08 грудня 2022 року місто Чернівці справа № 727/7659/21
провадження №22-ц/822/877/22
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Височанської Н. К.
суддів: Владичана А.І., Перепелюк І.Б.
секретар Тодоряк Г.Д.
за участю: представника позивача Бартусевич В.М. , представника відповідача Фортуни Г.Г.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3
відповідач - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за зобов'язаннями спадкодавця, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Фортуна Георгій Георгійович на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 21 вересня 2022 року та на додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 05 жовтня 2022 року, ухвалене під головуванням судді першої інстанції Танасійчук Н.М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям боржника у натурі за зобов'язаннями спадкодавця. Просила звернути стягнення на спадкове майно, яке належало ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві власності у рахунок погашення заборгованості боржника ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 , в межах належних до виплати грошових коштів в розмірі 94000 грн. та 15 000 доларів США, а саме на ряд транспортних засобів.
В червні 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою до ОСОБА_4 про зміну предмету позову.
Позов обґрунтований тим, що 12 вересня 2018 року між позивачем та ОСОБА_4 укладений договір позики на підтвердження якого складена розписка згідно якої ОСОБА_4 отримав від позивача в борг 15000 доларів США та 94000 гривень, які зобов'язався повернути в термін до 31 грудня 2020 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
За життя ОСОБА_4 грошові кошти, отримані в борг, позивачу не повернув.
Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його брат ОСОБА_4 .
23 липня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_4 з письмовою вимогою про задоволення її вимог як кредитора спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом здійснення одноразового платежу в розмірі 15000 доларів США та 94000 гривень в строк до 01 вересня 2021 року.
25 серпня 2021 року приватний нотаріус ЧМНО Макєєва Н.В. за реєстраційним номером 9668 видала відповідачу ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_4 .
До складу спадщини входить наступне майно: - транспортний засіб марка КАМАЗ, модель 5511, рік випуску 1984, шасі № НОМЕР_1 ; - транспортний засіб марка MERCEDES-BENZ, модель 250 D, рік випуску 1995, шасі № НОМЕР_2 ; - транспортний засіб марки FOXWELL, модель ZW50QT-7, рік випуску 2019, об'єм двигуна 49; - транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 114, рік випуску 2016, шасі № НОМЕР_3 ; - транспортний засіб марки AUDI, модель А2, рік випуску 2004, шасі № НОМЕР_4 ; - транспортний засіб марки ПРАГМАТЕК, модель А5-2717, рік випуску 2020, шасі № НОМЕР_5 ; - земельна ділянка за кадастровим номером 7310136300:23:001:0451, площею 0.0917 за адресою АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням:02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); а також 100% частки в статутному капіталі ТзОВ «Автошкола» Мерседес-Бенц», код ЄДРПОУ 4120546.
Середня ринкова вартість транспортних засобів, згідно експертизи №103 від 10 червня 2022 року складеної експертом Родич Ю.П. становить 1 227 427, 00 грн.
Згідно довідки про оціночну вартість №201-20220617-0003880781 від 17 червня 2022 року, ринкова вартість земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:23:001:0451, складає 371827,46 грн.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 25 серпня 2021 року приватним нотаріусом Макєєвою Н.В., вартість 100% частки в статутному капіталі ТзОВ «Автошкола» Мерседес-Бенц» складає 270 000 грн.
Отже загальна вартість успадкованого відповідачем майна складає 1 869 254,46 грн., що значно перевищує розмір заборгованості спадкодавця ОСОБА_4 , перед позивачем.
Відповідач свої зобов'язання по поверненню боргу, як спадкоємець боржника в строк встановлений у вимозі кредитора не виконав.
На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просила стягнути з відповідача ОСОБА_4 борг в сумі 94000 грн. і від цієї суми боргу інфляційні збитки в розмірі 16844.8 грн та відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 2263.73 грн, що в сукупності складає 113 108.53 грн. Також просила стягнути борг за розпискою в розмірі 15 000 доларів США, та від цієї суми боргу 3% річних в розмірі 361.23 доларів США, що в сукупності складає 15361.23 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 21 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 12 вересня 2018 року в розмірі 94 000 грн. та 15 000 доларів США. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 05 жовтня 2022 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 7700 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25624,13 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Апелянт ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Фортуна Г.Г. в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 21 вересня 2022 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 05 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 залишити без задоволення. Здійснити розподіл судових витрат.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Посилається на те, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зазначає, що спочатку позивач звернулася до суду з позовними вимогами про звернення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям боржника у натурі за зобов'язаннями спадкодавця, а вже майже через рік позивач звернулася до суду із заявою про зміну позовних вимог, про стягнення заборгованості за договором позики, тобто з 02 серпня 2021 року до 23 червня 2022 року судовий процес рухався у хибному напрямку.
Вказує, що позовні вимоги про стягнення боргу не підлягають до задоволення, оскільки розписка, яка за твердженнями позивача складена 12 вересня 2018 року ОСОБА_4 про отримання грошових коштів, не містить зобов'язання про їх повернення, а зміст розписки в цілому є незрозумілим та суперечить положенням статей 1046, 1047, 1049 ЦК України, а саме не містить: умови отримання позичальником в борг грошей; відомостей про те, що позичальник зобов'язується їх повернути; дату отримання коштів, адже зазначена дата складання та підпису розписки не може констатувати факт передачі коштів; з тексту розписки не вбачається моменту передання грошових коштів, що є обов'язковою умовою для того, щоб договір вважався укладеним; розписка не містить у собі даних про одержання відповідачем грошових коштів від позивача; зміст розписки є суперечливим, в розписці не вказано порядку повернення грошових коштів; із тексту розписки очевидно вбачається констатація того, що зазначені у ній кошти, які ОСОБА_7 має намір отримати у борг, будуть надані йому ОСОБА_3 у термін до 31 грудня 2020 року, а тому напевне, як доказ взятих на себе зобов'язань ОСОБА_3 і поставила свій підпис у розписці. Крім цього, підпис в розписці має бути ідентичний підпису у паспорті.
Вважає, що розписку якщо і було складено за життя ОСОБА_4 (враховуючи той факт, що ОСОБА_3 офіційно працювала під керівництвом ОСОБА_4 ), то розписка складена не за наслідками отримання грошей у позику, а під впливом інших обставин.
Вказав, що у розписці містяться підписи двох сторін договору, а тому цей документ слід розглядати як двосторонній договір.
Зазначив, що з тексту позовної заяви зрозумілим є той факт, що не існує письмового договору позики грошей що зазначені у розписці, а зі змісту розписки зрозумілим є те, що жодного письмового свідчення «повернути гроші» у розписці не міститься. Крім цього, твердження, що розписка видається в момент передачі предмету об'єктом позики є хибним. Суд повинен був розглядати та досліджувати документ виключно як цілісний документ, не розриваючи його на фрагменти.
Вказав, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки аргументам відповідача та не спряв встановленню істини у справі. Одностороннє відношення суду першої інстанції до даної справи а також не вірне тлумачення ним правових категорій і понять призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив в призначенні судово-почеркознавчої експертизи в постановленні питання щодо давності написання розписки та надав перевагу експертній установі, що просила позивач. Крім цього, безпідставно відмовив в призначенні комісійної судово-почеркознавчої експертизи.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив в зупиненні провадження у справі до розгляду іншої цивільної справи про визнання договору позики недійсним.
Що стосується додаткового рішення про стягнення судових витрат, то суд першої інстанції не повідомив відповідача про час та місце розгляду справи, внаслідок чого позбавив сторону відповідача можливості захищати свої права та законні інтереси.
Також суд першої інстанції, приймаючи додаткове рішення, не звернув увагу на усні аргументи представника відповідача щодо не співмірності витрат на правову допомогу.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат Бартусевич В.М. просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, рішення суду першої інстанції від 21 вересня 2022 року залишити без змін. Вважає, що твердження відповідача наведені в апеляційній скарзі помилковими, висновком експертизи від 21 січня 2022 року підтверджено, що підпис у розписці від 12 вересня 2018 року виконаний ОСОБА_4 , зміст розписки є чітким та зрозумілим, знаходження оригіналу розписки у позивача засвідчує, що борг не повернутий, а відповідач як спадкоємець боржника повинен повернути суму позики, що виникла до дня смерті спадкодавця, але в межах вартості одержаного у спадок майна.
В клопотанні про стягнення судових витрат просила стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати на правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 6000 грн.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно оригіналу розписки від 12 вересня 2018 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав у борг від ОСОБА_3 15 000 доларів США та 94 000 грн. в термін до 31 грудня 2020 року (том 1 а.с.211).
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 44 років, помер ( том 1 а.с.109).
09 квітня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_5 , яка як вбачається з копії свідоцтва про народження (том 1 а.с.101) являється матір'ю ОСОБА_4 , з вимогою про задоволення вимог кредитора спадкодавця у добровільному порядку в строк до 30.04.2021 року (том 1 а.с.14-15).
09 квітня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р.Б. з вимогою про задоволення вимог кредитора спадкодавця у добровільному порядку (том 1 а.с.16).
23 липня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_4 з вимогою про задоволення вимог кредитора спадкодавця у добровільному порядку в строк до 01 вересня 2021 року (том 1 а.с.17).
19 серпня 2021 року ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р.Б. із заявою, в якій просила зупинити нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину спадкоємцям після померлого ОСОБА_6 до вирішення судової справи за її позовом про стягнення боргу та набранням рішенням суду законної сили (том 1 а.с.76)
Як вбачається з поданої приватному нотаріусу Макеєвій Н.В. заяви від 21 серпня 2021 року, ОСОБА_4 , прийняв спадщину після смерті брата ОСОБА_6 (том 1 а.с.131).
25 серпня 2021 року приватним нотаріусом Макеєвою Н.В. видане свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_4 , зокрема на спадкове майно: транспортні засоби: - марки ПРАГМАТЕК, модель A5-2717, 2020 року випуску, шасі № НОМЕР_5 ; - марки AUDI, модель A2, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_4 ; - марки MERCEDES-BENZ, модель 250 D, 1995 року випуску, шасі № НОМЕР_2 ; - марки КАМАЗ, модель 5511, 1984 року випуску, шасі № НОМЕР_1 ; - марки FOXWELL, модель ZW50QT-7, 2019 року випуску, шасі № НОМЕР_6 ; - марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 114, 2016 року випуску, шасі № НОМЕР_3 (том 1 а.с.146).
25 серпня 2021 року приватним нотаріусом Макеєвою Н.В. видане свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_4 на спадкове майно: 100% частки в статутному капіталі ТОВ «Автошкола «Мерседес-Бенц», код ЄДРПОУ 4120546, вартістю 270 000 грн. (том 1 а.с.150).
02 вересня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвої Н.В. із заявою, в якій просила зупинити нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину спадкоємцям після померлого ОСОБА_6 до вирішення судової справи за її позовом про стягнення боргу та набранням рішенням суду законної сили (том 1 а.с.152).
Як вбачається з повідомлення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвої Н.В., остання повідомляє приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р.Б. про те, що нею 11 березня 2021 року було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При вивченні матеріалів вказаної спадкової справи нею було допущено помилку в написанні прізвища померлого « ОСОБА_8 » замість « ОСОБА_9 ». Після внесення виправлень та повторної перевірки у спадковому реєстрі наявності спадкових справ, виявлено що 09 квітня 2021 року після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу нотаріусом Балан Р.Б. В зв'язку з зазначеним, просить нотаріуса Балан Р.Б. передати їй спадкову справу для об'єднання ( том 1 а.с.159).
Висновком експерта від 21 січня 2022 року №СЕ-19/126-21/10065-ПЧ, підтверджується те, що підпис від імені ОСОБА_6 у розписці від 12 вересня 2018 року , укладеній між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - виконаний ОСОБА_6 . Визначити чи належить підпис у зазначеній розписці ОСОБА_3 експертам не вдалося можливим, у зв'язку із значною варіаційністю зразків підпису та відсутністю їх вільних зразків (том 2 а.с.41-46).
Мотиви та доводи, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи основне рішення
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.
Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції відповідає в повному обсязі.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довела належними та допустимими доказами, що ОСОБА_4 отримав в борг у ОСОБА_3 94000 грн. та 15 000 доларів США, які зобов'язався повернути до 31 грудня 2020 року. Однак, позичальник за час свого життя не виконав зобов'язання за борговою розпискою від 12 вересня 2018 року, і у зв'язку зі смертю позичальника, з відповідача як спадкоємця боржника підлягає стягненню вказаний борг.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер
є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.
Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником коштів із зобов'язанням їх повернення.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У частині другій статті 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку.
Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 існували договірні правовідносини позики, оформлені розпискою від 12 вересня 2018 року, за якими ОСОБА_4 отримав у борг у ОСОБА_3 94 000 грн. та 15 000 доларів США та зобов'язався повернути кошти до 31 грудня 2020 року. Разом з тим зобов'язання перед позикодавцем залишились не виконаними, кошти, отримані у борг, не повернуті, а ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлена статтею 204 ЦК України презумпція правомірності правочину - договору позики, оформленого борговим документом, під час розгляду справи не спростована. Розписка ОСОБА_4 від 12 вересня 2018 року містить умови про отримання грошових коштів у сумі 94 000 грн. та 15 000 доларів США, дату отримання коштів - 12 вересня 2018 року, яка є датою складання боргового документа, а також зобов'язання позичальника повернути позичену суму до 31 грудня 2020 року. На момент пред'явлення вимог кредитора та звернення з позовом до суду оригінал розписки знаходився у позикодавця та долучений судом до матеріалів справи.
Крім цього, висновком судової почеркознавчої експертизи №СЕ-19/126-21/10065-ПЧ від 21 січня 2022 року, підтверджено, що підпис від імені ОСОБА_6 у розписці від 12 вересня 2018 року, укладеній між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - виконаний ОСОБА_6 .
Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначені апелянтом аргументи та посилання в апеляційній скарзі, що розписка жодним чином не підтверджує боргові зобов'язання ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 є безпідставними, а доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із письмовими доказами, оцінка яким надана судом першої інстанції.
Статтею 608 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Оскільки зі смертю боржника грошові зобов'язання включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Відповідно до вимог ст.1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Встановлено, що після смерті позичальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 09 квітня 2021 року звернулася у строк, визначений частиною другою статті 1281 ЦК України до приватного нотаріуса ЧМНО Балана Р.Б. із заявою про відкриття спадщини, а також з вимогою кредитора до спадкоємців про сплату їй боргу спадкодавця ОСОБА_4 .
Крім цього, 09 квітня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до спадкоємця першої черги матері покійного - ОСОБА_5 , а 09 червня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до спадкоємця другої черги брата покійного - ОСОБА_4 із вимогою про сплату спадкоємцями боргу спадкодавця.
23 липня 2021 року ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_4 із письмовою вимогою про задоволення її вимог як кредитора спадкодавця ОСОБА_4 в строк до 01 вересня 2021 року.
При цьому, як вбачається з повідомлення приватного нотаріуса ЧМНО Макеєвої Н.В., остання повідомляє приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р.Б. про те, що нею 11 березня 2021 року було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_4 . При вивченні матеріалів вказаної спадкової справи нею було допущено помилку в написанні прізвища померлого « ОСОБА_8 » замість « ОСОБА_9 ». Після внесення виправлень та повторної перевірки у спадковому реєстрі наявності спадкових справ, виявлено що 09 квітня 2021 року після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу нотаріусом Балан Р.Б.
Надаючи аналіз викладеному, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що позивачем не пропущений строк для пред'явлення даної вимоги до спадкоємця.
Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
При вирішенні спору про стягнення із спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 21 серпня 2019 року в справі №320/6489/16-ц (провадження № 61-19229св18), від 21 жовтня 2020 року в справі № 212/5525/16-ц (провадження № 61-20174св19).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №645/6151/15-ц (провадження № 14-99цс21) зроблено висновок, що «відповідно до частини другої статті 1282 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. У наведеній нормі передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимог. Разом з тим зазначена норма не конкретизує способів звернення стягнення на майно та не передбачає можливості звернути стягнення на майно, отримане спадкоємцями, шляхом визнання на нього права власності за кредитором, а лише встановлює обов'язок суду в разі пред'явлення відповідного позову та доведення його підстав звернути стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі».
25 серпня 2021 року приватним нотаріусом Макеєвою Н.В. видане ОСОБА_4 (відповідачу) свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на загальну суму яка є значно вищою за боргові зобов'язання перед ОСОБА_3 за розпискою від 12 вересня 2018 року.
Таким чином, встановивши, що ОСОБА_4 отримав в борг у ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 94 000 гривень та 15 000 доларів США, що підтверджується розпискою від 12 вересня 2018 року, які за життя не повернув, ОСОБА_4 (відповідач) є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , а ОСОБА_3 звернулася з претензією кредитора в порядку статті 1281 ЦК України, тобто в обумовлений вказаною статтею строк, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення зі спадкоємця позичальника ОСОБА_4 грошових коштів за договором позики.
Є безпідставними доводи апеляційної скарги щодо призначення судово-почеркознавчої експертизи в установу, яку просив представник позивача, а не відповідача. Так, відповідач ОСОБА_4 ухвалу про призначення експертизи в частині визначення експертної установи в апеляційному порядку не оскаржував.
Що стосується доводів апеляційної скарги про не вирішення питання давності документу, то колегія суддів вважає, що дане питання не відноситься до предмету та підстав позову та не впливає на встановлення факту договірних відносин.
Мотиви та доводи, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи додаткове рішення
Стягуючи із відповідача на користь позивача судові витрати, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем понесені витрати на проведення автотоварознавчої експертизи, що було зумовлено доведенням вартості спадкового майна для визначення меж відповідальності спадкоємця і стосувалося предмету спору, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на проведення експертного дослідження в сумі 7700 грн.
Крім цього, суд першої інстанції врахував, що представник відповідача заперечень щодо заявленого розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу не висловлював та в письмовому вигляді до суду не надсилав, а тому судові витрати, на професійну правничу допомогу адвоката, які згідно договірних засад позивач повинна сплатити правнику, підлягають компенсації пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково на 94.9%, з відповідача на користь позивача судом першої інстанції стягнуто витрати на правову допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що від заявленого розміру 27000 грн. складає 25624.13 грн.
Відповідно до ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 3) судом не вирішено питання про судові витрати . Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Колегія суддів, вважає безпідставними аргументи апелянта з приводу того, що відповідача та представника відповідача не було повідомлено про розгляд судом першої інстанції заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки розгляд такої справи у відсутність учасників справи регламентований статтею 270 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача Бартусевич В.М. із клопотанням про стягнення судових витрат звернулася 21 червня 2022 року. Рішення по справі ухвалено 21 вересня 2022 року.
Представник відповідача до ухвалення рішення по справі не заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу як того вимагає ст. 137 ЦПК України, а саме суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Апеляційна скарга не містить інших доводів незгоди з висновками суду першої інстанції в додатковому рішення в частині стягнення витрат на проведення експертизи та витрат на правову допомогу, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та з визначеним розміром стягнутих судових витрат.
Щодо вимог про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 6000 грн. слід зазначити наступне.
Згідно з частиною 1 та 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин 3-4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною 6 статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі №596/2305/18-ц (провадження №61-13608св20).
У постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що згідно з частинами п'ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Таким чином, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.
Правова допомога позивачу ОСОБА_3 у апеляційному суді надавалася адвокатом Бартусевич В.М. на підставі Договору про надання правової допомоги від 05 квітня 2021 року, Додаткової угоди №4 від 28 жовтня 2022 року до Договору про надання правової допомоги від 05 квітня 2021 року та ордеру серії СЕ №1021235.
Додатковою угодою №4 від 28 жовтня 2022 року, передбачено, що клієнт ОСОБА_3 зобов'язується сплатити адвокату Бартусевич В.М. за справу №727/7659/21 яка розглядається в Чернівецькому апеляційному суді гонорар у фіксованій сумі в розмірі 6000 грн. (том 3 а.с.44).
Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 05 квітня 2021 року та додатковій угоді №4 від 28 жовтня 2022 року, складеного 03 листопада 2022 року, вбачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу з договором від 05 квітня 2021 року та додатковій угоді №4 від 28 жовтня 2022 року у цивільній справі №727/7659/21 яка розглядається в Чернівецькому апеляційному суді. Гонорар визначений у фіксованій сумі в розмірі 6000 грн. (том 3 а.с.44 на звороті)
Таким чином, із урахуванням обсягу наданих адвокатом Бартусевич В.М. послуг у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з відсутністю від відповідача клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 6000 грн.
З урахуванням того, що іншим доводам апеляційної скарги суд першої інстанції під час розгляду справи надав належну оцінку, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Таким чином, суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, доводи апелянта зводяться до суб'єктивного тлумачення заявником чинних норм законодавства України та незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, та не можуть бути підставами для скасування судового рішення, а тому оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, основне та додаткове рішення суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не можуть бути скасовані з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 вересня 2022 року та додаткове рішення від 05 жовтня 2022 року, залишити без змін.
Керуючись ст.ст.133, 137, 141, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Фортуна Георгій Георгійович, залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 вересня 2022 року та додаткове рішення від 05 жовтня 2022 року, залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 12 грудня 2022 року.
Головуючий Н.К. Височанська
Судді: А.І. Владичан
І.Б.Перепелюк