36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
16.11.2006р. Справа №14/427
за позовом Об'єднання "Рада сільськогосподарських товаровиробників Гадяцького району", вул. Шевченка, 5, м. Гадяч, Полтавська область,37300
до Колективного підприємства "Гадяцький комбікормовий завод", вул. Вокзальна, 28, м. Гадяч, Полтавська область,37300
про припинення державної реєстрації
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
Представники:
від позивача: не з'явився (повідомлений належним чином)
від відповідача: Горбачов І.А., дор. №69 від 03.08.2006р.
СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про припинення юридичної особи - відповідача: Колективного підприємства «Гадяцький комбікормовий завод», м. Гадяч.
Ухвалою заступника голови господарського суду Полтавської області Пушка І.І. від 18.09.2006 р. склад суду було змінено в зв'язку з відпусткою судді Іваницького О.Т. і справа передана на розгляд судді Геті Н.Г.
Суддя Гетя Н.Г. прийняла справу до свого провадження і двічі відклала її розгляд на 02.11.2006р.та на 16.11.2006р.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.11.2006р. строк вирішення спору за клопотанням сторін було продовжено в порядку статті 69(3) ГПК України.
Ухвалою заступника голови господарського суду Полтавської області Пушка І.І. від 16.11.2006 р. склад суду було змінено в зв'язку з виходом із відпустки судді Іваницького О.Т. і справа передана йому на розгляд.
Суддя Іваницький О.Т. прийняв справу до свого провадження і розглянув її по суті.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Суд дослідивши і оцінивши матеріали справи та подані докази, встановив, що 04.01.2003р. Гадяцькою міською Радою народних депутатів зареєстровано Статут колективного підприємства «Гадяцький комбікормовий завод», реєстраційний № 7, затвердженого рішенням установчих зборів засновників від 20.11.2003 р. (протокол №3).
Частина 1 пункту 3 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. за №740 визначено, що для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи власник (власники), уповноважений ним (ними) орган чи особа (заявник) особисто або поштою (рекомендованим листом) подають до органу державної реєстрації: установчі документи в повному обсязі для створюваної організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства: рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом.
При реєстрації Статуту колективного підприємства «Гадяцький комбікормовий завод" була надана постанова Об'єднання «Рада сільськогосподарських товаровиробників Гадяцького району" від 06.11.2001 року «Про реформування міжгосподарських підприємств" як рішення власника майна або уповноваженого ним органу про створення юридичної особи.
Пункт 10.1 Статуту Гадяцького міжгосподарського комбікормового заводу, затверджений рішенням конференції уповноважених представників колективних сільськогосподарських і міжгосподарських підприємств від 11.12.1997 року (протокол №1), зареєстрований розпорядженням Голови Гадяцької райдержадміністрації від 29.06.1998 року за №265 передбачає, що «завод може реорганізовуватися в підприємства інших форм господарювання за рішенням конференції уповноважених підприємств - учасників. З моменту реорганізації завод припиняє свою діяльність".
06.11.2001 року Об'єднання «Рада сільськогосподарських товаровиробників Гадяцького району" виносячи Постанову «Про реформування міжгосподарських підприємств", в якій зазначається про надання дозволу на реформацію міжгосподарських підприємств району та передачі 51 % частки майна засновників трудовому колективу міжгосподарських підприємств, порушило пункт 10.1 Статуту Гадяцького міжгосподарського комбікормового заводу, а саме: завод може реорганізуватися в підприємства інших форм господарювання за рішенням конференції уповноважених підприємств-учасників.
Стаття 30 Закону України «Про власність" визначає порядок здійснення права колективної власності, а саме: власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать і право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди тощо).
Таким чином, розпоряджатися об'єктами колективної власності колективних сільськогосподарських підприємств Гадяцького району - засновників міжгосподарських підприємств, мають право виключно вищі органи управління цих КСП, а саме конференції.
Постанова Об'єднання «Рада сільськогосподарських товаровиробників Гадяцького району" від 06.11.2001 року прийнята не вищими органами управління колективних сільськогосподарських підприємств, а лише їх головами, тобто всупереч до вимог статті 30 Закону України «Про власність"'. Відповідно до статутних документів Об'єднання «Рада сільськогосподарських товаровиробників Гадяцького району" є дорадчою організацією, яка не мас права розпоряджатися об'єктами колективної власності сільськогосподарських підприємств та створена з метою представлення і захисту інтересів зазначених підприємств у стосунках з державними органами та недержавними структурами.
28.02.2006 року прокурором Гадяцького району Полтавської області винесено протест на постанову Об'єднання «Рада сільськогосподарських товаровиробників Галицького району" про реформування міжгосподарських підприємств, щодо її скасування як незаконної.
На виконання вищевказаного протесту прокурора та керуючись п.п..4.1, 4.6 Статуту Об'єднання «Рада сільськогосподарських товаровиробників Гадяцького району", затвердженого постановою Конференції уповноважених представників , сільськогосподарських товаровиробників Гадяцького району від 15.03.2000 року (протокол №1 ) та ч. 1 п. 8.1-п.10.1 Статуту Гадяцького міжгосподарського комбікормового заводу, затвердженого рішенням уповноважених представників колективних сільськогосподарських і міжгосподарських підприємств від 11.12.97 (протокол №1) районна конференція уповноважених представників сільськогосподарських товаровиробників - засновників Гадяцького району приймає рішення про скасування постанови Об'єднання «Рада сільськогосподарських товаровиробників Гадяцького району" від 06.11.2001 року «Про реформування міжгосподарських підприємств", в частині надання дозволу на реформування Гадяцького міжгосподарською комбікормового заводу та передачі 51% частки майна, що належить Об'єднанню «Рада сільськогосподарських товаровиробників Гадяцького району" у власність трудовому колективу міжгосподарського комбікормового заводу.
Позивач вважає, що передача 51% частки майна, що належить Об'єднанню «Рада сільськогосподарських товаровиробників Гадяцького району" є незаконною, оскільки Рада не має права робити наступні дії без рішення зборів трудового колективу сільськогосподарських підприємств.
З матеріалів справи вбачається, що Рішення про скасування Постанови Об'єднання «Рада сільськогосподарських товаровиробників Гадяцького району" від 06.11.2001 року «Про реформування міжгосподарських підприємств" було прийнято Районною конференцією уповноважених представників сільськогосподарських товаровиробників засновників Гадяцького району Полтавської області, тобто іншим органом, який відповідно до розділу 4 Статуту Об'єднання "Рада сільськогосподарських товаровиробників Гадяцького району" не може скасовувати рішення, прийняті Об'єднанням "Рада сільськогосподарських товаровиробників Гадяцького району".
При прийнятті Рішення про скасування постанови Об'єднання "Рада сільськогосподарських товаровиробників Гадяцького району" від 06.11.2001р. "Про реформування міжгосподарських підприємств" Районна конференція уповноважених представників сільськогосподарських товаровиробників засновників Гадяцького району Полтавської області посилається на ч.1 п.8.1. розділу 8 та п.10.1 розділу 10 Статуту Гадяцького міжгосподарського комбікормового заводу. Проте, в означених пунктах вказаного вище Статуту йдеться не про Районну конференцією уповноважених представників сільськогосподарських товаровиробників засновників Гадяцького району Полтавської області, а про Конференцію уповноважених представників підприємств - учасників.
Членами Об'єднання "Рада сільськогосподарських товаровиробників Гадяцького району", позивача по справі, є як підприємства засновники Гадяцького міжгосподарського комбікормового заводу, так і інші сільськогосподарські та переробні підприємства Гадяцького району Полтавської області, в тому числі, і відповідач - Колективне підприємство "Гадяцький комбікормовий завод".
Як зазначалось вище, відповідно до статутних документів Об'єднання "Рада сільськогос подарських товаровиробників Гадяцького району" є дорадчою організацією, яка не має права розпоряджатися об'єктами колективної власності сільськогосподарських підприємств та створена з метою представлення і захисту інтересів зазначених підприємств у стосунках з державними органами та недержавними структурами.
Прокурор Гадяцького району Полтавської області листом вих.. №27109вих-06 від 18.09.2006р. повідомив, що в ході перевірки прокуратурою району не було встановлено фактів передачі або делегування вищими органами управління жодного КСП, що створили Об'єднання "Рада сільськогосподарських товаровиробників Гадяцького району", прав по володінню, користуванню або розпорядженню належним їм майном, у тому числі майном Гадяцького між господарчого комбікормового заводу. Внаслідок створення КП «Гадяцький комбікормовий завод» юридичній особі - Об'єднання "Рада сільськогосподарських товаровиробників Гадяцького району", будь-якої шкоди не заподіяно, оскільки вказана юридична особа не мала частки в структурі майна Гадяцького міжгосподарчого комбікормового заводу та вказаному Об'єднанню вищими органами управління власників часток майна у даному міжгосподарському підприємстві повноваження по користуванню володінню та розпорядженню майном підприємства делеговано не було.
Відповідно до статутних документів Об'єднання "Рада сільськогосподарських товаровиробників Гадяцького району" є дорадчою організацією, яка не має права розпоряджатися об'єктами колективної власності сільськогосподарських підприємств та створена з метою представлення і захисту інтересів зазначених підприємств у стосунках з державними органами і недержавними структурами.
Членами Об'єднання "Рада сільськогосподарських товаровиробників Гадяцького району" є як підприємства-засновники Гадяцького міжгосподарчого комбікормового заводу, так і інші сільськогосподарські та переробні підприємства Гадяцького району Полтавської області, в тому числі, і відповідач - Колективне підприємство «гадяцький комбікормовий завод».
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про власність» право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Частина 2 статті 48 Закону України «Про власність» встановлює, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про власність» власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.
Згідно з частиною 4 статті 55 Закону України «Про власність» положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом або договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.
Відповідно до частин 1, 6-8 статті 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.
Суб'єкт господарювання ліквідується:
за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті;
у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;
у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;
у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.
Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети "Урядовий кур'єр" та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання.
Згідно з частиною 1-2 статті 60 ГК України ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.
Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.
Стаття 134 ГК України передбачає, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
Майно, що використовується у господарській діяльності, може перебувати у спільній власності двох або більше власників.
Правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.
Відповідно до статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.
Статтею 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.
Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу.
Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи.
З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.
Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.
Згідно з частиною 2 статті 110 ЦК України вимога про ліквідацію юридичної особи може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи. Об'єднання "Рада сільськогосподарських товаровиробників Гадяцького району" не є учасником Колективного підприємства «Гадяцький комбікормовий завод», а також органом, що здійснював державну реєстрацію відповідача.
Відповідно до статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Стаття 247 ГК України передбачає, що у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.
Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 цього Кодексу.
Відповідно до статті 33 закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Згідно зі статтею 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Позивач не подав суду належних чином обґрунтувань щодо порушення його прав або охоронюваних законом інтересів зі сторони відповідача.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами, обставини справи, які відповідно до законодавства, повинні бути певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Сторони вільні у наданні господарському суду своїх доказів і доведенні їх переконливості.
Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали необхідні для вирішення спору.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Не зважаючи на відкладення судових засідань позивач у відповідності до вимог статей 32-34, 36 ГПК України не подав суду належним чином обґрунтованих підстав скасування державної реєстрації відповідача.
Відповідачем у відповідності до вимог статті 614 ЦК України, статей 32-33, 36 ГПК України надано належні докази про відсутність підстав для скасування державної реєстрації /у матеріалах справи/.
Позивач у відповідності до статей 32-33,36 ГПК України не надав належних доказів, не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, матеріали справи та керуючись ст.ст 32-33,34,36, 43, 44-45, 49, 69(4), 82-85 ГПК України, суд, -
Відмовити в позові повністю.
СУДДЯ Іваницький О.Т.