12 грудня 2022 року
Київ
справа №120/388/22-а
адміністративне провадження №К/990/34216/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Вінницької митниці, утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі №120/388/22-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
05.12.2022 до суду надійшла касаційна скарга Вінницької митниці, утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, (далі - Митниця) на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2022 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2022.
З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2022 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2021/000090/2 від 29.12.2021 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA401020/2021/002277 від 29.12.2021.
Не погодившись з таким рішенням, Митниця подала апеляційну скаргу, яку, з огляду на несплату судового збору, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2022 залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом направлення платіжного документа про оплату судового збору в сумі 6172,26 грн.
08.11.2022 відповідач подав клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яке вмотивував відсутністю коштів на сплату судового збору.
Надаючи оцінку клопотанню Митниці про відстрочення сплати судового збору, апеляційний суд врахував норми статті 133 КАС України, статті 8 Закону України "Про судовий збір" та дійшов висновку, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника. Водночас, обмежене фінансування установи не може бути підставою для відстрочення такої сплати. Посилання апелянта на статтю 8 Закону України "Про судовий збір" суд відхилив, тому як скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія зазначеної норми закону.
Оскільки станом на 14.11.2022 скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, належних підстав для відстрочення сплати судового збору на навів, суд дійшов висновку про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки він повідомив обґрунтовані підстави для відстрочення сплати судового збору, а суд не врахував, що на час звернення до суду Митниця була позбавлена можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів по кошторису за відповідним кодом економічної класифікації видатків на сплату судового збору. Зазначає, що в умовах воєнного стану в Україні, з метою збільшення обсягу видатків резервного фонду державного бюджету постановами Кабінету Міністрів України від 10.03.2022 № 245 та від 01.04.2022 № 401 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету» Державній митній службі України зменшено бюджетні призначення, зокрема, які виділені на сплату судового збору на 8010,5 тис грн, це 43,9% від затвердженої суми на сплату судового збору.
Частиною п'ятою статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Згідно частини другої статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб'єкта владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.
Колегія суддів вважає, що для вирішення питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
З огляду на зміст ухвали суду апеляційної інстанції, а також зміст касаційної скарги, Митниця, заявляючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, посилалася лише на відсутність відповідного фінансування. Чи вживалися Митницею заходи задля сплати судового збору шляхом виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень скаржник не зазначає. Не посилається Митниця і на те, що до апеляційного суду направлялись докази щодо фінансового стану або вжиття заходів по перерозподілу кошторису.
Усталеною є позиція Верховного Суду, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, оскільки скаржник не виконав обґрунтовані вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору, тобто не усунув у встановлений судом строк виявлені недоліки. При цьому, розмір судового збору (6172,26 грн) не є значним.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, правильно застосував положення статей 298, 169 КАС України, що є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вінницької митниці, утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі №120/388/22-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.В. Дашутін М.М. Яковенко