30 листопада 2022 року м. Київ
Справа № 754/2886/22
Провадження №22-ц/824/8144/2022
Резолютивна частина постанови оголошена 30 листопада 2022 року
Повний текст постанови складено 01 грудня 2022 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Карпенка В.Р.
учасники справи: позивач ОСОБА_1
відповідачі ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сташкова Анастасія Григорівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану адвокатом Логіновим Костянтином Еварестовичем, на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2022 року, постановлену у складі судді Зотько Т.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сташкова Анастасія Григорівни про визнання правочину недійним, визнання права власності, -
Позивачка, в особі свого представника - адвоката Крюкової М.В., звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сташкова А.Г. про визнання правочину недійсним, визнання права власності на квартиру.
Разом з матеріалами позовної заяви містилась заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та звільнення від сплати судового збору.
Клопотання обґрунтоване тим, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб існує імовірність відчуження спірної квартири третім особам, що може унеможливити в подальшому реально забезпечити виконання рішення суду по даній справі.
У якості підстави для відстрочення, представник вказує на важке фінансове становище та той факт, що позивачка, маючи малолітню дитину та враховуючи введення воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» вимушена проживати у родичів та позбавлена можливості працювати.
Одночасно, враховуючи її майновий стан просила відстрочити сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову до ухвалення рішення у справі.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2022 року заяву представника позивачки - адвоката Крюкової М.В. про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сташкова А.Г. про визнання правочину недійсним, визнання право власності на квартир, задоволено.
Відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Логінов К.Е. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову.
Зокрема зазначає про те, що у випадку задоволення вказаних позовних вимог судовим рішенням може бути визнаним недійсним договір купівлі-продажу квартири та визнано право власності на неї за Позивачем хоча Апелянт вважає, що Позивачем не наведено жодних належних підстав для подібного результату вирішення спору.
Убачається, що визнання договору недійсним є вирішенням немайнового спору щодо зобов'язально-правових відносин у вигляді встановлення самого факту недійсності, і його примусове виконання в силу цього не передбачається.
Відповідно, будь-які юридично значущі дії, що гіпотетично можуть бути вчинені відносно майна, не можуть перешкодити вказаному встановленню і визнанню судом недійсності цивільно-правового договору.
Відповідно, вжиття судом у даному випадку заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, що є предметом оспорюваного правочину, є таким, що не може забезпечити ані ускладнити, ані унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення ним вимоги щодо визнання спірного правочину недійсним.
Виконання можливого рішення із задоволення такої вимоги, в тому числі у примусовому порядку, так само жодним чином не ускладнюється і тим більше не унеможливлюється внаслідок невжиття судом заходів забезпечення у вигляді накладення арешту на майно. Адже у випадку визнання відповідного права таке судове рішення є підставою для його набуття Позивачем та його державної реєстрації у повній відповідності до приписів чинного законодавства. Крім того, судом взагалі не було вказано на наявність будь-якого причинно-наслідкового зв'язку між застосованим заходом забезпечення та потенційними перешкодами.
Оскаржувана ухвала не розкриває, з яких саме підстав суд вважає свої припущення достатньо обґрунтованими і якими доказами підтверджується наявність відповідних обставин, то доцільно з цього приводу звернутися до змісту заяви про забезпечення позову, в якому сторона Позивача повинна була б викласти підстави для такого забезпечення та докази в обґрунтування відповідних вимог. Однак із цього документу можна встановити, що Позивачем в якості означених підстав зазначено так само виключно власне припущення, що спірна квартира може бути відчужена, і не надано взагалі ні одного доказу на підтвердження такого припущення.
Крім того, матеріали справи, не містять жодного доказу або документу, які могли б підтвердити скрутний (та й взагалі будь-який) матеріальний стан позивачки і, відповідно, необхідність в його наслідок відстрочити сплату судового збору, а тому суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Логінов К.Е. підтримав доводи апеляційної скарги із викладених в ній підстав.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, а тому колегія суддів у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сташкова А.Г. про визнання правочину недійсним, визнання право власності на квартиру.
Одночасно з позовною заявою подала заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та звільнення від сплати судового збору
Заява обґрунтована тим, що на час розгляду справи існує достатньо обґрунтоване припущення того, відповідачі можуть розпорядитися даним об'єктом та продати спірну квартиру третім особам, що у подальшому може утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом його він звернувся до суду.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2022 року заяву представника позивачки - адвоката Крюкової М.В. про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сташкова А.Г. про визнання правочину недійсним, визнання право власності на квартир, задоволено.
Відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 .
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи специфіку спірних правовідносин та тієї обставини, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб існує імовірність відчуження спірної квартири третім особам, що у випадку задоволення позовних вимог унеможливить в подальшому реально забезпечити виконання рішення суду, дійшов про висновку про задоволення такої заяви.
З даними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону.
Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлення обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Встановлено, що звертаючись до суду з позовом про визнання правочину недійсним та визнання прав власності, позивач обґрунтовувала його тим, що на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 липня 2018 року ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .
13 травня 2021 року Деснянськоим районним судом м. Києва ухвалено рішення про примусове виселення ОСОБА_3 ОСОБА_2 з квартири за адресою АДРЕСА_2 .
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 було подано апеляцій скаргу.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції 26 жовтня 2021року , представнику ОСОБА_1 стало відомо про те, що до суду надійшла заява від ОСОБА_2 про приєднання до матеріалів справи відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого доведено до відома суду про нібито укладення договору купівлі-продажу між громадянкою рф ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , спірної квартири.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, представник ОСОБА_1 - адвокат Крюкова М.В.. обґрунтовувала її тим, що на сьогоднішній день є підстави вважати , що спірна квартира може таким же злочинним шляхом бути відчужена третім особам.
Отже, предметом цього позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 25 травня 2021 року
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України передбачено такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При цьому, такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_4 , оскільки , як вірно зазначив суд першої інстанції, слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача,
Заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суд першої інстанції не містить в собі жодних наведених позивачем належних підстав позову та обґрунтувань необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності позовних вимог, не заслуговують на увагу, оскільки на законність постановленої ухвали не впливають.
Враховуючи викладене, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, колегія суддів вважає, що у суду першої були наявні підстави для задоволення заяви та застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту на майн, що належить на праві власності відповідачам.
Що стосується аргументів апеляційної скарги щодо відсутності підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 відстрочення сплати судового збору, то в цій частині колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зазначена ухвала не підлягає оскарженню, а питання що судових витрат вирішується судом під час ухвалення рішення суду.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і на законність оскаржуваної ухвали не впливають.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Логіновим Костянтином Еварестовичем, - залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2022 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна