Справа № 527/3296/22
провадження № 3/527/1586/22
09 грудня 2022 року м. Глобине
Суддя Глобинського районного суду Полтавської області Левицька Т.В., розглянувши справу, яка надійшла від Відділу поліції №1 Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 (інші відомості про особу суду не відомі),
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ухилився від виконання батьківських обов'язків передбачених законодавством щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті чого 16.11.2022 близько 09.00 год дитина зникла з місця свого мешкання та тривалий час не повертався додому, як наслідок батько не виховав сина в дусі поваги до інших любові до своєї сім'ї та родини, чим не виконав вимоги ч. 1 ст. 150 СКУ. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У судовому засідання ОСОБА_1 свою вину визнав повністю та щиро розкаявся, викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення факту зникнення сина не заперечував.
Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя встановив таке.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини,свого народу,своєї батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Частиною першою статті 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей у виді попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, суд вважає, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не доведена.
На підтвердження визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, суду надано такі докази: протокол про адміністративне правопорушення від 23.11.2022 серії ВАВ № 281952; письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; довідку про результати розгляду звернення, зареєстрованого в ІТС ІПНП (ЄО) за № 5988 від 16.11.2022; рапорт працівника поліції про отримання заяви ОСОБА_3 про зникнення дитини 16.11.2022.
Проте, жоден з наданих доказів не свідчить про те, що ОСОБА_1 «ухилився від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків щодо виховання свого неповнолітнього сина», як про це зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності тощо.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей, незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей являє собою бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.
Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з не забезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей.
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , 16.11.2022 зник з місця проживання, що на думку уповноваженої особи, що склала протокол, свідчить про ухилення його батька від виконання батьківських обов'язків.
Згідно довідки про результати розгляду звернення, зареєстрованого в ІТС ІПНП (ЄО) за № 5988 від 16.11.2022 у цей день 16.11.2022 до СПД № 1 ВП № 1 КРУП ГУНП в Полтавській області через лінію «102» від ОСОБА_3 надійшло повідомлення за фактом зникнення її сина ОСОБА_2 . У ході проведених заходів місцезнаходження неповнолітнього було встановлено. Останній переданий матері, його життю та здоров'ю нічого не загрожує, тілесні ушкодження відсутні. Мати звернулася із заявою, у якій розгляд даного повідомлення прохала зупинити. Таким чином, відповідальним працівником поліції було встановлено, що в даній події відсутній факт вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення.
З рапорту працівника поліції також вбачається, що саме мати звернулася до органу поліції за допомогою з метою встановлення місця знаходження її сина, який зник у цей же день незадовго до повідомлення.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що саме мати неповнолітнього, звернулася до органу поліції негайно як тільки виявила зникнення свого сина-підлітка. Тобто, саме батьки вжили заходи необхідні та потрібні у даній ситуації з метою негайного сповіщення органу поліції про факт зникнення сина та з метою встановлення його місця знаходження, що спростовує версію органу поліції про вчинення батьком адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Крім того, з матеріалів справи незрозуміло, що стало приводом (які нові обставини стали відомі працівнику поліції, що склав протокол про адміністративне правопорушення) для складення протоколу (23.11.2022) через сім днів після самої події (16.11.2022) та після складення довідки про припинення розгляду звернення та списання матеріалів розгляду звернення до справи СПД.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , з яким він погодився, не може бути визнаний достатнім та належним доказом по даній справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши письмові матеріали адміністративної справи, вислухавши пояснення особи, суддя приходить до висновку, що провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП необхідно закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями ч. 1 ст. 184, 247, ст. 276-279, 280, 283-285, 287-289 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Т. В. Левицька