12 грудня 2022 року
м. Київ
справа №640/29009/21
адміністративне провадження № К/990/33716/22
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 640/29009/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головною управління Пенсійною фонду України в м. Києві, викладене в листі № 25465-25257/П-02/8-2600/21 від 24 вересня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідок Генеральної прокуратури України та Офісу Генерального прокурора № 18-83зп від 28 грудня 2019 року, з 06 серпня 2020 року № 21-1546зп, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13 грудня 2019 року з додержанням вимог рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(П)/2019 в порядку, встановленому зазначеним рішенням Конституційного Суду України, на підставі частин 13 та 20 (в первинній редакції) статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657, та з урахуванням норм статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії) перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати, без обмежень її максимального розміру, відповідно до довідок Генеральної прокуратури України та Офісу Генерального прокурора № 18-83зп від 28 грудня 2019 року, від 06 серпня 2020 року № 21-1546зп, з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити доплату за почесне звання «Заслужений юрист України» з часу її припинення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головною управління Пенсійною фонду України в м. Києві, викладене в листі № 25465-25257/П-02/8-2600/21 від 24 вересня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 06 серпня 2020 року № 21-1546зп, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13 грудня 2019 року з додержанням вимог рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(П)/2019 в порядку, встановленому зазначеним рішення Конституційного Суду України, на підставі частин 13 та 20 (в первинній редакції) статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657, та з урахуванням норм статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії) перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати, без обмежень її максимального розміру, відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від 06.08.2020 № 21-1546зп, з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату ОСОБА_1 доплати за почесне звання «Заслужений юрист України» з часу припинення її виплати.
В решті позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволено.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2022 року скасовано в частині задоволення позовних вимог.
Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2022 року залишено без змін.
Не погодившись з судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 640/29009/21 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2022 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності.
У даній справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В касаційній скарзі позивач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Проте скаржник не визначає проблемне питання, відповідь на яке потребувала б викладення судом касаційної інстанції нового висновку щодо застосування норм права як для сторін спору, так і для невизначеного кола суб'єктів подібних правовідносин; не обґрунтовує, в чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної практики застосування судами у інших справах у подібних правовідносинах.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
В решті, скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Суд апеляційної інстанції під час вирішення справи керувався висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20 . Колегія суддів не убачає підстав для відступу від вказаної правової позиції.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні.
КАС України, передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися у касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, без наведення обґрунтувань підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 640/29009/21.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді Л. В. Тацій
С. Г. Стеценко