07 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/18786/22 пров. № А/857/15002/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2022р. про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій м.Рівне про визнання протиправними рішення та дій щодо ненадання безкоштовного проїзду пільговим категоріям громадян, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (суддя суду І інстанції: Зозуля Д.П.; час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 25.07.2022р. м.Рівне; дата складання повного тексту ухвали суду І інстанції: не зазначена),-
Оскаржуваною ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2022р. повернуто позивачу ОСОБА_1 в порядку п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства /КАС/ України його позовну заяву до Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій м.Рівне про визнання протиправними рішення та дій щодо ненадання безкоштовного проїзду пільговим категоріям громадян, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (а.с.22-23).
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення питання про повернення позовної заяви (а.с.25-26).
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що на виконання ухвал суду від 21.06.2022р. і від 08.07.2022р. він скерував до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви.
В частині поновлення строку звернення до суду із розглядуваним позовом наголошує на тому, що причини такого пропуску наведені в позовній заяві, однак такі судом не враховані.
Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311, ч.2 ст.312 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, 07.06.2022р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій м.Рівне із позовом про визнання протиправними рішення та дій щодо ненадання безкоштовного проїзду пільговим категоріям громадян, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (а.с.1, 2).
Ухвалою суду від 21.06.2022р. залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху для усунення визначених судом недоліків шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання цієї ухвали заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, виправленої позовної заяви та обґрунтованого розрахунку відшкодування моральної шкоди (а.с.4-6).
01.07.2022р. позивач скерував поштою до суду позовну заяву в новій редакції, при цьому вказав на можливість розрахунку моральної шкоди при наявності матеріальних затрат (а.с.8-15).
Із змісту ухвали суду від 08.07.2022р. убачається, що позивачу належало повторно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення, доказів поважності причин його пропуску, а також позовної заяви з приведеними у відповідність позовними вимогами до визначених у позові відповідачів (а.с.16-17).
18.07.2022р. позивач скерував до суду виправлену позовну заяву, в якій заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду (а.с.19-21).
Згідно ухвали суду від 25.07.2022р. заявлений позов повернуто позивачу ОСОБА_1 , оскільки останнім не виконані у визначений судом строк вимоги ухвали суду від 08.07.2022р. про залишення позовної заяви без руху в частині подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його повернення (а.с.22-23).
Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.
Питання залишення позовної заяви без руху та повернення позову врегульовані діючим процесуальним законом - КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, відповідно до ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1).
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч.2).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Водночас, згідно з ч.ч.1 і 2 ст.122 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що судом першої інстанції передчасно прийнято ухвалу про повернення позовної заяви, оскільки заявлені клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду фактично залишилися нерозглянутими.
Зокрема, позивач на виконання вимог суду подавав виправлені позовні заяви, в яких містилися клопотання про поновлення строку звернення до суду; наявність такого клопотання в тексті позову не суперечить приписам ст.160 КАС України, хоча приписи ч.6 ст.161 КАС України передбачають серед переліку документів, що додаються до позову, заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Оскільки у всіх редакціях позовної заяви від 04.06.2022р., 30.06.2022р., 17.07.2022р. позивач ОСОБА_1 просив поновити строк звернення до суду, при цьому наводив свої причини його пропуску, тому ним фактично були виконані вимоги суду щодо подачі заяви про поновлення строку звернення до суду із відповідним позовом.
Водночас, наведені клопотання позивача не були розглянуті судом із застосуванням наслідків, визначених ч.2 ст.123 КАС України. При цьому, дії позивача щодо усунення недоліків позовної заяви розцінені як неподання окремої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Підтвердженням наведеного слугує визначена судом підстава для повернення позову - п.1 ч.4 ст.169 КАС України (позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк).
Додатково колегія суддів враховує, що ухвала суду від 08.07.2022р., невиконання якої покладено в основу процесуального рішення суду про повернення позову, не містить резолютивної частини, через що визначити строк, на який судом продовжено час для усунення недоліків позовної заяви, не видається за можливе (а.с.16-17).
Наведений дефект цієї ухвали спростовує висновок суду про невиконання позивачем її вимог.
Також вказані обставини та докази у їх сукупності свідчать про те, що у розглядуваному випадку в діях позивача не вбачаються ознаки невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов'язками.
Отже, виносячи оскаржувану ухвалу від 25.07.2022р., суд першої інстанції не врахував вищенаведених обставин, обмежившись лише формальною констатацією факту невиконання позивачем вимог суду в установлений строк.
Оцінюючи в сукупності викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що за таких умов в суду першої інстанції не було достатніх і належних підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України, а тому оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою, а відтак не відповідає вимогам закону.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що повернення позовної заяви в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст.64 Конституції України, не може бути обмежене (п.п.1, 2 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25.12.1997р., абз.7 п.3 мотивувальної частини Рішення № 11-рп/2012 від 25.04.2012р.).
Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
В рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000р. та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998р. Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 8 ч.2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Враховуючи зазначені положення законодавства, обов'язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви позивачу в розглядуваному випадку призведе до порушення права, визначеного Конституцією України, на доступ до правосуддя.
Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкового повернення позовної заяви, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.ст.243, 311, 312, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2022р. про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 460/18786/22 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 12.12.2022р.