Провадження № 11-кп/803/3067/22 Справа № 193/396/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
07 грудня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2022 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
якою відмовлено у задоволені клопотання засудженого про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання,
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього ст.81 КК України.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що він має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки.
Зазначає, що має намір вступити до Збройних Сил України, однак, якщо це не вийде, він хоче стати на облік в центр зайнятості та зайнятись волонтерством.
Стверджує, що після військової агресії проти нашої країни він переглянув відношення до життя та суспільства.
Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2022 року відмовлено у задоволені клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ухвали суду, яка оскаржується, ОСОБА_7 за час відбування покарання в ДУ «Софіївська виправна колонія №45» характеризується позитивно, має 4 заохочення, мав одне стягнення, яке зняте.
Також зазначено, що згідно із матеріалами особової справи ОСОБА_7 раніше неодноразово був засуджений та відбував покарання у виді позбавлення волі, при цьому до нього тричі застосовувалося умовно-дострокове звільнення від покарання і одного разу його було звільнено від покарання з випробуванням, проте засуджений на шлях виправлення не ставав і після звільнення від покарання з таких підстав щоразу вчиняв новий злочин.
Окрім того, засуджений за вироками судів має невідшкодовані цивільні позови про стягнення матеріальних та моральних збитків, завданих потерпілим внаслідок вчинення ним злочинів, а також процесуальні витрати на загальну суму 13 225,10 грн, до виправної установи надійшов виконавчий лист на суму 8482,16 грн, однак засуджений навіть не намагався їх відшкодувати.
За таких обставин, з урахуванням введеного в Україні воєнного стану, суд дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_7 лише розпочав шлях до виправлення.
З матеріалів провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_7 був належним чином повідомлений про дату та час розгляду його апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, шляхом направлення електронного повідомлення за місцем відбування ним покарання.
Однак, від засудженого ОСОБА_7 клопотання щодо його участі у розгляді провадження не надходило, у зв'язку з чим відповідно до ч.4 ст.405 КПК України розгляд апеляційної скарги проведено у відсутність засудженого, проти чого не заперечував прокурор.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 6 КВК України передбачає, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно із ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений добросовісною поведінкою та відношенням до праці довів своє виправлення.
Статтею 81 КК України передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого.
Відповідно до Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії по суті внесеного подання.
Головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи, а висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен засновуватись на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Розглядаючи клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 , суд повно і всебічно вивчив дані про особу засудженого та дійшов вмотивованого висновку про відмову у застосуванні щодо засудженого умовно-дострокового звільнення від відбуття призначеного покарання, пославшись на те, що засуджений не довів свого виправлення.
Застосування положень ст. 81 КК України щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є правом суду.
Так, згідно із характеристикою, засуджений ОСОБА_7 за час його перебування в Дніпровській установі виконання покарань № 4 характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. Під час перебування в ДУ “Софіївська виправна колонія № 45” характеризується позитивно, мав одне стягнення та має 4 заохочення. Дотримується норм, які визначають порядок та умови відбування покарання, приймає активну участь у виконанні робіт з благоустрою установи. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи. Працездатний. За власної ініціативи виконує обов'язки старшого днювального відділення соціально психологічної служби. Бере участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі. Бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу “Правова просвіта”, “Підготовка до звільнення”. Згідно із вироком суду має позов на суму 9329,60 грн. До установи надійшов виконавчий лист на суму 8482,16 грн, який не сплачений.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про не доведення засудженим свого виправлення.
Так, за весь період відбування покарання, засуджений мав одне стягнення, яке хоч і є погашеним, однак характеризує його поведінку протягом всього періоду відбування покарання.
Крім того, наявність у ОСОБА_7 лише чотирьох заохочень за весь період відбування покарання, початок якого рахується з 13.02.2019 року, не свідчить про те, що засуджений своєю поведінкою довів своє виправлення.
Також, судом першої інстанції обгрунтовано взято до уваги те, що засуджений ОСОБА_7 вже звільнявся умовно-достроково від відбування покарання, однак знову вчиняв нові умисні кримінальні правопорушення, що свідчить про відсутність належних висновків у останнього щодо своєї поведінки після умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Окрім того, судом обгрунтовано взято до уваги той факт, що засудженим не відшкодовано цивільні позови потерпілих та не сплачено процесуальні витрати, визначені вироком суду, за яким ОСОБА_7 відбуває покарання, що свідчить про невжиття засудженим заходів для їх погашення.
Доводи засудженого про те, що він має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, має намір вступити до Збройних Сил України, або стати на облік в центр зайнятості та зайнятись волонтерством, а також, що він переглянув відношення до життя та суспільства, колегія суддів вважає такими, що не є безумовними підставами для його умовно-дострокового звільнення, оскільки не визначені положенням ст.81 КК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови у задоволенні клопотання засудженого, оскільки відсутні достатні підстави стверджувати, що засуджений ОСОБА_7 протягом строку відбування покарання довів своє виправлення, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги засудженого не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, тому у задоволенні вимог його апеляційної скарги слід відмовити.
Рішення суду ухвалено згідно з нормами кримінального процесуального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, з наведенням в ухвалі належних і достатніх мотивів і підстав, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2022 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2022 року щодо засудженого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4