Справа № 367/3254/15-ц
Апеляційне провадження №22-ц/824/5879/2022
03 листопада 2022 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 травня 2018 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки,
У травні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.
В обґрунтування позову зазначив, що прокуратурою Київської області за результатами перевірки законності розпорядження землями лісогосподарського призначення виявлено порушення вимог законодавства при відведенні Гостомельською селищною радою Київської області земельних ділянок у приватну власність громадянам для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд. Зокрема, рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення селищної ради на ім'я ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЛ № 217588 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0084 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований відділом Держкомзему у місті Ірпені за № 011096601151. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2010 року ОСОБА_2 відчужив зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_1 . Спірна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення і перебуває в постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство», а її передача у власність фізичній особі відбулася з порушенням норм Земельного кодексу України та Лісового кодексу України. Вказана земельна ділянка, відведена Гостомельською селищною радою Київської області під забудову, знаходиться на території національного природного парку «Голосіївський» та відноситься до земель природно-заповідного фонду. Про допущені порушення прокуратура довідалася лише після перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі постанови від 16 травня 2014 року № 51, тому позовну давність при пред'явленні позову прокурором не пропущено.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просив суд:
- визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 217588, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0084 площею 0,1000 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 ;
- витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0084 площею 0,1000 га вартістю 36 671,20 грн
- судові витрати покласти на відповідачів.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Судом апеляційної інстанції справа розглядалася неодноразово.
Останньою постановою Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишено без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 травня 2018 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 19 січня 2022 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в мотивувальних частинах щодо наведених правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_2 , про визнання недійсними рішення селищної ради та державного акта на право власності на земельну ділянку змінено, викладено їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови; рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в резолютивних частинах щодо відмови в задоволенні вказаних позовних вимог по суті залишено без змін; постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в частині вирішення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2022 року справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 травня 2018 року прийнято до свого провадження.
09.06.2022 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів.
В судовому засіданні 09.06.2022 року у справі оголошено перерву до 07.07.2022 року, для надання КП «Святошинське лісопаркове господарство» інформації та належним чином завірених матеріалів на її підтвердження.
17.06.2022 року до Київського апеляційного суду від Київської обласної прокуратури надійшли пояснення в порядку ст.. 43 ЦПК України.
05.07.2022 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення по справі.
06.07.2022 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від імені Кабінету Міністрів України надійшли пояснення по справі.
В судовому засіданні 07.07.2022 року у справі оголошено перерву до 04.08.2022 року.
11.07.2022 року до Київського апеляційного суду від комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» (КП «Святошинське ЛПГ») надійшли відомості стосовно земель, переданих у приватну власність рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 11.03.2010 року № 1298-50-V.
В судовому засіданні 04.08.2022 року у справі оголошено перерву до 15.09.2022 року.
18.08.2022 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення.
15.09.2022 року дана справа була знята зі складу справ призначених до розгляду у зв'язку з станом здоров'я судді. Розгляд справи призначено на 13.10.2022 року.
13.10.2022 року дана справа була знята зі складу справ призначених до розгляду у зв'язку з тим, що з 11.10.2022 року по 14.10.2022 року включно у Київському апеляційному суді установлено дистанційний режим роботи. Розгляд справи призначено на 03.11.2022 року.
В судове засідання 03.11.2022 року треті особи та представник Гостомельської селищної ради Київської області не з'явились, про розгляд справи належним чином повідомлялись, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання відкладення розгляду справи до суду не надали.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бутизаконним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції встановив наступне:
Під час розгляду справи судом було встановлено, що селище міського типу Гостомель утворено відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 15 листопада 1938 року №39/22 в існуючих межах Гостомельської селищної ради.
На підставі рішення Виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих від 22 липня 1967 року № 566 в межі селища Гостомель включено село Мостище (територія сучасних вулиць Київської і Щорса).
Рішенням Виконкому Київської обласної ради депутатів трудящих від 28 жовтня 1968 року № 791 «Про затвердження адміністративних меж міських (селищних) рад депутатів трудящих Київської області» було затверджено адміністративні межі Ірпінської міської ради депутатів трудящих згідно з додатком, за яким селище Гостомель входить до підпорядкування вказаної міської ради.
Рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року №1298-50-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
На підставі вищевказаного рішення селищної ради 14 травня 2010 року на ім'я ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЛ № 217588 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0084 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований відділом Держкомзему у місті Ірпені за № 011096601151. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2010 року ОСОБА_2 відчужив зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .
Згідно з інформацією КП «Святошинське лісопаркове господарство» та ВО «Укрдержліспроект» на час прийняття рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилася у кварталі № 18 Київського лісництва.
За інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 08 жовтня 2014 року спірна територія відносилася до лісів ще з радянських часів.
На підставі постанови Центрального комітету Компартії України і Ради Міністрів Української РСР від 20 червня 1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07 серпня 1956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке увійшло до складу управління зеленої зони міста Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на час його створення становила 14 167 га, вказані землі передано без вилучення з Держлісфонду України.
Відповідно до Указу Президента України «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський» від 01 травня 2014 року змінено межі національного природного парку «Голосіївський» шляхом розширення його території на 6 462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», що включаються до складу національного природного парку «Голосіївський», без вилучення у землекористувача. Вказаним Указом Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити розроблення протягом 2015-2016 років проекту землеустрою з організації та встановлення меж території, що включається до складу національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача.
Постановою Прокуратури Київської області від 16 травня 2014 року № 51 постановлено провести перевірку в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів в Гостомельській селищній раді Київської області з питань додержання вимог земельного законодавства під час відведення земельних ділянок у власність громадян для будівництва жилих будинків загальною площею 12,75 га.
На запит Прокуратури Київської області від 04 березня 2015 року № 05/1-437вих-15 про надання інформації про те, чи входять земельні ділянки, в тому числі ділянка з кадастровим номером 3210945900:01:101:0084, до земель національного природного парку «Голосіївський», листом Управління Держземагенства у місті Ірпені Київської області від 20 березня 2015 року № 0-1017-0.4-315/2-15 було повідомлено, що у зв'язку з відсутністю землевпорядної документації із зазначенням меж парку «Голосіївський» Управління не має можливості надати інформацію про входження земельних ділянок з указаними у листі кадастровими номерами до меж парку «Голосіївський».
На підставі наведеного суд першої інстанції визнав позицію прокурора стосовно заявлених вимог обґрунтованою. В той же час, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що останнім було пропущено строк для звернення до суду із даним позовом.
Вказана позиція суду була залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року.
Постановою Верховного Суду від 19 січня 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в частині вирішення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У своїй постанові Верховний Суд вказав на те, що якщо суд при ходить до висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, у зв'язку з чим позов не підлягає до задоволення, судом має в обов'язковому порядку встановити, коли саме особа, уповноважена на здійснення функцій від імені держави, дізналася про порушення інтересів держави.
Відповідним чином, з точки зору апеляційного суду, для вирішення даного питання є необхідним також і встановлення того, яка саме особа є уповноваженою на представлення інтересів держави у даних правовідносинах.
Суть позовних вимог у даній справі полягала в тому, що в незаконний спосіб були передані у приватну власність земельні ділянки лісового фонду. Прокурором в якості особи, уповноваженої на виконання функцій держави у даних правовідносинах було визначено Кабінет Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У Законі України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. В той же час оцінку вказаного позову має здійснити суд.
Дана позиція відповідає численній судовій практиці, в тому числі і тій, на яку посилався Верховний Суд при вирішенні даної справи з питань застосування строків позовної давності, в тому аспекті, що такі строки мають застосовуватися лише з часом, коли про порушення стало відомо не будь-кому, а виключно органу уповноваженому на виконання функцій держави в даних правовідносинах, відтак тому органу, який має бути суб'єктом судового захисту інтересів держави.
Свою позицію стосовно порушень інтересів держави прокурор обґрунтовував порушенням процесу вилучення земельної ділянки, який врегульовано ст. 149 Земельного кодексу України. Відповідні посилання про регламентацію даних правовідносин саме цією нормою містять і положення Лісового кодексу України.
На час прийняття оскаржуваного рішення про передачу у власність земельної ділянки (11.03.2010 року) діяла наступна редакція ст.. 149 Земельного кодексу України:
«Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.
Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.
Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.
Київська, Севастопольська міські державні адміністрації вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.
Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку».
З наведеної норми вбачається, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо виділення земельних ділянок державної форми власності, які перебувають у постійному користуванні, а саме лісів, виникає у разі вилучення таких земельних ділянок в обсязі понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб (ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України). При цьому дана норма передбачає повноваження і інших органів на вчинення розпорядження державними землями, в тому числі землями лісового фонду.
В даному випадку Кабінет Міністрів України був би уповноважений на здійснення вказаних дій (відтак і представлення інтересів держави у спірних правовідносинах) у разі вилучення земельної ділянки лісу для не лісогосподарських потреб одним масивом площею понад 1 гектар. В той жде час предметом спору у даній справі є питання щодо земельної ділянки, яка має площу лише 0,1 га, що в 10 разів є меншим від розміру землі, відносно якої у кабінету Міністрів України виникають повноваження на представлення інтересів держави у даного роду правовідносинах.
Не містять матеріали справи і жодної інформації щодо того, що селищною радою було прийнято декілька рішень стосовно декількох земельних ділянок, які в своїй сукупності складають масив понад 1 га.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
Зважаючи на вищенаведене, основна теза прокурора про те, що спірне відведення землі мало здійснюватися виключно за розпорядженням Кабінету Міністрів України, відтак й що саме цей орган уповноважений на здійснення функцій держави в спірних правовідносинах, не знайшли підтвердження.
Не може обґрунтовувати порушення прав держави в особі саме Кабінету Міністрів України і той факт, що значно пізніше, вже після передачі землі у приватну власність, інша частина земель, яка залишилась у державній власності і мала цільове призначення - землі лісогосподарського призначення, були передані до земель природно-заповідного фонду, розпорядження якими здійснює Кабінет Міністрів України, оскільки в даному випадку було б порушено встановлений ст. 58 Конституції України принцип дії нормативно-правових актів (в тому числі і індивідуальної дії) в часі. За таких умов, спірні земельні ділянки не відносяться до парку «Голосіївський», відтак також не управляються Кабінетом Міністрів України.
З врахуванням вищенаведеного, колегія судів приходить до висновку про те, що Кабінет Міністрів України не є тим органом, який уповноважений представляти інтереси держави у даних правовідносинах. В той же час прокурор, використавши надані йому повноваження самостійно обирати особу, від імені якої він звертається до суду, пред'явив позов у даній справі саме від імені Кабінету Міністрів України. За таких умов ті інтереси держави, які має право представляти вказаний орган, порушені не були, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Вказана позиція встановлена численною судовою практикою Верховного Суду, скеред іншого і ОП КГС ВС від 16.10.2020 у справі No910/12787/17, та кореспондується з позицією ВП ВС, висловленою у постанові від 02.02.2021у справі № 925/642/19.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову по суті спору, відтак рішення суду першої інстанції (в частині, яка є предметом апеляційного перегляду відповідно до постанови Верховного Суду від 19 січня 2022 року) стосовно мотивів для відмови у задоволенні позову підлягає зміні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення повністю або частково є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 травня 2018 року в частині мотивів для відмови у задоволенні позову змінити.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько