Справа № 369/6744/22 Головуючий у І інстанції Янченко А.В.
Провадження №22-ц/824/11830/2022 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
12 грудня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Писаної Т.А.,
за участі секретаря Тимошевської С.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 , в якій просиластроком на 6 (шість) місяців:
заборонити ОСОБА_1 перебувати в місці проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
заборонити ОСОБА_1 наближатись на відстані менше 300 метрів до місця проживання (перебування), роботи ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Заявник зазначала, що вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_1 щодо розірвання якого наявний спір в Голосіївському районному суді м. Києва.
З 2018 року стосунки між подружжям значно погіршилися і ОСОБА_1 почав систематично вчиняти психологічне, фізичне та економічне домашнє насильство відносно ОСОБА_2 .
Так, в жовтні 2021 року ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , душив ОСОБА_2 , вимагаючи, щоб вона виїхала з цього будинку та з квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначене нерухоме майно нажите ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час шлюбу.
23.01.2022 року приблизно о 1-й годині ночі ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 наніс заявниці тілесні ушкодження, внаслідок яких вона тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні, до цього часу їй боляче рухатися.
22.08.2022 року ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , знову кричав та принижував ОСОБА_2 , нецензурно виражався та ображав її, погрожував позбавити заявницю прав на їх спільне нерухоме майно, виганяв з помешкання.
Щодо подій року 23.01.2022 року та 22.08.2022 року ОСОБА_2 звернулася до Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області з заявами про вчинення кримінального правопорушення домашнє насильство за ст. 126-1 КК України. Через такі дії заінтересованої особи заявниця зазнаєемоційних страждань, що призвели до значного погіршення здоров'я, втрати працездатності.
Таким чином, заявниця вважала, що вона є особою, яка зазнавала і зазнає постійного домашнього насильства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2022 року заяву ОСОБА_2 - задоволено.
Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України документ № НОМЕР_2 , запис № 197109113-03772, орган, що видав 8024) та встановити такі заходи тимчасового обмеження прав, поклавши на нього такі обов'язки:
- заборонено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України документ № НОМЕР_3 , орган, що видав 8024) перебувати в місці проживання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), за адресою: АДРЕСА_1 ;
забороненоОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України документ № НОМЕР_2 , запис № 197109113-03772, орган, що видав 8024) наближатись на відстані менше 300 метрів до місця проживання (перебування), роботи ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за адресою: АДРЕСА_2 .
Встановленострок дії обмежувального припису - 6 (шість) місяців.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, надавши оцінку наданим заявницею доказам, поясненням свідка у судовому засіданні, зважаючи на необхідність забезпечення безпеки постраждалої особи, дійшов висновку про те, що наявні обґрунтовані ризики вчинення заінтересованою особою домашнього насильства щодо заявниці, тому з метою захисту її прав та інтересів слід видати строком на шість місяців обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 , встановивши визначені судом заходи обмеження прав ОСОБА_1 . При цьому, судом було враховано, що питання щодо майнових прав на будинок не є предметом розгляду заяви про видачу обмежувального припису, крім того заінтересована особа ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , тому такі обмеження не завдадуть йому надмірної шкоди.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
Аргументи учасників справи.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності безпідставно визнавши причини його неявки в судове засідання неповажними. Зазначене суттєво обмежило його процесуальні права та вплинуло на результат розгляду справи.
Судом не повно встановлено обставин справи, порушено норми матеріального права.
Крім того, оскілки він не брав участі у суді першої інстанції, просив апеляційний суд прийняти та долучити до справи копії чеків про перерахування коштів ОСОБА_2 для її життя, копії чеків про витрати на утримання неповнолітнього сина, а також копію судового рішення про розірвання шлюбу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Головачева О.М. посилається на безпідставність її доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що судом першої інстанції було надано вірну оцінку зібраним у справі доказам, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 насильства щодо ОСОБА_2 .
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Колокольніков В.А. підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи просив задовольнити.
Представник заявника ОСОБА_2 - адвокат Головачева О.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
23.01.2022 року приблизно о 1-й годині ночі ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 вчинив фізичне насильство - наніс заявниці ОСОБА_2 тілесні ушкодження.
З цього приводу за заявою ОСОБА_2 Обухівським РУП ГУ НП в Київській області проводиться досудове розслідування, про що слідчим їй надано витяг з ЄРДР № 12022116140000048 від 23.01.2022 за ч. 1 ст. 125 КК України.
В межах досудового розслідування проведено судово-медичну експертизу, висновком №073 якої встановлено що:
1. У гр. ОСОБА_2 , 1972 р.н., мали місце тілесні ушкодження: синець на лівому плечі, часткові розриви м'язів лівого стегна, гематома м'яких тканин лівого стегна, струс головного мозку.
2.Дані тілесні ушкодження спричинені від дії тупих предметів, якими могли бути і руки чи ноги людини, за своїми властивостями можуть відповідати терміну їх виникнення, вказаному в постанові.
3.Синець на лівому плечі ОСОБА_2 за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Стус головного мозку має ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (більше 6 днів, але менше 21 доби). Травма лівого стегна - розриви м'язів стегна з гематомою за ступенем тяжкості відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки викликали тривалий розлад здоров'я (більше 21 доби).
4.Тілесні ушкодження у ОСОБА_2 могли утворитися при обставинах, викладених потерпілою під час проведення слідчого експерименту за її участю 16.02.2022 року.
Обставини щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 підтверджуються доказами: Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні 12022116140000048 за ст. 125 ч. 1 КК України, випискою із медичної карти стаціонарного хворого щодо ОСОБА_2 , протоколом заяви про вчинене кримінальне правопорушення, поясненням ОСОБА_2 у кримінальному провадженні 12022116140000048, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_2 у кримінальному провадженні 12022116140000048.
ОСОБА_2 звернулася до ВП Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області з заявою про вчинення ОСОБА_1 щодо неї кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
22.08.2022 ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , кричав та принижував ОСОБА_2 , нецензурно виражався щодо неї, погрожував позбавити заявницю прав на їх спільне нерухоме майно (квартира) за адресою АДРЕСА_3 та будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 звернулася до ВП Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області з заявою про вчинення ОСОБА_1 щодо неї кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
2.Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновкупро залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду повністю відповідає.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першоїстатті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
За заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті (частина п'ятастатті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Ураховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених уКУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19).
Тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом установлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному законом є легітимним заходом утручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, ураховуючи, що ці заходи пов'язані з протиправною поведінкою такої особи (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19).
Сам по собі факт не притягнення особи до юридичної відповідальності не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об'єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника (постанова Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 404/5203/19).
Відповідно до статті 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 350-5 ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.
Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
З огляду на встановлені процесуальним законодавством обмежені строки розгляду заяви та враховуючи, що заінтересованою особою ОСОБА_1 не було надано суду першої інстанції доказів поважності причин своєї неявки у судове засідання, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , який був належним чином повідомлений про судове засідання. (а.с. 55)
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального законодавства у зв'язку із розглядом справи за відсутності заінтересованої особи свого підтвердження не знайшли.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині неповноти з'ясування обставин, що мають значення у справі та порушення норм матеріального права, колегія суддів апеляційного суду оцінює їх як такі, що не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставина, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 81 ЦПК України)
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосереньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний суд неодноразово наголошував на необхідність застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторонни. Одночасно це принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, надавши оцінку поданим заявницею письмовим доказам, поясненням свідка, встановив наявність обґрунтованих ризиків вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо заявниці, оскільки неодноразові приклади такої негативної поведінки (фізичного та психологічного насильства), зафіксовані зверненнями ОСОБА_2 до правоохоронних органів, випискою з медичної карти, у висновку експерта Київського обласного бюро судово-медичної експертизи №073 від 22.07.2022 року, та свідчать про можливість продовження у майбутньому домашнього насильства з боку ОСОБА_1 у будь-якому його прояві.
Доводи представника апелянта, наведені в ході пояснень у суді апеляційної інстанції, про те, що заявником не доведено факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, є безпідставними, оскільки спростовуються наведеними вище доказами, які були досліджені судом першої інстанції.
Сам по собі факт відсутності доказів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної чи кримінальної відповідальності, за наявності наведених у цій справі доказів, не дає підстав вважати заяву ОСОБА_2 безпідставною та недоведеною, оскільки факт вчинення фізичного та психологічного насильства підтверджується матеріалами, зазначеними вище.
В свою чергу, ОСОБА_1 доказів на спростування обставин, на які ОСОБА_2 посилається в обґрунтування заяви, суду не надав.
Додані апелянтом до апеляційної скарги копії квитанцій та чеків, які підтверджують внесення ним оплати за навчання дитини та перерахування грошових коштів на карту ОСОБА_2 , не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності ризиків продовження у майбутньому домашнього насильства.
Посилання представника заінтересованої особи на те, що ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 виключно з метою здійснення тиску при вирішенні питання поділу майна подружжя є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Факт розірвання рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на правильність висновків суду першої інстанції не впливає, оскільки не позбавляє ОСОБА_1 статусу кривдника в розумінні положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду і не впливають на їх правильність.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 12 грудня 2022 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Писана Т.А.