Справа № 760/24869/21 Головуючий 1 інстанція- Притула Н.Г.
Провадження № 22-ц/824/8715/2022 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.
іменем України
08 грудня 2022 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Ігнатченко Н.В., Мережко М.В.,
за участю секретаря Малашевського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 02 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа Дев'ята Київська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернуласядо суду із вказаним позовом,який мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України у м.Донецьку помер її батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на належні померлому грошові вклади (депозити). Вона є єдиним спадкомцем померлого першої черги за законом.
Вказувала, що свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , видане органами окупаційної влади «ДНР» є недійсним на території України, а тому після отримання цього свідоцтва вона звернулася із заявою про встановлення факту смерті батька до Шевченківського районного суду м.Києва, який своїм рішенням від 10 вересня 2021 року встановив факт смерті ОСОБА_2 . На підставі зазначеного рішення, яке підлягало до негайного виконання, 10 вересня 2021 року їй було видано свідоцтво про смерть батька серії НОМЕР_1 . Після цього вона звернулась із заявою про прийняття спадщини до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори, проте нотаріус листом повідомив про пропуск нею шестимісячного строку для подання заяви прийняття спадщини та роз'яснив право звернутись до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Вважає, що вона з поважних причин пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини, так як батько помер на тимчасово окупованій території у м.Донецьку, свідоцтво про смерть видане органами окупаційної влади не є дійсним на території України, вона не мала можливості потрапити на тимчасово окуповану територію для отримання документів, що підтверджують смерть батька та в подальшому для можливості звернення до суду для встановлення факту смерті батька. Наявність військової операції на сході України внаслідок збройної агресії з боку РФ, тимчасова окупація частини Донецької області та існуючі обмеження незаконних збройних формувань щодо в'їзду/виїзду з тимчасово окупованих територій цивільного населення об'єктивно унеможливили своєчасне
- 2 -
встановлення факту смерті та прийняття спадщни. Окрім того, з 12 березня 2020 року на всій території України було введено карантин у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). У зв'язку з наведеним просила визначити їй додатковий строк тривалістю в три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Донецьк.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 02 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким її вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Скарга мотивована хибністю висновків суду про відстність поважних причин пропуску нею строку подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька. Суд проігнорував загальновідомий факт агресії РФ, тимчасової окупації частини Донецької області, включаючи м.Донецьк, антитерористичної операції на сході України, що об'єктивно ускладнювало в'їзд та виїзд з тимчасово окупованих територій, а переміщення по цій території є вкрай небезпечним. Суд не врахував, що відразу після отримання свідоцтва про смерть батька вона як єдиний спадкоємець звернулася до нотаріуса.
Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
В суді апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_1 подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала, просила задоволити та скасувати оскаржуване рішення Шевченківського районного суду м.Києва як незаконне.
Решта учасників належним чином повідомлені про час розгляду справи, до суду не з'явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є рідною донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 30 березня 1970 року та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 13 жовтня 2001 року.
Позивачка із 26 липня 2013 року зареєстрована та мешкає у квартирі АДРЕСА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 10 вересня 2021 року по справі № 761/32569/21 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті
- 3 -
батька. Встановлено факт смерті ОСОБА_2 , громадянина України, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - с.Маяки, Слов'янського району, Донецької області, місце смерті - м.Донецьк, Україна, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі зазначеного рішення, яке підлягало негайному виконанню, 10 вересня 2021 року позивачці було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 .
Також, судом встановлено, що після отримання свідоцтва ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець першої черги за законом звернулась до Дев'ятої Київської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого батька.
Листом № 4979/01-16 від 14 вересня 2021 року державний нотаріус повідомив позивачку про те, що вона пропустила встановлений законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини, із спадкодавцем постійно не проживала, а тому має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, свобод чи інтересів.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Відмовляючи у задоволенні позову щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивачка не надала доказів про поважність причин пропуску строку прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , та відсутністю підстав для визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
При цьому суд виходив з того, що позивачка не надала суду будь-яких доказів на підтвердження неможливості протягом тривалого часу після смерті батька потрапити до окупованої території та отримати документи для подальшого встановлення факту смерті в судах України та отримання свідоцтва про смерть батька українського зразка.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, поскільки вони не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Згідно ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюєься строк у шість місяців з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Аналіз даних норм дає підстави для висновку, що підставою для визначення судом додаткового строку для подання заяви є виключно наявність поважних причин, тобто таких, які безумовно унеможливлювали вчинення особою дій по прийняттю спадщини. Дані причини та обставини мають існувати об'єктивно, тобто незалежно від особистих уявлень чи сприйняття певних фактів спадкоємцем.
Аналогічні роз'яснення містить п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України року «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, де зазначено, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Вирішуючи позов, суд в достатній мірі не врахував доводи позивачки, що у свою чергу призвело до порушення судом норм процесуального права щодо оцінки доказів.
Так згідно ч.3 ст.82 ЦПК України, яка регулює підстави звільнення від доказування, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивачка вказувала на те, що її батько помер на тимчасово окупованій території у м.Донецьку. Внаслідок військових дій на сході України, внаслідок збройної агресії з боку РФ, тимчасової окупації частини Донецької області та
- 4 -
пов'язаних із цим обмежень з боку незаконних збройних формувань щодо в'їзду/виїзду цивільних осіб до тимчасово окупованих територій, вона не мала можливості потрапити на тимчасово окуповану територію для отримання документів, що підтверджують смерть батька.
Наведені обставини щодо військових дій на сході та тимчасової окупації м.Донецька є загальновідомими та не потребують доказування.
Дані обставини очевидно та поза всяким розумним сумнівом свідчать про поважність причин пропуску позивачкою встановленого законом строку для подачі заяви про прийняття спадщини, оскільки об'єктивно унеможливили своєчасне отримання нею документів про смерть батька і встановлення факту його смерті судом та послідуюче прийняття спадщни.
Зокрема поїздка у зону бойових дій для позивачки пов'язана з ризиком для життя і це є очевидним.
Окрім того, у п.1 ч.1 ст.263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Згідно ч.2 ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, в тому числі: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
Суд не врахував, що військові дії на сході України відносяться до обставин непереборної сили, які об'єктивно унеможливлюють виконання обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, що у свою чергу свідчить про поважність причин пропуску позивачкою строку прийняття спадщини.
При цьому суд залишив поза увагою, що після смерті батька позивачка послідовно і наполегливо вчиняла дії щодо оформлення у відповідності із вимогамим закону смерті факту смерті батька для прийняття спадщини.
Також, суд не врахував загальновідомий факт, що із 12 березня 2020 року на всій території України було введено карантин у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), який протягом перших місяців обмежував пересування осіб між містами та областями, що також є об'єктивною підставою, яка підтверджує поважність причин пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини. Вказаний карантин був послаблений постановою КМ України від 20 травня 2020 року № 392, якою запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених п.3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м.Києві). Зокрема, дозволено із 22 травня 2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні, а з 25 травня 2020 року - перевезення пасажирів метрополітенами.
Суд наведеного не врахував, дав неправильну оцінку встановленим по справі обставинам та прийшов до помилкового висновку про відсутність поважних причин пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає
- 5 -
застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (п.п.113,114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17).
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтуються на матеріалах справи, порушує норми поцесуального права в частині оцінки доказів і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що позов підлягає до задоволення, оскільки позивачкою поза всяким розумним сумнівом доведено наявність поважних причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька, які полягали у неможливості отримання документів про смерть батька та послідуюче встановлення факту його смерті в судовому порядку.
Даючи оцінку доводам позивачки, викладеним у апеляційній скарзі і відзиві, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 02 червня 2022 року скасувати і ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа Дев'ята Київська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку дляподання заяви про прийняття спадщини за законом задоволити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини за законом після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Донецьку, протягом трьох місяців з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий
Судді: