12 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 520/5668/19
адміністративне провадження № К/9901/3192/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу № 520/5668/19
за позовом ОСОБА_1 до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року (суддя Зоркіна Ю.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року (головуючий суддя Подобайло З.Г., судді: Ральченко І.М., Бартош Н.С.),
У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до суду з позовом до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (далі також - відповідач, Управління) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непоновлення пенсії; визнання протиправним та скасування рішення про відмову у поновленні пенсії, викладеного в листі від 02.01.2019; зобов'язання провести поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.
Позовні вимоги обґрунтовано, зокрема, тим, що пенсія позивачці вже була призначена й наразі мова йде виключно про її поновлення, а відтак питання громадянства в цьому випадку взагалі не є актуальним. Вказує також, що долучені до матеріалів справи паспорт громадянина України для виїзду за кордон та пенсійне посвідчення достовірно підтверджують наявність у позивачки українського громадянства та посвідчують її особу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судами встановлено, що позивачка виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
18.07.2018 представник позивачки, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подав безпосередньо до відповідача нотаріально посвідчену та апостильовану особисту заяву останньої про поновлення пенсії.
Заява прийнята відповідачем разом із оригіналами документів, які надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується штампом Управління від 18.07.2018.
До заяви додано копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, копію пенсійного посвідчення, копії довідок про роботу позивачки на ВАТ "Турбоатом".
10.08.2018 додатково надано копію листа ГУ ДМС в Харківській області № 6301.6.2-16306/63.3-18 від 30.07.2018, у якому зазначено, що за даними обліку та моніторингу інформації про реєстрацію проживання ГУДМС України в Харківській області гр. ОСОБА_1 зареєстрованою/знятою з реєстраційного обліку на території Харківської області не значиться; позивачка документована паспортом гр. України серії НОМЕР_1 та відповідно до ст.5 Закону України "Про громадянство" від 18.01.2001 року є громадянкою України, втрата громадянства не оформлювалася; інформація щодо виходу з громадянства України належить до компетенції ДКС МЗС України.
За результатами розгляду наданих документів 17.08.2018 відповідачем винесено рішення про відмову у призначенні (поновленні виплати) пенсії за віком ОСОБА_1 з підстав відсутності документів, які підтверджують належність до громадянства України та відсутності відомостей щодо реєстрації її на території Харківської області.
Листом від 02.01.2019 № 11/48-02-03 представника позивачки проінформовано про прийняте рішення та повідомлено про те, що рішення про відмову у призначенні/перерахунку (поновленні виплати) пенсії направлено на адресу заявниці, яка вказана у заяві та надано копію рішення.
Не погоджуючись з відмовою Управління у поновленні пенсії, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що, незважаючи на наявність у ОСОБА_1 конституційного права на виплату пенсії як громадянки, яка виїхала на постійне місце проживання за кордон, останньою при зверненні до Управління із заявою про поновлення пенсії не дотримано вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, оскільки не подано документів які підтверджують громадянство України позивачки та місце її проживання (реєстрації). Паспорт же громадянина України для виїзду за кордон, строк дії якого закінчився, не може бути використаний як документ, що посвідчує громадянство України, особу заявника, її вік, місце проживання (реєстрації).
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивачка звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
У касаційній скарзі наголошує на тому, що у випадку поновлення виплати пенсії законодавство не вимагає підтвердження громадянства. Окрім того вказує, що до заяви про поновлення виплати пенсії було додано пенсійне посвідчення позивачки, яке є належним документом, що посвідчує особу останньої.
Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходить з такого.
У відзиві на касаційну скаргу Управління просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходить з такого.
За змістом статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Спірним у цій справі є питання правомірність відмови у поновленні позиваці пенсії через ненадання нею паспорту громадянина України (або іншого документу, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Виходячи з наведених законодавчих норм, вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що позивачка, проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Статтею 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Частиною п'ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
На виконання названих норм Закону № 1058-IV постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі також - Порядок № 22-1).
Порядок №22-1 також регулює питання поновлення виплати пенсії, що є предметом розгляду даної справи.
Відповідно до пункту 1 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.
Пунктом 2.9 Порядку № 22-1 передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Згідно з пунктом 2.22 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.
Пунктом 30 Порядку №22-1 передбачено, що документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Згідно із пунктом 39 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Пунктом 43 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
З налізу наведених вище норм права вбачається, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку, зокрема паспорт або документи відповідних органів державної влади України з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.
Крім того, особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, проте реалізація такого права повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі № 1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця; є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Вказаним вище спростовуються доводи касаційної скарги про те, що чинним законодавством України, зокрема Порядком №22-1, не встановлено вимог до документа, який потрібно пред'явити заявнику у випадку звернення до пенсійного органу із заявою про поновлення пенсії.
Судами встановлено, що строк дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон позивачки, копію якого надано представником останньої до органу Пенсійного фонду для поновлення пенсії, закінчився 02.04.2018, а іншого документу, що посвідчує особу позивачки, передбаченого Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», органу Пенсійного фонду не надано.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до вірного висновку, що позивачкою не було дотримано встановленого порядку звернення за поновленням пенсії, оскільки заява подана нею без дотримання вимог статті 44 Закону № 1058-IV та Порядку №22-1 щодо необхідного пакету документів, а відтак територіальний орган Пенсійного фонду України правильно відмовив їй у задоволенні заяви про поновлення пенсії.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Доводи касаційної скарги не містять належних та об'єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції, та є аналогічними доводам позовної заяви та апеляційної скарги. Проте, таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну оцінку з дотриманням норм матеріального права.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачка не позбавлена права повторно звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про поновлення пенсії з наданням відповідних підтверджуючих документів.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Також суд вважає за необхідне задовольнити клопотання про заміну відповідача у справі.
Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова реорганізовано шляхом приєднання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Керуючись статтями 52, 341, 343, 350, 356 КАС України, Суд
Замінити відповідача у справі Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі №520/5668/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук