21 листопада 2022 року м. Київ
Справа № 369/806/21
Апеляційне провадження №22-ц/824/5250/2022
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Федорчук Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області ухваленого під головуванням судді Волчко А.Я. 22 грудня 2021 року у м. Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області про виділення в натурі частини житлового будинку, припинення спільної часткової власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою,
В січні 2021 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- виділити в натурі Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 , а саме квартиру №1 (приміщення №1.1-1.5 відповідно до технічного паспорту № 1188 від 22 березня 2008 року);
- припинити право спільної часткової власності позивача на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 ;
- встановити порядок користування земельною ділянкою площею 0,21 га по АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_3 на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2008 року. Інша Ѕ частина зазначеного будинку належить відповідачам на праві спільної часткової власності, по ј частці у кожному.
Відповідно до технічного паспорту від 22 березня 2008 року спірний будинок має два окремі входи/виходи, дві кухні, дві ванні кімнати, окремі жилі приміщення. Будинок розділений на 2 окремі квартири. Позивач користується квартирою №1 в будинку, а відповідачі користуються квартирою №2 .
Зазначений будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,2100 га, яка є неприватизованою, однак у користуванні позивача перебуває частина земельної ділянки, яка не відповідає її частці у праві власності на будинок. У зв'язку з цим між сторонами виникають суперечки та конфлікти.
В заяві про зміну позовних вимог від 06 квітня 2021 року позивач змінила підстави позову з урахуванням висновків проведеної експертизи та просила:
1) виділити їй в натурі у власність Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме виділити приміщення:
1-1 - тамбур, площею 3,60 м2, 1-2 - ванну, площею 2,0 м2, 1-3 - кухню, площею 9,40 м2, 1-4 - житлову, площею 10,60 м2, 1-5 - житлову, площею 13,40 м2, 1-6 - житлову, площею 21,50 м2 житлового будинку літ. «А» загальною площею 60,50 м2
господарські будівлі і споруди: літню кухню літ. «Б», прибудову літ. «В», погріб літ. «Г» та сарай літ. «Д», які перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_3 з часткою Ѕ відповідно до висновку експерта №ED-1702-1-1692.20 від 29 березня 2021 року.
2) припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 .
3) встановити порядок користування земельною ділянкою площею 0,1692 га по АДРЕСА_1 відповідно до висновку експерта №ED-1702-1-1692.20 від 29 березня 2021 року /т.1 а.с.73-76/.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2021 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області про виділення в натурі частини житлового будинку, припинення спільної часткової власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою - задоволено.
Виділено в натурі у власність ОСОБА_3 Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме виділити приміщення:
1-1- тамбур, площею 3,60 м2, 1-2 - ванну, площею 2,0 м2, 1-3 - кухню, площею 9,40 м2, 1-4 - житлову, площею 10,60 м2, 1-5 - житлову, площею 13,40 м2, 1-6 - житлову, площею 21,50 м2 житлового будинку літ. «А» загальною площею 60,50 м2
Господарські будівлі і споруди: літню кухню літ. «Б», прибудову літ. «В», погріб літ. «Г» та сарай літ. «Д», які перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_3 з часткою Ѕ відповідно до висновку експерта №ED-1702-1-1692.20 від 29 березня 2021 року.
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 .
Встановлено ОСОБА_3 порядок користування земельною ділянкою площею 0,1692 га АДРЕСА_1 відповідно до висновку експерта №ED-1702-1-1692.20 від 29 березня 2021 року в додатку №11, представлено жовтим кольором, а саме:
від початкової точки 1 по прямій лінії вздовж сараю літ. «Д» на відстані 5,99 м до точки 2;
з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 0,27 м до точки 3;
наступним поворотом вправо по прямій лінії вздовж фасадної огорожі на відстані 2,24 м до точки 4;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії вздовж фасадної огорожі на відстані 1,05 м до точки 5;
з наступним поворотом вліво по прямій лінії вздовж фасадної огорожі на відстані 4,23 м до точки 6;
з наступним поворотом вліво по прямій лінії вздовж фасадної огорожі на відстані 1,62 м до точки 7;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії вздовж фасадної огорожі на відстані 8,53 м до точки 8;
далі по прямій лінії на відстані 1,81 м до точки 9;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії з відступом на 2,0 м від стіни житлового будинку на відстані 8,40 м до точки 10;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії, у тому числі вздовж осьової лінії стіни житлового будинку, на відстані 14,37 м до точки 11;
з наступним поворотом вліво по прямій лінії з відступом на 2,0 м від стіни житлового будинку на відстані 11,0 м до точки 12;
з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 4,50 м до точки 13;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 30,40 м до точки 14;
з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 2,61 м до точки 15;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 50,66 м до точки 16;
далі по прямій лінії на відстані 28,33 м до точки 17;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 9,90 м до точки 18;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 27,60 м до точки 19;
далі з незначним поворотом вліво по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 36,07 м до точки 20;
далі з незначним поворотом вправо по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 29,77 м до точки 21;
далі по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 12,59 м до точки 22;
далі з незначним поворотом вправо по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 14,39 м до точки 23;
з наступним поворотом вліво по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 3,54 м до точки 24;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 0,46 м до точки 25;
далі з незначним поворотом вліво по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 3,46 м до точки 26;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 4,33 м до точки 27;
з наступним поворотом вліво по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 1,96 м до точки 28;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 4,42 м до точки 29;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії вздовж сараю літ. "Д" на відстані 3,0 м до початкової точки 1.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 по 8408,30 грн понесених судових витрат.
Не погодились із рішенням суду відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ними подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність, необґрунтованість рішення суду у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи. Відповідачі вказують на те, що судом не надана оцінка їх доводам про те, що позивачем не проводилась експертиза стосовно виділу частки позивача у будинку в натурі. Висновок експерта не містить варіантів виділу в натурі частки позивача, більше того, перед експертом навіть не ставилося таке питання, а лише чи можливий такий виділ з урахуванням порядку користування. На що експерт надав висновок що можливий та зазначив приміщення, однак варіантів виділу не надав. Зазначають, що експертом не проводилось обстеження всього житлового будинку, а було здійснено обстеження лише частини якою користується позивач. Також експертом не врахований фізичний знос будинку та здійснені у ньому перебудови.
Крім цього, суд без будь-яких належних доказів виділяє у користування позивача ділянку площею 0,1692 га, при цьому без будь яких застережень та підстав приймає до уваги висновок експерта Кріві К.В.
Також вказує на те, що суд першої інстанції не правильно застосовує ч.1 ст.88 ЗК України, якою передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Дана норма не може бути застосована до даних правовідносин, так як це стосується земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, а не у користуванні. Спірна земельна ділянка не приватизована, тому у власності будь кого з нас не перебуває. Спірна земельна ділянка належить територіальній громаді.
Також зазначають про те, що даних про виділення у користування і взагалі про існування земельної ділянки площею 0,3384 га за вказаною адресою матеріали справи не місять, така земельна ділянка не виділялась. Відповідачі стверджують, що експертом включено до складу іншу земельну ділянку, яка належала на праві користування їх діду ОСОБА_4 , після смерті якого права в порядку спадкування за заповітом перейшли до ОСОБА_2 .
Зазначають, що визначення порядку користування земельною ділянкою, коли позивачу виділяється земельна ділянка 0,1692 га, на яку навіть немає жодного документа про її відведення є неможливим та незаконним.
Також відповідачі не погоджуються з тим, що суд першої інстанції стягнув з них судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1816, 60 грн та витрати за проведення висновку експерта в розмірі 15000,00 грн, оскільки ОСОБА_2 , є ветераном війни учасником бойових дій, а тому відповідно до п. 13 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх інстанціях. Суд стягнув з відповідачів 15000,00 грн за проведення експертизи, хоча судом експертиза не призначалась, а позивач замовила висновок експерта приватному експерту по своїй ініціативі.
На підстав викладеного просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі та стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2725, 50 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказує на те, що апеляційна скарга відповідачів є незаконною, необґрунтованою, такою, що не доведена належними, допустимими доказами та не спростовує обставини, викладені в оскаржуваному рішенні. Том, у суду є всі підстави для відмови в задоволені апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник - адвокат Марковська Р.М. підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, наголошували на недоведеності заявлених позовних вимог, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача - адвокат Середа А.П. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просила залишити його без мін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Третя особа: Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому, керуючись положеннями ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність вказаних учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності набуто нею на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2008 року у справі № 2-4400/08 та зареєстровано 26 лютого 2009 року /т.1 а.с.6,7/.
Відповідач ОСОБА_1 - є власником ј частини житлового будинку №25а на підставі свідоцтва про право на спадщину №2-1843 від 23 червня 2017 року, виданим державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Яхно М. Є.
Відповідач ОСОБА_2 - є власником ј частини житлового будинку №25а на підставі свідоцтва про право на спадщину №2-1848 від 23 червня 2017 року, виданим державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Яхно М.Є.
Вказані обставини підтверджуються інформаційною довідкою №235856852 сформованою 08 грудня 2020 року та свідоцтвом про право на спадщину виданого державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори /т.1 а.с.8-9,36-40/.
Спірний житловий будинок, згідно з технічними паспортами від 22 березня 2008 року та від 22 травня 2013 року, має два окремі входи/виходи, дві кухні, дві ванні кімнати, окремі жилі приміщення, окремі комунікації. Будинок розділений на 2 окремі квартири /т.1 а.с.10-12,45-47/. Однак, технічні паспорти мають різні дані щодо площі будинку. Так за технічним паспортом від 22 березня 2008 року будинок має загальну площу 133,7 кв.м., житлову - 102,6 кв.м, квартира № 1 має загальну площу 64,9 кв.м., квартира № 2 - 68,8 кв.м. За технічним паспортом від 22 травня 2013 року будинок має загальну площу 128,7 кв.м., житлову - 99,5 кв.м, квартира № 1 має загальну площу 60,5 кв.м., квартира № 2 - 68,2 кв.м. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 має загальну площу 128,7 кв.м, житлову - 99,5 кв.м /т.1 а.с.8/.
У довідці Хотівської сільської ради від 17 листопада 2020 року №02-22/616 повідомляється, що житловий будинок в АДРЕСА_5 , співвласником якого є ОСОБА_3 , розташований на земельній ділянці орієнтовною площею 0,2100 га. Рішень Хотівською сільською радою щодо передачі у власність даної ділянки не приймалось /т.1 а.с.13/.
Матеріали справи місять: копію рішення Виконкому Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих від 19 квітня 1971 року №211/18 про надання свідоцтва на будівництво власного індивідуального житлового будинку ОСОБА_5 в с. Хотів в розмірі 0,15 га; копію акту про відведення в натурі присадибної земельної ділянки для будівництва власного індивідуального житлового будинку ОСОБА_5 в АДРЕСА_6 , площею 0,15 га; копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого 23 січня 2009 року державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори, згідно з яким ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_5 , яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_6 ; копію довідки про реєстрацію права ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_6 /т.1 а.с.41-44/.
З метою визначення технічної можливості виділу в натурі позивач звернувся до судового експерта Кріві К.В. (кваліфікаційне свідоцтво №1597 від 02 жовтня 2015 року та №1963 від 26 жовтня 2018 року, видані на підставі рішень Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), яка 28 грудня 2020 року провела обстеження вказаного будинку та за наслідками зазначеного обстеження був складений Висновок експерта №ED-1702-1-1692.20 від 29 березня 2021 року /т.1 а.с.77-144/.
За результатами проведення комплексного будівельно-технічного та земельно-технічного експертного дослідження експертом надані такі відповіді на поставлені перед ним питання:
- технічно можливо виділити позивачу приміщення 1-1 - тамбур, площею 3,60 м2, 1-2 - ванну, площею 2,0 м2, 1-3 - кухню, площею 9,40 м2, 1-4 - житлову, площею 10,60 м2, 1-5 - житлову, площею 13,40 м2, 1-6 - житлову, площею 21,50 м2 житлового будинку літ. «А» загальною площею 60,50 м2 та господарські будівлі і споруди: літню кухню літ. «Б», прибудову літ. «В», погріб літ. «Г» та сарай літ. «Д», які перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_3 з часткою Ѕ;
- встановлено, що господарські споруди, які розташовані за житловим будинком літ. «А» з правої сторони земельної ділянки, зокрема погріб з будівлею, навіс та дві вигрібні ями, є самочинно збудованими;
- експертом запропоновано один технічно можливий варіант встановлення порядку користування Ѕ частиною земельної ділянки по АДРЕСА_5 співвласником ОСОБА_3 з часткою Ѕ, виходячи з фактичної площі та конфігурації земельної ділянки, а саме земельну ділянку площею 0,1692 га:
від початкової точки 1 по прямій лінії вздовж сараю літ. "Д" на відстані 5,99 м до точки 2;
з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 0,27 м до точки 3;
наступним поворотом вправо по прямій лінії вздовж фасадної огорожі на відстані 2,24 м до точки 4;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії вздовж фасадної огорожі на відстані 1,05 м до точки 5;
з наступним поворотом вліво по прямій лінії вздовж фасадної огорожі на відстані 4,23м до точки 6;
з наступним поворотом вліво по прямій лінії вздовж фасадної огорожі на відстані 1,62 м до точки 7;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії вздовж фасадної огорожі на відстані 8,53 м до точки 8;
далі по прямій лінії на відстані 1,81 м до точки 9;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії з відступом на 2,0 м від стіни житлового будинку на відстані 8,40 м до точки 10;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії, у тому числі вздовж осьової лінії стіни житлового будинку, на відстані 14,37 м до точки 11;
з наступним поворотом вліво по прямій лінії з відступом на 2,0 м від стіни житлового будинку на відстані 11,0 м до точки 12;
з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 4,50 м до точки 13;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 30,40 м до точки 14;
з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 2,61 м до точки 15;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії на відстані 50,66 м до точки 16;
далі по прямій лінії на відстані 28,33 м до точки 17;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 9,90 м до точки 18;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 27,60 м до точки 19;
далі з незначним поворотом вліво по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 36,07 м до точки 20;
далі з незначним поворотом вправо по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 29,77 м до точки 21;
далі по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 12,59 м до точки 22;
далі з незначним поворотом вправо по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 14,39 м до точки 23;
з наступним поворотом вліво по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 3,54 м до точки 24;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 0,46 м до точки 25;
далі з незначним поворотом вліво по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 3,46 м до точки 26;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 4,33 м до точки 27;
з наступним поворотом вліво по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 1,96 м до точки 28;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії вздовж фактичної огорожі на відстані 4,42 м до точки 29;
з наступним поворотом вправо по прямій лінії вздовж сараю літ. "Д" на відстані 3,0 м до початкової точки 1.
На стадії апеляційного перегляду справи стороною відповідача було заявлено і судом задоволено клопотання про приєднання до матеріалів справи плану-схеми земельних ділянок в АДРЕСА_6 , виготовленого ФОП ОСОБА_6 , з якого вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 користуються земельною ділянко по існуючих межах 0,1414 га на якій розташована Ѕ частина житлового будинку. також з плану-схеми вбачається розташування крім будинку, що перебуває у спільній власності сторін у справі, ще однієї забудови /т.2 а.с.10-12/.
В порядку ч. 1 ст. 316, ст. 317, ч. ч. 1, 4 ст. 319, ст. 322 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ч. 3 ст. 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Крім того, відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» вказав, що судам підвідомчі спори, пов'язані з правом приватної власності на жилий будинок, зокрема: про виділ частки з будинку (поділ будинку), що є спільною власністю (частковою чи сумісною). Судам слід мати на увазі, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами: про поділ спільного майна або виділ з нього частки (п. п. «б» п. 2).
У п. 6 цієї Постанови вказано, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.
В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (п.7).
Крім того, відповідно до п. 8 цієї Постанови різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле.
З наведених обставин справи вбачається, що позивач є власником Ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Відповідачі є співвласниками іншої Ѕ частини цього будинку, частка кожного з них визначена - ј. Вказані обставини підтверджені належними та допустимими доказами і визнаються сторонами у справі.
Спірний житловий будинок має два окремі входи/виходи, дві кухні, дві ванні кімнати, окремі жилі приміщення, окремі комунікації. Вказані обставини вбачаються з технічних паспортів виготовлених в різний час, встановлені експертом у висновку та визнаються сторонами у справі. Тобто будинок розділений на 2 окремі квартири.
Технічні паспорти мають різні дані щодо площі будинку. Так за технічним паспортом від 22 березня 2008 року будинок має загальну площу 133,7 кв.м., житлову - 102,6 кв.м, квартира № 1 має загальну площу 64,9 кв.м., квартира № 2 - 68,8 кв.м. За технічним паспортом від 22 травня 2013 року будинок має загальну площу 128,7 кв.м., житлову - 99,5 кв.м, квартира № 1 має загальну площу 60,5 кв.м., квартира № 2 - 68,2 кв.м. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок АДРЕСА_1 має загальну площу 128,7 кв.м, житлову - 99,5 кв.м.
А отже враховуючи наявність співпадіння даних за технічним паспортом від 22 березня 2008 року з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд виходить з того, що житловий будинок АДРЕСА_1 має загальну площу 128,7 кв.м, житлову - 99,5 кв.м.
Згідно з висновком експерта технічно можливо виділити позивачу приміщення 1-1 - тамбур, площею 3,60 м2, 1-2 - ванну, площею 2,0 м2, 1-3 - кухню, площею 9,40 м2, 1-4 - житлову, площею 10,60 м2, 1-5 - житлову, площею 13,40 м2, 1-6 - житлову, площею 21,50 м2 житлового будинку літ. «А» загальною площею 60,50 м2. З технічного паспорту вбачається, що це є приміщення квартири № 1 , позивач стверджує, і відповідачі в судовому засіданні апеляційного суду визнали обставини перебування у користуванні позивача вказаної квартири із визначними приміщеннями. Загальна площа квартири визначена експертом 60,5 м2, що не перевищує Ѕ частини від загальної площі будинку.
Господарські будівлі і споруди: літня кухня літ. «Б», прибудова літ. «В», погріб літ. «Г» та сарай літ. «Д», вказані у технічних паспортах, як розташовані біля квартири № 1 , тобто вони не є самочинно збудованими і перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_3 , що також визнано сторонами у справі, а саме позивачем про це вказано в позові, відповідачами вказані обставини визнані в судовому засіданні апеляційного суду.
У зв'язку з цим доводи апеляційної скарги щодо відсутності у висновку експерта інших можливих варіантів поділу будинку слід визнати безпідставними, так як між сторонами вже фактично склався порядок користування будинком, а тому інші варіанти поділу не відповідали б інтересам сторін у справі. З цих же підстав відхиляються і доводи щодо відсутності обстеження частини будинку, що перебуває у користуванні відповідачів. До того ж позивач звернулась до суду з вимогами про виділ в натурі частки яка перебуває у її користуванні, і довела можливість її виділення в натурі належними та допустимими доказами, натомість відповідачами не вказується і не надається доказів про порушення їх прав таким поділом домоволодіння.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність визначення чи відповідають приміщення якими користується позивач її частці у праві власності також не можуть бути прийняті до уваги апеляційного суду, оскільки позивачу виділено частку в натурі площею 60,5 м2, загальна площа будинку становить 128,7 м2, частка позивача становить Ѕ частина. Тобто виділена в натурі площа не перевищує частки позивача у праві власності і позивач з цим погодилась заявивши такі вимоги і не оскаржуючи рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що експертом не враховані здійснені у будинку перебудови слід визнати безпідставним, так як матеріали справи не містять таких даних. При цьому експертом вказано про виявлені самочинні будівництва господарських споруд, які не враховувались при здійснені виділу частки позивачу. Питання щодо врахування фізичного зносу будинку мають значення для оцінки вартості будівлі. Але в даній справі питання щодо оцінки домоволодіння не проводилось, так як не було поставлено питання щодо компенсації учаснику спільної власності. А отже вказана обставина не має значення для вирішення спору між сторонами у даній справі.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про виділ Ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 власнику ОСОБА_3 , який ґрунтується на висновку експерта №ED-1702-1-1692.20 від 29 березня 2021 року, відповідає обставинам справи, вимогам чинного законодавства та доводами апеляційної скарги не спростовується.
В силу ч.3 ст. 364 ЦК України разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.
А тому рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про виділення в натурі частини житлового будинку та припинення спільної часткової власності слід залишити без змін.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про виділ у користування позивача земельної ділянки апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Положеннями ч.11 цієї статті визначено, що якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, зобов'язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об'єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт.
Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
В силу ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 521/10766/18 вказав на те, що згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
З матеріалів справи вбачається, що Хотівська сільська рада у довідці від 17 листопада 2020 року №02-22/616 вказала, що житловий будинок в АДРЕСА_5 , розташований на земельній ділянці орієнтовною площею 0,2100 га. Рішень Хотівською сільською радою щодо передачі у власність даної ділянки не приймалось /т.1 а.с.13/.
У Висновку експерта ОСОБА_7 №ED-1702-1-1692.20 від 29 березня 2021 року в його мотивувальній частині вказано, що на підставі горизонтальної зйомки досліджувальної земельної ділянки експертом встановлена фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 , обмежена фактичними (існуючими) межами… і складає 0,3384 га, що на 0,1284 га більше ніж вказано в листі Хотівської сільської ради від 17 листопада 2020 року № 02-22/616. Проте, враховуючи відсутність технічної документації на земельну ділянку, у тому числі плану первісного відведення з розмірами та прив'язкою до будівель та споруд - визначити межі земельної ділянки при домоволодінні АДРЕСА_6 площею 0,21 га експерт не вбачав за можливе. А тому при розробці можливого порядку користування Ѕ частиною земельної ділянки експертом прийнята за основу фактична площа земельної ділянки 0,3384 га та запропоновано виділити у користування позивача земельну ділянку площею 0,1692 га з відповідним описом.
Таким чином, матеріали справи не містять даних про виділення у користування сторін у справі спірної земельної ділянки, відсутня технічна документація на земельну ділянку, у тому числі плану первісного відведення, різнять дані і щодо площі земельної ділянки, яка передбачена для обслуговування будинку. Натомість наявні дані і сторонами визнані обставини відсутності передачі у власність даної ділянки, що свідчить про її належність до комунальної власності. Однак, відповідна територіальна громада, в особі відповідного органу місцевого самоврядування, не залучена до участі у справі в якості відповідача, вона є третьою особою у справі. Вказане також свідчить, що позивачем не додержана процедура отримання права користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності, а суд не може перебирати на себе повноваження, що належать іншим органам держави.
Крім того, матеріали справи містять дані про належність на праві власності ОСОБА_2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 , а також дані первісного відведення земельної ділянки під нього. Цей будинок розташований поруч зі спірним будинком, на плані земельної ділянки, площею 0,3384 га, що є додатком до Висновку експерта Кріві К.В. №ED-1702-1-1692.20 від 29 березня 2021 року вбачається розташування на земельній ділянці ще однієї забудови, таке ж зображення забудівель наведено і в план-схемі виготовленої ФОП ОСОБА_6 . Вказане свідчить про можливість перетину земельних ділянок, що мають адреси АДРЕСА_1 та АДРЕСА_7 . Однак, рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а тому суд не робить висновок про наявність перетину цих земельних ділянок, для встановлення таких обставин необхідні спеціальні знання і висновок експерта, проте сторона відповідача посилаючи на вказані обставини не надала належних та допустимих доказів.
Разом з тим, відсутність даних про виділення у користування сторін у справі спірної земельної ділянки, відсутність технічної документації на спірну земельну ділянку, у тому числі плану первісного відведення, відмінність даних щодо площі земельної ділянки, яка передбачена для обслуговування спірного будинку, унеможливлюють вирішення питання про визначення порядку користування земельною ділянкою між сторонами у справі як співвласниками будинку АДРЕСА_6 .
Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 14 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Всупереч вказаній нормі та положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України стороною позивача не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою. Концепція негативного доказу не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Разом з тим, судовий розгляд був ініційований позивачем, яким обов'язок доведення вказаних ним обставин належним чином не виконаний, а відсутність доказів на підтвердження заявлених позовних вимог має наслідком відмову у їх задоволенні.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржене судове рішення підлягають скасуванню в частині вирішення позовних вимог про встановлення порядку користування земельною ділянкою, з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про встановлення порядку користування земельною ділянкою - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні даних позовних вимог.
В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 09 грудня 2022 року