05 грудня 2022 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 760/26727/21
номер провадження №22-ц/824/8854/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2022 року /суддя Букіна О.М./
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача та просила стягнути з ОСОБА_2 щомісячно аліменти на своє утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), починаючи від дня пред'явлення позову та довічно.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 217-219/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати, задовольнивши позовні вимоги.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема нею надані медичні документи в обґрунтування позовних вимог. У зазначених документах наявні рекомендації щодо обстежень та прийому ліків, додатково до апеляційної скарги надала довідку про необхідність операції. Також до апеляційної скарги надані приклади вартості декількох позицій ліків, які вона приймає на постійній основі. Після регулярного придбання всіх необхідних ліків, на прожиття їй залишається вкрай недостатньо коштів. Наголошувала, що не може дозволити собі повноцінне харчування, придбання предметів першої необхідності, одягу та взуття, санаторно-курортне лікування, яке їй показано, зробити собі протезування зубів, потреба в якому підтверджується випискою із стоматологічної карти. Також вказувала, що у її житлі відсутнє опалення, вона не може провести відновлювальні роботи за власний рахунок. Також
була вимушена взяти кредит на купівлю нового холодильника. Виплати по кредиту додатково ставлять її у вкрай скрутне матеріальне становище. Наголошувала, що її син має щомісячну заробітну плату близько 200 000,00 грн. Вказувала, що сім'ї сина належить земельна ділянка, виділена йому, як учаснику АТО та подарована дружині, автомобілі та квартира в м. Києві, а отже, він має змогу сплачувати аліменти.
ОСОБА_2 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, вказуючи на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
Зазначав, що наявні підстави для залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Так, до апеляційної скарги не надано доказів того, що у його матері є необхідність у операції, наданий листок з невідомого документа, що не містить ні підписів, ні печаток уповноважених осіб. Позивачем до апеляційної скарги не долучено квитанцій про купівлю зазначених ліків. Водночас вказував, що ним надається допомога позивачу у розмірі понад 4000 грн., що значно перевищує зазначені затрати на ліки та щомісячну оплату по кредиту за холодильник. Також позивачем не надано документів щодо вартості протезування. Імовірно це є значною сумою, але зазначені витрати мають бути предметом окремого розгляду і не пов'язані із щомісячною сумою, необхідною позивачу для проживання, що є предметом розгляду аліментних правовідносин. Вказував, що позивачем надано акт за 03.12.2021, однак як видно з квитанцій за січень-квітень 2022 року, наданих відповідачем до суду першої інстанції разом з відзивом на позов, ним на постійній основі сплачувались послуги за користування тепловою енергією у квартирі позивача. Зазначене спростовує твердження позивача про відсутність опалення у квартирі Позивача та необхідність його відновлення на сьогодні. Можливе відновлення опалення не пов'язане з необхідністю фінансових затрат позивача, а з протиправними діями постачальника послуг та третіх осіб у справах № 331 /1305/22 та № 331 /3023/22. Також позивачем не доведено належними і допустими доказами, що відповідач має заробітну плату у розмірі 200 тис грн на місяць. Крім того, відповідачем на підставі доходів та грошових заощаджень було проінвестовано: у 2021 році 1203877,28 грн у об'єкт незавершеного будівництва, який станом на сьогодні не введено в експлуатацію;
у 2022 році 810000 грн у якості обов'язкового внеску для купівлі квартири, яку придбано частково за кредитні кошти і яка є єдиним місцем проживання Відповідача та членів його сім'ї. Відповідач також не має жодного відношення до земельної ділянки, про яку зазначає позивач. Вона належала на праві власності матері дружині відповідача з 2013 року і була подарована дружині до вступу нею у шлюб, а тому є її особистою власністю, що підтверджується належним чином засвідченою копією договору від 25.03.2016 дарування. Крім цього, один з автомобілів, про які вказує позивач, 1989 року випуску, перебуває у користуванні та майже не використовується через незадовільний технічний стан, другий автомобіль - 1997 року випуску, є особистою власністю дружини позивача та перебуває у несправному стані і не їздить. Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно станом на 29.06.2022, відповідач є власником єдиної квартири, яку набуто 04.02.2022 та яка перебуває в іпотеці у АТ «Ощадбанк». До набуття квартири у власність відповідач разом зі своєю сім'єю орендував житло, відповідні докази містяться в матеріалах справи. Вказував і на те, що за житлово-комунальні послуги матері - позивача по справі, він сплачує у повному обсязі , надаючи таким чином матеріальну допомогу. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно вважав субсидію доходом, які позивач одержує на свою картку та може витрачати на власний розсуд. Судом першої інстанції правильно зроблено висновок про те, що відповідач надає допомогу позивачу у розмірі понад 4000 грн щомісячно, що є розумними і достатніми витратами на утримання матері, якій тільки виповнилось 60 (шістдесят) років. Позивач не пояснює, яким чином вона утримувала відповідача після досягнення повноліття, не додає до апеляційної скарги докази цього. Не обґрунтовує у чому полягала її допомога для одержання освіти, якщо відповідач навчався на бюджетній формі навчання, одержував підвищену стипендію та пенсію у зв'язку із втратою годувальника (смертю свого батька), а також працював у студентські роки. Водночас не враховується і замовчується допомога, яка надавалась відповідачем до подання позову і продовжує надаватись, незважаючи на неприязне відношення до сина і до членів його сім'ї.
ОСОБА_1 також звернулась до апеляційного суду з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін задля дотримання її права на доповідь своєї позиції.
Вказане клопотання судом відхиляється з огляду на те, що суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи, з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України, а сторони у справі вже надали свої аргументи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що позивач є матір'ю відповідача, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 .
Як свідчать матеріали справи, позивач є непрацездатною та отримує пенсію внаслідок втрати годувальника у розмірі: січень-червень 2021 року 3 980,25 грн., липень 2021 року - 4 172,50 грн., серпень 2021 - 7 509,10 грн., що підтверджується довідкою від 01.09.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізький області.
З матеріалів справи вбачається, що у червні 2021 року позивач проходила лікування стаціонарно з діагнозом «двобічний гонартроз II ст. ПФС І-П ст., супутні захворювання: атеросклеротичний і постінфарктний (2014 р.) кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба Ш ст., 2 ступ., ризик 4, СН-ПАси. Дисциркуляторна енцефолапатія П ст. (атеросклеротична, гіпертонічна) з вистибуло-атактичним астено- невротичним синдромами. П'яткова шпора правої ступні. Хронічний холецистит, стадія ремісії.
Вбачається, що після лікування позивач проходила медичне обстеження в Лікувально-діагностичному центрі «МедІнвест», згідно висновку якого було встановлено: асинхронне скорочення ЛШ, гіпокінезія передньо-верхівкового сегменту ЛШ, дилатація ЛШ, глобальна систолічна функція знижена (ФВ=34% Simpson), гіпертрофія міокарду лівого шлуночка з діастолічною дисфункцією 1 типу, морфологія та кінетика клапанів без змін, дефекти перетинок не візуалізуються, додаткова хорда в порожнині ЛШ.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно вказував, що обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений у статті 51 Конституції України.
Відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Отримання непрацездатними батьками пенсій чи іншого доходу не можуть звільняти повнолітніх дочку, сина від обов'язків утримувати непрацездатних батьків.
В силу положень ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Пункт 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3 містить роз'яснення, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них.
Таким чином, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків виникає за наявності трьох умов: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина і не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.
Згідно з постановою об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Аналогічні висновки містяться у постанові від 18 листопада 2020 року Верховного Суду у справі № 757/52096/18.
Судом встановлено, що доказів того, що позивач потребує посиленого лікування та значних коштів, суду не надано, як і не надано суду доказів в обґрунтування розміру понесених чи необхідних для неї витрат на оздоровлення, які б свідчили про те, що розмір отримуваної нею пенсії є нижчим за розмір необхідних щомісячних витрат на ліки та харчування.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що посилання позивача на її незадовільний стан здоров'я та необхідності у лікуванні не підтверджує обставини в обґрунтування щомісячних витрат на лікування, які перевищують її дохід у вигляді пенсії, та які є розумними, з огляду на зміст заявлених позивачем вимог.
Як свідчать матеріали справи, надані також в обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу, відповідач постійно надає матеріальну допомогу на утримання своєї матері.
Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідач одружений та має на утриманні доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
З матеріалів справи вбачається, що дитина відповідача мала ряд значних ускладнень після народження, що потребувало особливого та коштовного лікування, що підтверджується довідками про хвороби ОСОБА_3 .
Також встановлено, що у зв'язку з відсутністю власного житла та перебуванням на квартирному обліку, з кінця 2020 до лютого 2022 року, відповідач винаймав житло для проживання своєї сім'ї: у 2021 вартість оренди становила 7 500 грн., а з кінця 2021 - 10 000 грн., що підтверджується договорами від 07.12.2020 та від 16.12.2021 і розпискою орендодавця про одержання орендної плати за користування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , витягом індексний номер № 294089651, довідкою від 01.02.2022 відділу обліку та розподілу житлової площі Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації № 162.
Згідно з договором від 07.08.2021 за № АД 21-13 про підготовку аспіранта та квитанцією про оплату, відповідач перебуває на заочній формі підготовки аспіранта, щорічна сплата за навчання становить 16 000,00 грн.
Відповідно до посвідчення від 17.03.2011 для сімей загиблих померлих ветеранів війни, відповідач, як і позивач має право на отримання пільг, встановлених законом «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту».
Роздруківкою сайту https://subsidii.ioc.gov.ua/ встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , отримано субсидію у такому розмірі: з 01.11.2019 до 30.04.2020 - 7 814.43 грн.; з 01.10.2020 до 30.04.2021 - 10 211.94 грн.; з 01.11.2021 до 30.04.2022 - 5 854.64 грн..
З матеріалів справи також вбачається, що у червні 2021 року відповідачем на підставі Розпорядження від 12.07.2019 № 1249 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та на умовах співфінансування сплачено 1 203 877,28 грн. на користь ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» за право вимоги на майнові права на квартиру, проте на сьогоднішній день цей об'єкт не введено в експлуатацію.
У лютому 2022 року відповідачем сплачено 810 000,00 грн. у якості першочергового внеску та отримано кредит у розмірі 1 879 000,00 грн. на придбання житла, яке передано в іпотеку, що підтверджується витягом індексний номер № 297941585; витягом індексний номер № 297967906 з реєстру іпотек; витягом індексний номер № 297971127 з реєстру речових прав щодо реєстрації обтяжень.
Відповідно до кредитного договору від 04.02.2022 № 97_0540 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 має кредитні зобов'язання перед АТ «Державний Ощадний банк України» у розмірі понад 30 000,00 грн. щомісячно.
Водночас, позивач має приватне житло, при цьому витрат на його утримання та поточні ремонтні роботи не несе, оскільки фактично такі витрати несе відповідач, а сукупна вартість таких витрат за спірний період, становить близько 4 500,00 грн. щомісяця.
Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що фактично щомісячно сума на утримання позивача становить близько 9 010, 00 грн., що включає: 5 840,00 грн. - пенсії, 1 170,00 грн. - субсидії, 2 000,00 грн. - постійної матеріальної допомоги відповідача, що підтверджуються поясненнями ОСОБА_4 від 01.02.2022, поясненнями ОСОБА_5 від 01.02.2022 та 65 квитанціями АТ «Ощадбанк».
За вказаних вище обставин та аналізуючи матеріали справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що матеріальну допомогу, яку надає відповідач у добровільному порядку позивачу є розумною та достатньою для належного утримання та забезпечення останньої, що у свою чергу свідчить про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги, про те, що апелянтом надані медичні документи в обґрунтування позовних вимог, з наявними рекомендаціями щодо обстежень та прийому ліків, довідку про необхідність операції та приклади вартості декількох позицій ліків, які вона приймає на постійній основі. апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апелянтом причин, що об'єктивно не залежали від неї, для подання нових доказів до суду апеляційної інстанції, не вказано, у зв'язку з чим відсутні підстави для прийняття нових доказів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі.
Водночас, в обґрунтування позовних вимог, апелянтом не надано доказів постійності витрат та їх розміру.
Так, встановлено, що відповідач на постійній основі надає матеріальну допомогу, оплачує комунальні послуги у квартирі матері, хоча там не зареєстрований та не є власником. Встановлено, що пільгова пенсія позивача становить з вересня 2021 року 7500 грн, при цьому жодних даних щодо власних витрат, не покритих матеріальною допомогою сина, нею не надається. Не обґрунтовується і розмір аліментів у виді 1/4 частини доходів сина, з урахуванням його матеріального стану, у повному обсязі дослідженого судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що після регулярного придбання всіх необхідних ліків, на прожиття апелянту залишається вкрай недостатньо коштів, відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на відсутність конкретики, сум та доказів в обґрунтування необхідності постійного лікування та витрат.
Доводи апеляційної скарги щодо матеріального забезпечення сина житлом, машинами, земельною ділянкою та високими доходами, судом апеляційної інстанції також відхиляються з огляду на досліджені судом першої інстанції обставини.
Так, однією з умов призначення аліментів є потреба в матеріальній допомозі, водночас, син надає матері таку допомогу добровільно і продовжує її надавати, доказів та розрахунків того, що надана допомога не покриває потреби матері, нею не надано.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2022 року - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 травня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: