ЦК України).
У частині першій статті 1225 ЦК України встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до частини першої статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (частина 2 статті 1236 ЦК України).
Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним (частини 2, 3 статті 1254 ЦК України).
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 1241 ЦК України).
У частині третій статті 75 Сімейного кодексу України встановлено, що непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
У статті 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” дано визначення поняттю непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Статтею 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно до частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1268, частина 1 статті 1269 ЦК України).
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у пункті 19 роз'яснено, що перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує. При визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу. За згодою особи, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини. Той зі спадкоємців, який має право на обов'язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї. Якщо той зі спадкоємців, хто має право на обов'язкову частку та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , являються її діти - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які на момент смерті спадкодавця були пенсіонерами за віком, а отже непрацездатними.
Позивач у встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини 15.03.2021 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після своєї матері ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач є спадкоємцем за заповітом після ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно до складеного нею за життя заповіту.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що позивач є спадкоємцем першої черги після ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має право на обов'язкову частку відповідно до статті 1241 ЦК України, як повнолітній непрацездатний син спадкодавця; встановивши прийняття ним спадщини, шляхом подання 15.03.2021 року нотаріусу у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини; враховуючи, що нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, - колегія дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/4 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 7,5622 га, що розташована на території Саксаганської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування на обов'язкову частку в спадщині за законом після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У рішенні суду першої інстанції правильно встановлено наявність двох спадкоємців за законом першої черги після спадкодавця ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та обґрунтовано визначено обов'язкову частку у спадковому майні, яка належить позивачу в порядку спадкування за законом на підставі статті 1241 ЦК України.
А саме, з урахуванням наявності двох спадкоємців першої черги - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , кожному з них, у разі спадкування за законом, належали б по 1/2 частині спадкового майна, зокрема, спірної земельної ділянки, тому обов'язкова частка позивача, яка належить йому в порядку спадкування обов'язкової частки, становить 1/4.
Посилання апелянта, що позов не пред”явлено до належного співвідповідача - іншого спадкоємця за законом - ОСОБА_5 , є безпідставним, зважаючи на наступне.
Належним відповідачем у спірних правовідносинах є єдиний спадкоємиць за заповітом щодо усього майна спадкодавця, який прийняв спадщину, - ОСОБА_1 .
Задоволення позову ОСОБА_2 щодо його права на обов”язкову частку не впливає на права та законні інтереси ОСОБА_5 , оскільки право на її обов”язкову частку, у даному випадку, не пов”язане з реалізацією позивачем його прав, як спадкоємця; задоволення позову ОСОБА_2 не впливає на розмір обов”язкової частки ОСОБА_5 .
Більше того, апеляційна скарга на рішення подана відповідачем ОСОБА_1 , який не уповноважений на представництво інтересів ОСОБА_5 ; ОСОБА_5 рішення місцевого суду в апеляційному порядку не оскаржує.
Колегія також зазначає, що підстави для залучення до участі у справі територіальної громади відсутні. Адже, як встановлено судом, спадкодавцем було складено заповіт на ім'я відповідача ОСОБА_1 , який у встановлений законом строк подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, а отже є таким, що прийняв спадщину та єдиним належним відповідачем.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова