Справа 753/22890/21 Головуючий у І-й інстанції - Гусак О.С.
апеляційне провадження № 22-ц/824/10391/2022 Доповідач Заришняк Г.М
22 листопада 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Кулікової С.В., Рубан С.М.
при секретарі - Осадченко І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Сікача Олександра Миколайовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», про визнання недійсними розпорядження та ордеру про надання службової кімнати,-
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсними розпорядження та ордеру про надання службової кімнати.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що з 22 жовтня 2001 року він працював в ДП «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» в ліквідаційній комісії інженером з технічних питань та адміністрацією заводу був вселений для проживання до гуртожитку ДП «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» за адресою: АДРЕСА_1 , проживав там та сплачував житлово-комунальні послуги.
Розпорядженням КМДА від 25 листопада 2013 року № 2130 було прийнято до комунальної власності м. Києва гуртожиток ПАТ «Київський радіозавод». Розпорядженням КМДА від 10 лютого 2014 року № 163 було затверджено акт приймання передачі гуртожитку в комунальну власність м. Києва. Позивач продовжував проживати в гуртожитку та сплачувати комунальні послуги.
Розпорядженням Дарницької РДА м. Києва від 5 серпня 2020 року № 511, за клопотанням КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького районну м. Києва» кімнату № 228 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 було включено до складу службових.
Розпорядженням Дарницької РДА м. Києва від 22 вересня 2020 року № 630 було затверджено рішення комісії по житлово-побутовій роботі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького районну м. Києва» про надання службової кімнати НОМЕР_1 у вказаному гуртожитку ОСОБА_2 , на підставі якого Відділом обліку та розподілу житлової площі апарату Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації видано ОСОБА_2 ордер на право зайняття службового приміщення, а саме: кімнати 228, в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , в якій мешкає позивач.
Вказував, що відповідач був обізнаний про фактичне користування позивачем спірною кімнатою, оскільки ОСОБА_1 неодноразово звертався до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького районну м. Києва» з проханням надати йому дозвіл на реєстрацію у зазначеній кімнаті. Зазначав, що розпорядження відповідача є незаконним, оскільки він фактично користувався спірною кімнатою 20 років, питання про його виселення не піднімалось, та в момент вселення ОСОБА_2 кімната не була звільнена, так як в ній фактично проживав позивач.
Посилаючись на викладене, просив суд задовольнити позов та визнати недійсними розпорядження Дарницької РДА м. Києва від 5 серпня 2020 року № 511 в частині включення до складу службових за клопотанням КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького районну м. Києва» кімнати № 228 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 та ордер про надання даної кімнати ОСОБА_2 на підставі розпорядження Дарницької РДА м. Києві від 22 вересня 2020 року № 630.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 червня 2022 року у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Сікач О.М., діючий в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
У поданому відзиві представник Дарницької РДА в м. Києві просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Дарницької РДА в м. Києві та представник Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» заперечували проти апеляційної скарги, вважаючи судове рішення законним.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що позивач ОСОБА_1 з 22 жовтня 2001 року працював в ДП «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» в ліквідаційній комісії за контрактом та був вселений для проживання до гуртожитку ДП «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» за адресою: м. Київ, вул. Сімферопольська, 11/1, кім. НОМЕР_1.
З копії паспорта ОСОБА_1 , наданого його представником в судовому засіданні суду першої інстанції, вбачається, що реєстрація місця проживання ОСОБА_1 з 24 липня 2002 року по 24 липня 2003 року здійснена за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 98).
Крім того, 21 грудня 2004 року ОСОБА_1 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , без зазначення будинку (а.с. 99).
Згідно із частинами першою та другою статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Частиною другою статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Пунктом 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради ( Київської мiської державної адміністрації ) від 30 вересня 2010 року № 787 " Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради " від 9 вересня 2010 №7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві» утворено з 31 жовтня 2010 року Дарницьку районну в місті Києві державну адміністрацію, підпорядковану виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації). Згідно статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй вiдповiдною радою.
На підставі пункту 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 листопада 2013 року № 2130 «Про прийняття безоплатно гуртожитку та зовнішніх інженерних мереж, що не увійшли до статутного капіталу ПАТ «Київський радіозавод», до комунальної власності територіальної громади міста Києва» прийнято безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожиток (Сімферопольська, 11/1), що не увійшов до статутного капіталу ПАТ «Київський радіозавод», та передано до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.
Розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 30 січня 2015 року за № 33 «Про закріплення за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва» гуртожиток на АДРЕСА_1 , як об'єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, що перебуває у сфері управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, закріплений на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва».
Керуюча компанія відповідно до її Статуту, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 6 січня 2015 р. № 2, зокрема, здійснює господарську діяльність з утримання, обслуговування, експлуатації житлового та нежитлового фонду комунальної власності Дарницького району міста Києва, який закріплено за підприємством на праві господарського відання, та контроль за використанням житлових приміщень за призначенням, переплануванням та вжиття заходів в установленому порядку відповідно до вимог законодавства. Отже, кімната АДРЕСА_4 є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Відповідно до ч.1 ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилi приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Згідно з пунктом 3 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. Відповідно до частини 1 статті 122 Житлового кодексу на підставi рiшення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення.
З матеріалів справи слідує, що відповідно до акту №207 від 15 липня 2020 року кімната НОМЕР_1 (житловою площею 13,4 кв.) у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , передана Дарницькій районній у м. Києві державній адміністрації Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) під службове житло для вирішення житлових питань працівників житлового-комунального господарства та побутового обслуговування населення
Судом встановлено, що розпорядженням Дарницької РДА м. Києва від 5 серпня 2020 року № 511, за клопотанням КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького районну м. Києва», кімнату № 228 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 було включено до складу службових.
Розпорядженням Дарницької РДА м. Києва від 22 вересня 2020 року № 630 було затверджено рішення комісії по житлово-побутовій роботі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького районну м. Києва» про надання службової кімнати НОМЕР_1 у вказаному гуртожитку ОСОБА_2 та видано їй на його підставі Відділом обліку та розподілу житлової площі апарату Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації ордер на право зайняття службового приміщення, а саме зазначеної кімнати в гуртожитку.
Відповідно до інформації з Реєстру територіальної громади м. Києва місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано 08.10.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону та за рішенням суду.
Згідно ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
Статтею 128 ЖК України визначено порядок надання жилої площі в гуртожитках за змістом якої такий порядок визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Так, жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім'ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.
На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.
Згідно ст. 130 ЖК України порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.ч.1,2, ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частинами 1,2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
За правилом ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України).
Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Тобто, при зверненні до суду заявник повинен зазначити про порушене право, яке має бути захищене судом. Наявність порушеного права слід вважати існуючим, якщо буде установлено, що позивач звертається до суду за захистом своїх прав, які виникли або існували на законній підставі.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач вказує на правомірність поселення його у спірну кімнату, проте належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів останнім надано не було.
Посилання позивача на те, що наданий третій особі ордер підлягає визнанню недійсним, так як на час видачі такого ордеру кімната в гуртожитку НОМЕР_1 не була вільною, в ній проживав позивач, про що було достеменно відомо Дарницькій РДА в м. Києві та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва, оскільки позивач неодноразово звертався до вказаних установ з проханням надати ОСОБА_1 дозвіл на реєстрацію у спірній кімнаті гуртожитку, колегією суддів відхиляються, оскільки, згідно інформації з Реєстру територіальної громади м. Києва місце проживання у Дарницькому районі м. Києва позивача не зареєстроване, на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов у Дарницькому районі м. Києва, позивач не перебував та не перебуває, після прийняття гуртожитку до комунальної громади міста Києва позивачу ордер на кімнату НОМЕР_1 не видавався та договір найму з ним не укладався. З довідки ДО ВО «Київський радіозавод» від 22 липня 2014 року слідує, що ОСОБА_1 22 жовтня 2001 року дійсно був вселений для проживання в гуртожиток Київського радіозаводу за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.7). Разом з тим, позивачем також не надано ордеру, з якого б вбачалось, що ПАТ «Київський радіозавод» було вселено його саме в спірну кімнату НОМЕР_1 гуртожитку.
Зазначене дає підстави для висновку, що спірна кімната у гуртожитку не є помешканням, наданим позивачу у визначений законом спосіб, відтак у позивача відсутні законні очікування щодо права користування саме цим житлом, оскільки у встановленому порядку рішення про надання позивачу житлового приміщення - спірної кімнати у гуртожитку не приймалося та спеціальний ордер відповідно до Положення про гуртожитки на вселення у спірну кімнату останньому не видавався й договір найму з ним не укладався, а реєстрація місця проживання позивача ОСОБА_3 відповідно до копії його паспорту, оглянутого судом, з 24 липня 2002 року була здійснена за адресою: АДРЕСА_2 , що є підставою вважати, що позивач не набув законного права користування спірним житлом. Отже, прийняттям відповідачем оскаржуваного розпорядження та виданням третій особі ордеру про надання спірної службової кімнати не були порушені житлові права позивача.
В матеріалах даної справи наявний лист КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького районну м. Києва» №1618-05/2015 від 28 вересня 2015 року, адресований голові Дарницької РДА, в якому зазначено, що Керуючою компанією неодноразово розглядалися звернення гр. ОСОБА_1 щодо надання йому окремої житлової площі (кімнати) в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , проведення реєстрації у даному гуртожитку та отримання ордеру на кімнату, в зв'язку з чим Керуюча компанія просить розглянути можливість надання згоди власника житла на реєстрацію місця проживання громадянина ОСОБА_1 в гуртожитку за вказаною адресою. Разом з тим, вказаний лист не містить інформації про те, що позивач проживає в спірній кімнаті гуртожитку.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, зібраним по справі доказам надав належну правову оцінку та прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , обґрунтовано відмовивши у задоволенні позову
Постановлене судом рішення відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач сплачував комунальні послуги за весь період проживання в гуртожитку, не може бути підставою для скасування рішення суду, так як сплата таких послуг є обов'язком споживача, як отримувача таких послуг.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого судом рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Сікача Олександра Миколайовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 червня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня виготовлення повної постанови.
Повна постанова виготовлена 29 листопада 2022 року.
Головуючий
Судді: