12 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 460/8133/21
адміністративне провадження № К/990/32640/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у справі №460/8133/21 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Рівненської обласної прокуратури, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Рівненської обласної прокуратури щодо нездійснення нарахування та виплати йому усіх належних сум, а саме: заробітної плати, нарахованої відповідно до розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру";
- стягнути з Рівненської обласної прокуратури на його користь неотриману частину заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" та з урахуванням встановленої надбавки до посадового окладу (за вислугу років) за період з 26 березня 2020 року до дня винесення судового рішення, розмір якої станом на 30 листопада 2021 року становить: 765987,80 грн (510659,03+255328,77).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року позовну заяву задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Рівненської обласної прокуратури щодо нездійснення нарахування та виплати з 26 березня 2020 року до 24 грудня 2021 року усіх належних сум ОСОБА_1 , а саме: заробітної плати, нарахованої відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов'язано Рівненську обласну прокуратуру здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 , виходячи з розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" та з урахуванням усіх встановлених надбавок і премій за період з 26 березня 2020 року до 24 грудня 2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року у справі № 460/8133/22 скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвокатки Курганської Олени Вікторівни на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у справі №460/8133/21 повернуто особі, яка її подала.
22 листопада 2022 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у справі №460/8133/21.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що "існує необхідність прийняття висновку Великою Палатою Верховного Суду щодо наявності (відсутності) у суду апеляційної інстанції після винесення ухвали про повернення апеляційної скарги повноважень повторно приймати апеляційну скаргу від відповідача та вирішувати питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, про відкриття провадження і розгляд апеляційної скарги".
Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Тобто обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) обґрунтування у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; 3) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Проте всупереч зазначених вимог, заявником не указано конкретної норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Судом установлено, що доводи скаржника зводяться фактично до незгоди останнього з висновками суду апеляційної інстанції, викладеними в ухвалі про відкриття апеляційного провадження про те, що наведені скаржником обставини та подані на їх підтвердження докази вказують на поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження. Водночас такі доводи скаржника виключають можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 540/1268/21, який застосовано судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови, через його помилковість, Суд зазначає про таке.
У разі оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували б підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому необхідно зауважити, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду, можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.
Однак скаржником не зазначено належного правового обґрунтування необхідності відступлення від правового висновку, застосованого до спірних правовідносин, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, Суд враховує, що в ухвалі Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у цій справі вже було надано правову оцінку відповідним доводам касаційної скарги та роз'яснено, що вони не є належним обґрунтуванням відступу від правового висновку, викладеного у зазначеній постанові Верховного Суду.
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, з урахуванням викладеного Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до викладу фактичних обставин справи із посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпунктів частини четвертої статті 328 КАС України.
Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не викладено передбачених статтею 328 КАС України підстав, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
За таких обставин клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягають вирішенню.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у справі №460/8133/21 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська