12 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/5428/22 пров. № А/857/11938/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Шинкар Т. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року, ухвалене головуючим суддею Карп'як О. О. у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та стягнення коштів,
16.03.2022 ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо невключення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» до складу грошового забезпечення, з якого їй нараховувалась та виплачувалась у 2014, 2015, 2016, 2017 роках грошова допомога на оздоровлення, передбачена частиною першою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
стягнути з відповідача на її користь недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2015, 2016, 2017 роки в сумі 8 112,17 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2014, 2015, 2016, 2017 роках, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у 2014, 2015, 2016, 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат, в тому числі, одноразова грошова допомога на оздоровлення, а тому позивачу правомірно нараховано та виплачено допомогу на оздоровлення у 2014-2017 роках без врахування при її обчисленні додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2020 № 67 старшого солдата ОСОБА_1 , старшого механіка відділення приймальних радіопристроїв взводу приймальних радіопристроїв радіороти батальйону зв'язку та автоматизованих систем управління звільнену наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17.03.2020 № 8-РС у запас, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) з 07.04.2020 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Позивач вважає, що під час проходження військової служби та звільнення грошове забезпечення виплачувалося їй не у повному розмірі, а саме у 2014, 2015, 2016, 2017 роках допомога на оздоровлення, передбачена частиною першою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплачувалась без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не здійснено нарахування та виплату допомоги на оздоровлення без врахування у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, що спричинило отримання позивачем відповідних виплат у значно меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.
Апеляційний суд, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає висновок суду першої інстанції правильним з огляду на наступне.
Згідно з приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою, четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Згідно з частиною першою статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 здійснено виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2017 роки без врахування при її обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889).
Постановою № 889 було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Враховуючи викладене, Постановою № 889 передбачено виплату вказаним у ній категоріям військовослужбовців щомісячної додаткової грошової винагороди, яка має постійний щомісячний характер та відповідно до положень пункту 2 статті 9 Закону № 2011-XII включається до складу грошового забезпечення даних осіб.
Так, відповідно до архівної довідки про нараховане грошове забезпечення від 05.06.2020 та довідки про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення від 19.05.2020 ОСОБА_1 в період з квітня 2013 року по лютий 2018 року виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода.
Оскільки зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена Постановою № 889, виплачувалась позивачу з квітня 2013 року до лютого 2018 року, тобто мала постійний характер, то в силу положень статті 9 Закону № 2011-ХІІ вона повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2017 роки.
Щодо посилання відповідача на Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджену наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 № 550, якою передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат, то апеляційний суд зазначає, що частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України, керівникам центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги на оздоровлення та видів виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення, законом не віднесено до їх компетенції і такий розмір може бути змінений лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення для обчислення розміру грошової допомоги на оздоровлення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Відповідач, застосовуючи норми вищезазначеної Інструкції, не врахував пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 826/14564/17, від 22.10.2019 у справі № 520/3505/19, від 24.10.2019 у справі № 820/3211/17, від 05.12.2019 у справі № 295/5200/18, від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18, від 24.03.2020 у справі № 810/2734/17, від 14.07.2020 у справі № 820/1784/17, від 16.10.2020 у справі № 826/4043/16, від 29.12.2020 у справі 240/1095/20.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати допомоги на оздоровлення та наявність підстав для їх задоволення.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року у справі № 380/5428/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 12.12.2022