Головуючий суддя у першій інстанції: Баєва О.І.
12 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 466/6442/17 пров. № А/857/13238/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 16 березня 2022 року у справі № 466/6442/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
24.01.2022р. ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Львова із клопотанням, в якому просив накласти на ОСОБА_2 , як керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідального за виконання рішення суду у даній справі, штрафу у сумі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 16.03.2022р. у задоволенні клопотання про накладення штрафу - відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 16.03.2022р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання про накладення штрафу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
27.11.2017р. постановою Шевченківського районного суду м.Львова суд визнав протиправними дії Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова щодо відмови у нарахуванні, перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 листопада 2011 року.
Також, суд зобов'язав Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до ст.ст. 8, 19, 21, 22, 46, 58, 92 Конституції України, ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з ч. 1 ст. 28 Закону України» «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплатити зазначену заборгованість з 01.11.2011р. за відрахуванням фактично виплачених сум.
20.02.2018р. Львівський апеляційний адміністративний суд постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 27.11.2017р. залишив без змін.
19.06.2018р. Львівський апеляційний адміністративний суд у справі №876/457/18 вніс виправлення у абзац третій описової частини, проголошену в судовому засіданні, зазначивши правильно абзац третій описової частини постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018р. а саме: «Зобов'язано Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до ст.ст. 8, 19, 21, 22, 46, 58, 92 Конституції України, ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку 6 (шість) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з ч.1 ст.28 Закону України» «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплатити зазначену заборгованість з 01.11.2011р. за відрахуванням фактично виплачених сум.»
29.10.2018р. Шевченківський районний суд м.Львова задоволив заяву про заміну вибулої сторони виконавчого провадження, а саме: боржника Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Львова на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
22.06.2021р. Шевченківський районний суд м.Львова зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області протягом 2 місяців з часу отримання ухвали подати суду звіт про виконання постанови Шевченківського районного суду м.Львова від 27.11.2017р. в адміністративній справі №466/6442/17 за позовом ОСОБА_1 до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021р. ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 22.06.2021р. залишено без змін.
15.03.2022 р. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надав копію Звіту про виконання постанови Шевченківського районного суду м.Львова від 27.11.2017р. у справі №466/6442/17.
Крім того, боржник Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначив, що оригінал Звіту надсилався на адресу суду поштою 17.09.2021р., що підтверджується фіскальним чеком від 17.09.2021р.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про накладення штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконав ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 22.06.2021р., зокрема, склав Звіт про виконання постанови Шевченківського районного суду м.Львова від 27.11.2017р у справі №466/6442/17.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ст.129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
ч.2 ст.14 КАС України також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в ст.370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-Позивача.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому, після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Із змісту ч.ч.1,2 ст.382 КАС України видно, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів зазначає, що з поданого звіту від 15.03.2022р., чітко видно, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснив перерахунок пенсії позивача за спірний період з 01.11.2011р. - 31.12.2014р. та донарахував доплату в сумі 3084015 грн. Вказана сума виплачена позивачу у квітні 2020 року, що сторонами не заперечується. (т.2 а.с. 165)
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу апелянта і на ту обставину, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2019р. у справі № 1.380.2019.002187, яке набрало законної сили на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020р. у справі №1.380.2019.002187 скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 27.02.2019р. ВП№57564362 про накладення штрафу в розмірі 5 100, 00 грн.
Крім того, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2020р. у справі № 1.380.2019.002527, яке набрало законної сили на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2020р. у справі №1.380.2019.002527 скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 06.05.2019 ВП №57564362 про накладення штрафу в розмірі 10 200, 00 грн.
ч.4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання про накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконав ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 22.06.2021 р., а отже діяв у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 16 березня 2022 року у справі № 466/6442/17 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 12.12.2022р.