Справа № 754/8421/21 Головуючий у І інстанції Бабко В.В.
Провадження №22-ц/824/10918/2022 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
07 грудня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Писаної Т.А.,
за участі секретаря Тимошевської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖИ Мікрофінанс» - адвоката Янкового Миколи Вікторовича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс», третя особа: Приватний виконавець Яцишина А.М. про захист прав споживачів, -
У травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 30.07.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Яцишиним А.М. винесено постанову про арешт коштів боржника на підставі виконавчого напису № 242, виданого 24.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Олено Олександрівною.
Як слідувало із постанови, виконавчий напис нотаріуса виданий внаслідок нібито порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору № МФ-5031800002742, в період з 29.03.2019 по 15.01.2020 на суму 4 185,82 грн.
Позивач вказував, що не має кредитних зобов'язань ні з ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс», ні з ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс».
Зазначав, що згідно висновку Деснянського УП ГУ НП у м. Києві від 04.09.2018 у позивача викрали паспорт. Порівнявши дату кредитного договору від 26.11.2018 і дату крадіжки паспорту 17.08.2018, позивач дійшов висновку, що кредит було оформлено на його викрадений паспорт.
Вважає, що у зв'язку з такими незаконними діями ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» його, без його відома, зробили зобов'язаним в обсязі 4 585, 82 грн, чим завдали моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, сімейній біді, хвилюванні, дискомфорті, порушення життєвих зв'язків, приниженні гідності та часових втратах.
У зв'язку з викладеним позивач просив суд визнати недійсним кредитний договір № МФ-5031800002742; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 91 716, 40 грн; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» на користь позивача грошові кошти в розмірі 4 585,82 грн.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04 лютого 2022 року позов задоволено частково. Визнано недійсним кредитний договір № МФ-5031800002742 від 26.11.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 . Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000, 00грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» на користь держави судовий збір в розмірі 1 816, 00грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2022 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс»на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 5000,00 грн. У задоволенні заяви про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» в сумі 7024,00грн понесених затрат на надання правової допомоги - відмовлено.
В апеляційній скарзі, поданій представником відповідача ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» - адвокатом Янковим М.В., останній, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначив, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції безпідставно визначив ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» як належного відповідача у даній справі.
Так, 29.03.2019 року, скориставшись своїм правом, передбаченим чинним законодавством та умовами кредитного договору, ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» переуступило право вимоги за кредитним договором № МФ-5031800002742 від 26.11.2016 року товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» (далі - ТОВ «ФК «Прайм Альянс») за договором про відступлення права вимоги. Таким чином, саме ТОВ «ФК «Прайм Альянс», яке набуло повного обсягу прав та обов'язків кредитора за спірним кредитним договором, може виступати належним відповідачем у даній справі.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійного підставою для відмови в задоволенні позову, що узгоджується із висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам відповідача ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» про те, що при оформленні кредитного договору кожна особа повинна в обов'язковому порядку пред'явити оригінальний примірник документа, що посвідчує особу та ідентифікаційний номер. Позивач зазначив, що його паспорт було викрадено, але щодо зникнення ідентифікаційного номеру відомості в матеріалах справи відсутні.
Апелянт також зазначає, що з огляду на предмет і підстави заявленого позову, твердження позивача про те, що підпис в оскаржуваному договорі вчинений не ним, а іншою невідомою особою, визначальним значенням для встановлення обставин справи, зокрема з'ясування питання ідентифікації виконавця підпису, мав би висновок почеркознавчої експертизи. Однак, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 клопотання про призначення такої експертизи не заявляв. Таким чином, належних і допустимих доказів на підтвердження того, що в позичальника за оспорюваним кредитним договором було відсутнє волевиявлення на підписання цього договору та отримання грошових коштів за ним, не надано, у зв'язку із чим доводи позивача про те, що підпис на договорі вчинений не ним, ґрунтуються виключно на припущеннях.
Апелянт також вказує, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного, на його думку, права, оскільки правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не можу бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Представник ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» звертає увагу суду апеляційної інстанції на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц, згідно з якими, у випадку самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.
Доводи апеляційної скарги стосуються також необґрунтованості вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди, які не підтверджені належними доказами та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пасько С.А. наводить заперечення проти доводів апелянта, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Вважає, що позивачем вірно пред'явлено вимоги до ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс», оскільки підставою позову є підробка і фальсифікація договору з боку ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» документів за викраденим паспортом. Зазначив також, що на підтвердження своїх вимог позивач надав суду першої інстанції копію паспорта, отриману на запит з Управління пенсійного фонду Деснянського району м. Києва, з якої вбачається, що фотографія, яка міститься на копії паспорта, яку надану банком, абсолютно не схожа на позивача. Наведене очевидно свідчить про підроблення відповідачем документів з використанням вкраденого паспорта та фотографії сторонньої особи. Представник позивача звертає також увагу апеляційного суду на ту обставину, що Договір відступлення прав вимоги укладений раніше, а саме 01.11.2018 року, чим оспорюваний кредитний договір, яки був укладений 26.11.2018 року. Вважає також правильними, та такими що не спростовані доводами апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції в частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000, грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пасько С.А. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав обґрунтування, наведене ним у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідач ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» свого представника для участі у судовому засіданні не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У змісті апеляційної скарги міститься клопотання про слухання справи без участі представника Скаржника.
ТОВ «ФК «Прайм Альян» також не направили свого представника для участі у розгляді справи, про судове засідання повідомлені належним чином.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено наступні фактині обставини у справі.
26 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №МФ-5031800002742, відповідно до умов якого фінансова установа надала позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 1 500,00грн.
Відповідно до п. 5.2. Кредитного договору №МФ-5031800002742 від 26.11.2018 року, цей договір складений відповідно до Правил надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, затверджених кредитором. Договір укладений у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу.
Відповідно до п. 5.3. Кредитного договору №МФ-5031800002742 від 26.11.2018 визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладання та видачі кредиту. Строк дії договору встановлюється до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з цим договором.
Судом першої інстанції також установлено, що 01 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 1 від 01.11.2018.
29 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» укладено Додаткову угоду №3 від 29.03.2019 до Договору відступлення прав вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 1 від 01.11.2018, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» набуло право Нового кредитора до Позичальника за кредитним договором.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» звернулися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець Олени Олександрівни із заявою про вчинення виконавчого напису, оскільки боржник ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитними договором №МФ-5031800002742 від 26.11.2018.
24 січня 2020 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Оленою Олександрівною вчинено виконавчий напис №242 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс», загальна сума, яка підлягає до стягнення становить 4 585, 82грн.
30 липня 2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Яцишиним А.М. винесено постанову про арешт коштів боржника, на підставі виконавчого напису № 242, виданого 24.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Оленою Олександрівною.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним кредитного договору, суд першої інстанції встановив, що при укладанні оспорюваного договору сторони не погодили всі його істотні умови, зокрема, предмет договору, строк кредитування, плату за кредит, умови його забезпечення, права та обов'язки сторін, їх відповідальність, порядок погашення кредиту та відсотків, оскільки ОСОБА_2 особисто не укладав та не надавав згоди на укладення кредитного договору №МФ-5031800002742 від 26.11.2018, що суперечить вимогам ст.203 ЦК України. При цьому, суд першої інстанції взяв до уваги, що позивач 17 серпня 2018 року втратив паспорт, а кредитний договір був укладений від 26 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та невідомою особою. Зазначене, за висновками суду свідчить про відсутність у позивача, як учасника спірного правочину, на момент його укладення вільного волевиявлення, яке б відповідало його внутрішній волі.
Колегія суддів апеляційного суду із такими висновками не погоджується, оскільки вони не відповідають встановленим по справі обставинам та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Звертаючись до суду з даним позовом про визнаннянедійсним кредитного договору №МФ-5031800002742 від 26.11.2018 року, позивач посилався на те, що вказаний правочин вчинений не ним, а групою осіб, які є працівниками ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс», які підробили низку документів, з використанням недійсного паспорту, з метою шахрайського отримання грошових коштів.
Увідповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частини 3 та 5 ст. 203 ЦК України встановлюють, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідності до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів, доданих відповідачем ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» до відзиву на позовну заяву вбачається, що Кредитний договір №МФ-5031800002742 від 26.11.2018 року укладений між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 11 жовтня 2016 року, реєстраційний номер картки платника податку (ідентифікаційний номер) НОМЕР_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Договір укладений в письмовій формі, містить реквізити і підписи сторін.
До договору також додано Заявку на отримання кредиту, яка містить ідентифікаційні дані ОСОБА_1 , в тому числі зазначено місце роботи, щомісячний дохід, дату працевлаштування. Також, до Договору додано посвідчену позичальником копію паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 11.10.2016 року на ім'я ОСОБА_1 та копію довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Обов'язок доказування невідповідності підпису позивача на оспорюваному договорі процесуальний закон покладає саме на позивача, а тому саме позивач повинен був довести у суді першої інстанції, у спосіб, визначений законом, зокрема шляхом проведення почеркознавчої експертизі, невідповідність підпису на екземплярі Договору, наданому відповідачем.
В той же час, позивачем відповідного клопотання ні у суді першої, ні у суді апеляційної інстанції заявлено не було, висновку почеркознавчої експертизи суду не надано.
Наданий позивачем Висновок старшого ДОП Деснянського УП ГУ НАП у м. Києві по матеріалам перевірки від 03.09.2018 року про те, що ОСОБА_1 звернувся щодо втраченого паспорта та проведеними пошуковими заходами встановити обставини зникнення та місцезнаходження документа не виявилось можливим, не є належним та допустимим доказом, на підставі якого суд може встановити відсутність волевиявлення позивача на укладення оспорюваного Договору.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо безпідставності висновків суду першої інстанції про відсутність волевиявлення позивача на укладення цього Договору та отримання грошових коштів за ним.
Апеляційний суд також вважає такими, що заслуговують на увагу, доводи апелянта в частині невірного обрання позивачем способу захисту.
Так, у постанові від 16.06.2020 по справі №145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Відповідно до ст.204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує чч.2, 3 ст.215 ЦК, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом з тим ВП ВС констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення».
Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і по захист яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Разом з тим ухвалюючи рішення про задоволення вимог, заявлених ОСОБА_1 до ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс», районний суд в порушення положень ч.4 ст.263 ЦПК України не врахував висновки, викладені у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду й визнав недійсним договір, факт укладення якого оспорював позивач.
При цьому, матеріали справи не містять доказів порушення прав позивача як споживача послуг ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс».
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів протиправності дій відповідача ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс», факту завдання моральної шкоди та причинно-наслідкового звязку між можливим порушенням прав позивача та наслідками, які спричинило це порушення, суд першої інстанції також дійшов необґрунтованого висновку про стягнення з товариства на користь позивача моральної шкоди.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначене в силу статті 376 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову взадоволенні позову.
З огляду на відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 підлягає скасуванню також і додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2022 року про стягнення судових витрат.
Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в позові.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖИ Мікрофінанс» - адвоката Янкового Миколи Вікторовича - задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 лютого 2022 року та додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2022 року скасувати.
Ухвалити у даній справі нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс», третя особа: Приватний виконавець Яцишина А.М. про захист прав споживачів - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 12 грудня 2022 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Писана Т.А.