Справа № 275/736/22
12 грудня 2022 року смт.Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Лівочки Л.І.,
при секретарі - Степанчук С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Брусилів Житомирської області адміністративну справу №275/736/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування,
ОСОБА_1 28.10.2022 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування.
Позовні вимоги мотивував тим, що постановою серії ГАБ1 № 920806 від 26 вересня 2022 року по справі про адміністративне правопорушення, винесеною поліцейським з РПП СПД № 1 ВП № 2 ЖРУП старшим сержантом поліції Невойтом К.А., його притягнено до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.
Адміністративне стягнення на нього накладено за те, що 26.09.2022 року о 01 годині 22 хвилини по АДРЕСА_1 ним було зроблено телефонний дзвінок на спецлінію "102" та повідомлено про подію, яка не знайшла свого підтвердження, чим було здійснено завідомо неправдивий виклик поліції.
Постанова є ї протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
26 вересня 2022 року вночі він телефонував на спецлінію " 102" по тій причині, що на сусідній вулиці, у дворі будинку АДРЕСА_2 , в нічний час гучно грала музика, що перешкоджало як його відпочинку так і відпочинку його сім'ї. Про зазначений факт позивач повідомив співробітника поліції та просив вжити заходів для припинення порушення громадського порядку. При цьому він назвав своє прізвище та адресу проживання. Після телефонного дзвінка позивач залишився на вулиці біля свого будинку та став чекати приїзду працівників поліції.
Близько 01 години 20 хвилин 26 вересня 2022 року, не дочекавшись приїзду співробітників поліції, він повторно зателефонував на спецлінію "102" та повідомив знову про те, що будь-яких дій зі сторони працівників поліції не проведено, а тому гучна музика продовжує лунати із того ж самого подвір'я будинку.
На повторний дзвінок позивача співробітник поліції повідомив його про те, що він направляв наряд поліції до вказаного ним будинку і за повідомлення співробітника поліції порушення громадського порядку було припинено. На його зауваження про те, що порушення громадського порядку продовжується, телефонну розмову було перервано по ініціативі працівника поліції.
Через деякий час на його телефон було здійснено виклик з телефонного номера НОМЕР_1 , представившись працівником поліції невідомий запитав про його місце перебування. Після того як він назвав місце свого перебування, музика в дворі будинку АДРЕСА_2 припинилася і буквально за хвилину до нього під'їхав патрульний автомобіль. З автомобіля вийшов, як згодом стало відомо, поліцейський з РПП СПД № 1 ВП № 2 ЖРУП старший сержант поліції Невойт К.А. і сказав, що ним було здійснено неправдивий виклик працівників поліції, не звертаючи уваги на його пояснення та заперечення, та виніс постанову про накладення на нього адміністративного стягнення.
Не погоджуючись з тим, що його протиправно та незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, позивач 30.09.2022 року оскаржив постанову ГДБІ №920806 від 26 вересня 2022 року по справі про адміністративне правопорушення до ГУ НП в Житомирській області.
На його скаргу ним було отримано рішення начальника УПД Г'УНП в Житомирській області , яким в задоволенні скарги було відмовлено..
Позивач просив визнати постанову серії ГАБІ № 920803 від 26.09.2022 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену поліцейським з РПП СПД №1 ВП №2 ЖРУП старшим сержантом поліції Невойт К.А. , протиправною та скасувати, стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
07 листопада 2022 року до суду надійшов відзив відповідача на позов , в якому відповідач позов не визнав з тих підстав, що жодних доказів на обгрунтування позову позивачем не надано. Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 26.09.2022 о 01 год. 21хв., перебуваючи по АДРЕСА_1 , зателефонував на спецлінію "102" та повідомив про подію, яка не знайшла свого підтвердження, чим здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП.
У зв'язку з порушенням вказаних норм, поліцейським винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що 26.09.2022 о 00.39 надійшло повідомлення зі служби "102" від ОСОБА_1 про те, що 26.09.2022 о 00.39 за адресою: АДРЕСА_2 сусіди шумлять та заважають відпочивати.
Прибувши на місце події, наряд СРПП обстежив АДРЕСА_2 та прилеглі вулиці. Будь-яких ознак порушення тиші виявлено не було, вказане підтверджується електронним рапортом до ЄО № 7322.
В подальшому, 26.09.2022 о 01годині 19 хвилин ОСОБА_1 зателефонував на спецлінію "102" та повідомив, що в АДРЕСА_2 сусіди шумлять та заважають відпочивати.
Приїхавши на місце події повторно, працівники не виявили підтвердження вказаного повідомлення. В ході телефонної розмови встановлено, що заявник проживає на паралельній вулиці, а тому фактично не міг бачити поліцейський автомобіль та поліцейських, які прибули на попередній виклик. Заявник фактично повідомив про подію, якої насправді не було, вказане підтверджується відеозаписом з автомобільного відеореєстратора.
Твердження позивача на неправомірні дії з боку поліцейського, допущені під час складання спірної постанови, є необгрунтованими, оскільки будь-яких доказів наявності таких дій суду не надано.
Ооскаржувана постанова була винесена правомірно , доводи адміністративного позову не являються суттєвими для вирішення справи, позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності, а відтак підстави для задоволення вимог щодо скасування постанови відсутні.
Судові витрати на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню., так як вони не підтверджені жодним чином. До матеріалів позову долучені копія договору від 24.10.2022 та копія акту прийому-передачі грошових коштів за виконані роботи по наданню професійної правничої допомоги. Однак, відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". До матеріалів справи не долучені будь - які докази понесених судових витрат у сумі 6000 грн.
Відповідач просив в задоволенні позову відмовити та розгляд справи проводити без його участі.
16 листопада 2022 року позивачем до суду подано відповідь на відзив. В відповіді на відзив позивач вказав, що відповідачем не надано належних доказів, так як наданий електронний рапорт не являється доказом, докази з нагрудної камери відео реєстратора відсутні, тобто за період часу з 00:39год до 01:21год не має жодного доказу, є тільки відео з реєстратора автомобіля, про те, що поліцейські проїхали по вулиці і все. Запис з нагрудної камери реєстратора починається з 01:25 години. Його докази аудіофіксації поліцейським проігноровано, пояснення у нього не відібрано, що зафіксовано відповідно на відеофіксації розмови. Під час винесення постанови поліцейський не розібрався із ситуацією, яка сталася, та належним чином не дослідив всіх обставин справи. Таким чином було порушено вимоги ст..ст. 245, 280 КУАП, відповідно до який завданням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи та дотримання процесуального розгляду справи. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинене правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
В даному випадку поліцейський не дослідив склад адміністративного правопорушення, а саме його суб'єктивну сторону, обов'язковою ознакою якої є вина, яка має бути доведена. Лише після доведення вини відповідними доказами поліцейський мав би право притягнути його до відповідальності. Таким чином поліцейський, не маючи доказів притягнув його до адміністративної відповідальності.
Також відповідач вказує, що він мав можливість на місці ознайомитися з усіма наявними матеріалами справи, але чомусь із поясненням свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 його не було ознайомлено, і момент відібрання пояснення свідків не були зафіксовані на нагрудний відео реєстратор, у поясненні взагалі відсутній час, коли його відбирали, адреса, де відібрано пояснення. Пояснення свідків відібрано Поліщук М.В , хоча на момент складання на нього постанови про накладення адміністративного стягнення на нього, сержант поліції Поліщук М.В. знаходилася у службовому автомобілі поліції і нікуди не відлучалася. Щодо питання наданням правничої допомоги адвокатом, адвокат не приймає участі у справі, йому сплачено за його правничу допомогу, тому ордер на кошти не надається, а надано договір.
Позивач просив позов задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 до суду не з"явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, від нього надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Суд, дослідивши та оцінивши надані докази, приходить до наступного .
26 вересня 2022 року поліцейським Невойтом К.А. винесено постанову серії ГАБІ №920806 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. Протокол про адміністративне правопорушення не оформлювався, згідно графи 7 додатки до постанови відсутні (а.с.8).
Як слідує з постанови 26.09.2022 року о 01 годині 21 хвилина в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 зателефонував на спецлінію "102" та повідомив про подію, яка не знайшла свого підтвердження, чим було здійснено завідомо неправдивий виклик поліції. (а.с.8).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом даного спору є правомірність дій суб"єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обгрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.
Згідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.183 КУпАП відповідальність настає за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, та тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Встановлено, що 30.09.2022 року ОСОБА_1 звертався до Головного управління національної поліції в Житомирській області зі скаргою про скасування постанови серії ГАБІ №920806 від 26 вересня 2022 року по справі про адміністративне правопорушення; рішенням начальника УПД Г'УНП в Житомирській області від 14.10.2022 в задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення було відмовлено (а.с.9-13).
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, наявність якої доводиться шляхом надання належних та допустимих доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому в процесі доказування вини , доцільно керуватися принципом " поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі "Кобець проти України".
Доказування має випливати з сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису,у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів і показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, в адміністративному процесі, як виняток з загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дії чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень, встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб"єкта владних повноважень обов"язок, аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, що свідчать про його правомірні дії.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Судом встановлено, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення, зафіксовано лише в оскаржуваній постанові та не підтверджується жодними іншими належними доказами.
Зважаючи на те , що будь-яких доказів, які б підтверджували вчинення визначеного у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , до постанови та відзиву не додано, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення не може бути, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, так як постанова за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення, то в діях позивача відсутні подія та склад адміністративного правопорушення.
Надані відповідачем до відзиву копії пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не є доказом, що підтверджує факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорошення; вони не містять часу їх відібрання; з пояснень слідує , що вони не були свідками порушень зі сторони їх сусіда ОСОБА_6 , що проживає по АДРЕСА_2 .
Для підтвердження порушення, вказаного у оскаржуваній постанові, відповідач відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема, фото чи відеозапис події на якому чітко вбачався би факт правопорушення чи пояснення очевидців даного правопорушення. Проте, будь- яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтєю 183 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, всупереч вимог ст.ст.77,78 КАС України відповідачем не надано.
За таких обставин постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ
№ 92086 від 26 вересня 2022 року, винесена поліцейським Невойтом К.А. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 2 та п.3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) (п. 2) або закрити справу про адміністративне правопорушення (п. 3).
За таких обставин, постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення підлягає скасуванню, а провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Разом з тим в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним та документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не е суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у спраа виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 1, 3 ст. 132 КАС України, встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу'.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльност в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
Статтею 19 Закону № 5076-VI, передбачено, що видами адвокатської діяльності с. зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складенні заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтерес з фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатська діяльності, не заборонені законом.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовим витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката
Для цілей розподілу судових витрат:
1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов" язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною: стороною або третьою особою;
2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про наданих правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката и здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За приписами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
В силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги.
При цьому покладення обов'язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обгрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.
Згідно матеріалів справи на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до позову надано копії договору про надання правової допомоги від 24.10.2022, акту прийому - передачі грошових коштів за виконані роботи по наданню професійної правничої допомоги від 27.10.2022 .
Згідно акту від 27.10.2022 адвокатом Штундюком О.А. виконано роботу, яка складається:
-юридична експертиза документів -1,0 год;
-надання консультації - 1,0 год;
-підготовка та написання позовної заяви - 1,0 год;
Вартість виконаних робіт становить 6000,00 грн.
Суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються належними і допустимим доказами
При цьому, суд враховує, що справа не вважається складною, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність процесуальних документів також не є значними.
Враховуючи предмет спору, складність справи, її значення для позивача та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв'язку з розглядом цієї справи, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на допомогу адвоката в розмірі 6 000 грн є надмірним та необгрунтованим.
Отже, суд вважає, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00грн.,що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.
Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 496, 20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 9, 77-78, 132,134,139, 241-246, 257-262, 286 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Постанову серії ГАБІ №920806 від 26 вересня 2022 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 850,00 гривень - визнати протиправною та скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 183 КУпАП - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області 2 000,00(дві тисячі) гривень судових витрат понесених на професійну правничу допомогу та 496,20 грн. сплаченого судового збору.
В частині стягнення витрат понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 4000грн.- відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Сьомого апеляційного адмінстративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.І Лівочка