12 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/21284/21 пров. № А/857/14625/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
Носа С. П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 380/21284/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,
місце ухвалення судового рішення м.Львів
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїСидор Н.Т.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 380/21284/21 позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Львівській області від 19.10.2017 № 26877-17 на суму 46500,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь вказаного позивача судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не урахував, що згідно копій платіжних доручень, на які посилається відповідач, кошти сплачені у 2014 році в УДКС в Обухівському р-ні Київської області. Наявний же податковий борг позивача виник на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи від 06.05.2015 та підлягав сплаті на рахунок УКДС в Бродівському р-ні Львівської області.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на електронну адресу відповідача та поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того під час укладення договорів купівлі- продажу нерухомого майна, позивачем за місцем укладення та нотаріального посвідчення вказаних договорів було сплачено до бюджету у 2014 році необхідну суму податкового платежу, а відтак за наслідком подання позивачем у 2015 році податкової декларації за 2014 рік, додаткових податкових зобов'язань, які підлягали сплаті до бюджету не виникає, позаяк вони є такими, що оплачені у місяці здійснення вказаних договірних відносин.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.11.2014 позивачем укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, зареєстрований в реєстрі за №4146 та договори купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстровані в реєстрі за №4152 та №4149.
Згідно з платіжним дорученням №163_5 від 11.11.2014 позивачем сплачено УДКСУ в Обухівському р-ні Київської області 29 000,00 грн податку з доходів фізичних осіб від відчуження нерухомого майна.
Згідно з платіжним дорученням №163_6 від 11.11.2014 позивачем сплачено УДКСУ в Обухівському р-ні Київської області 17 500,00 грн податку з доходів фізичних осіб від відчуження нерухомого майна.
06.05.2015 року позивачем подано до податкового органу за місцем його обліку податкову декларацію про майновий стан та доходи за звітний 2014 рік, у якій відображено операції з відчуження нерухомого майна у 2014 році та визначено суму податку, яка підлягала сплаті позивачем за наслідками вказаних операцій у розмірі 46 500,00 грн.
Головним управлінням ДПС у Львівській області 19 жовтня 2017 року сформовано вимогу №26877-17, відповідно до якої загальна сума податкового боргу станом на 18 жовтня 2017 року становить 46 500,00 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 у справі №813/2234/18 стягнено з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг в сумі 46500 (сорок шість тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. до бюджету.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі №857/288/19 апеляційну скаргу позивача задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року у справі 813/2234/18 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовлено.
Вказана постанова мотивована тим, що податковим органом було порушено порядок надсилання податкової вимоги, що унеможливлює звернення до суду з позовом про стягнення такого боргу.
Оскаржувана податкова вимога надсилалась Головним управлінням ДПС у Львівській позивачу за адресою: 80600, м. Броди, вул. Галицька, 32/8, однак повернулась адресату із зазначенням причин невручення «неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача» та «за закінченням терміну зберігання».
Ознайомившись з вказаною податковою вимогою, позивач звернувся до адміністративного суду, оскільки вважає таку вимогу протиправною та просить скасувати.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковим кодексом України регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пп.162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до пп.163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Пунктом 172.1 та п.172.2 ст. 172 ПК України передбачено, що не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну):
житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об'єкт незавершеного будівництва таких об'єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці);
земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення;
земельної ділянки сільськогосподарського призначення, безпосередньо отриманої платником податку у власність у процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій або приватизації земельних ділянок, які перебували у користуванні такого платника, або виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю), а також таких земельних ділянок, отриманих платником податку у спадщину.
Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років не поширюється на майно, отримане платником податку у спадщину.
Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.
Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року другого об'єкта нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного у пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року третього та наступних об'єктів нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті) із зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу другого та наступних об'єктів нерухомості, не зазначених у пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, крім випадків, якщо зазначене у цьому абзаці майно отримано платником податку у спадщину.
Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року третього та наступних об'єктів нерухомості у вигляді отриманих у спадщину об'єктів нерухомості, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Дохід від продажу об'єктів нерухомості, зазначених в абзаці другому пункту 172.2 цієї статті, може бути зменшений на документально підтверджені витрати на придбання об'єкта нерухомості, розташованого на території України.
Отож, згідно з пунктом 172.5 статті 172 ПКУ сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи:
а) особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, - до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни;
б) особою, у власності якої перебував об'єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно. Фізична особа зобов'язана відобразити доход від такого відчуження у річній податковій декларації.
Відповідно до підпункту 168.4.8 пункту 168.4 статті 168 ПКУ відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе фізична особа у випадках, визначених IV розділом ПКУ.
Підпунктом "б" підпункту 168.4.5 пункту 168.4 статті 168 ПКУ визначено, що фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету за місцем нотаріального посвідчення таких договорів (одержання свідоцтв).
Враховуючи викладене, фізична особа, що укладає договір купівлі -продажу нерухомості з іншою особою, сплачує податок на доходи фізичних осіб до бюджету за місцем нотаріального посвідчення договору (за місцем розташування робочого місця приватного нотаріуса або державної нотаріальної контори) до нотаріального посвідчення через банківські установи.
Судом встановлено, що 11.11.2014 року позивачем укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, зареєстрований в реєстрі за №4146 та договори купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстровані в реєстрі за №4152 та №4149.
Вказані договори засвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. у місті Обухів Київської області.
Відтак, на виконання вимог ПК України, позивачем правомірно сплачено відповідні податкові платежі з операцій по відчуженню нерухомого майна у 2014 році за місцем нотаріального посвідчення договору, що підтверджується платіжними дорученнями №163_5 та №163_6 від 11.11.2014 та листом Головного управління ДФС у Київській області, копія якого міститься в матеріалах справи.
Стосовно ж доводів апеляційної скарги відносно того, що платіжні доручення №163_5 та №163_6 від 11.11.2014 сплачені позивачем у 2014 році, а податковий борг виник на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи від 06.05.2015, то колегія суддів цілком погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно з пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу, а відтак подання декларації платником по завершенні календарного 2014 року не вказує на наявність обставин щодо необхідності повторної сплати податкових платежів за операціями, які були об'єктом справляння податкових платежів під час укладення та нотаріального посвідчення.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що згідно правової позиції КАС у складі ВС, викладеній у постанові від 14.11.2018 у справі №805/3665/16-а, яка за своєю суттю можлива до застосування при сплаті інших податків та зборів, і про який йшлося у вказаній постанові помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату суми податку у визначений законом строк. Адже здійснення перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, кваліфікуватися як дія здійснена у визначений законодавством строк, яка спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки відкриті на ім'я ДФС в казначейств.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 380/21284/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос