12 грудня 2022 року справа №360/7815/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 р. у справі № 360/7815/21 (головуючий І інстанції суддя О.В.Захарова) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання противоправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
06 грудня 2021 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 (з урахуванням уточненої позовної заяви від 04 січня 2022 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з такими позовними вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо незарахування позивачу при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці до стажу судді календарного періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, визначенні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74%, а не 84% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді календарний період проходження строкової військової служби з 01.07.1981 по 06.05.1984 (02 роки 10 місяців 06 днів), половину строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1984 по 30.06.1988 (01 рік 11 місяців);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганської області та Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 26.08.2021 перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 84% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо незарахування до стажу ОСОБА_1 , що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби в лавах Радянської армії з 22.05.1982 по 23.12.1983, що становить 01 рік 10 місяців 26 днів та половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф. Е. Дзержинського з 01.09.1984 по 30.07.1986, що становить 01 рік 11 місяців 00 днів.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу ОСОБА_1 , що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби в лавах Радянської армії з 22.05.1982 по 23.12.1983 (01 рік 10 місяців 26 днів) та половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф. Е. Дзержинського з 01.09.1984 по 30.07.1986 (01 рік 11 місяців 00 днів).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 26 серпня 2021 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку 84% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Вирішено питання судових витрат.
Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ст. 135 Закону № 1402 зазначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Статтею 137 Закону № 1402 визначено, яка робота на посаді зараховується до стажу роботи на посаді судді і у вказаній статті відсутня норма щодо зарахування періоду навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих юридичних навчальних закладах, періоду проходження строкової військової служби, періоду роботи на посадах прокурора та слідчих в органах прокуратури до стажу, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання.
Таким чином, стаж позивача на посаді судді становить 32 роки 4 місяці 1 день, відтак вимоги позивача щодо здійснення перерахунку щомісячного грошового утримання виходячи з 84% суддівської винагороди судді, є противоправними та не ґрунтується на фактичних обставинах справи.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції виходив з такого.
ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) рішенням Вищої ради правосуддя України від 17 серпня 2021 року звільнений з посади судді Новоайдарського районного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
27 серпня 2021 року позивач звернувся до ГУ УПФУ в Луганській області з заявою про призначення довічного грошового утримання судді у відставці та надав наступні документи: трудову книжку; диплом про вищу освіту; військовий квиток; наказ про відрахування зі штату суду; рішення Вищої ради правосуддя про звільнення з посади судді; довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято рішення від 02.09.2021 № 124050004569 про призначення позивачу довічного грошового утримання в розмірі 88662,36 грн.
З протоколу Старобільського ОУПФУ вбачається, що позивачу відповідно до рішення від 02.09.2021 № 124050004569 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 26.08.2021 у розмірі 88662,36 грн. Розмір щомісячного довічного грошового утримання обраховано відповідно до стажу роботи позивача на посаді судді, який складає 32 роки 04 місяці 01 день, що становить 74% від заробітної плати.
Позивач звернувся до ГУ УПФУ в Луганській області з заявою від 16.09.2021, згідно з якою просив повідомити про розгляд заяви від 27.08.2021 про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Листом від 21.09.2021 № 1200-0208-8/38227 ГУ УПФУ в Луганській області повідомлено позивача, що за результатом розгляду наданих документів за принципом екстериторіальності ГУ УПФУ в Хмельницькій області прийнято рішення від 02.09.2021 № 124050004569 про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем ІІ до стажу роботи позивача на посаді судді не зарахований календарний період проходження строкової військової служби з 01.07.1981 по 06.05.1984 (02 роки 10 місяців 06 днів) та половина строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1984 по 30.06.1988 (01 рік 11 місяців), у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
При вирішення справи суд виходить з наступного.
Частини 1-2 статті 24 Конституції України визначають: громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
За унормуванням частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимога пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України однією з підстав для звільнення судді передбачає подання заяви про відставку.
Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя України відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 131 Конституції України в редакції Закону № 1401-VIII від 02.06.2016.
Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку (частина 1 статті 116 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 № 1402-VIII ( далі Закон № 1402)).
За приписами статті 137 Закону № 1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя; Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в суді їх та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (ч. 2 ст. 137 Закону № 1402).
В абзаці 4 пункту 34 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Абзацом другим частини 3 статті 142 Закону № 1402 закріплено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Таким чином положення Закону № 1402 не відокремлюють поняття стажу роботи на посаді судді для відставки від поняття стажу роботи на посаді судді для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, навпаки в цьому законі є єдине поняття «стажу роботи на посаді судді». Порядок же обчислення цього стажу може відрізнятися залежно від того, коли суддю обрано чи призначено на цю посаду.
На посаду судді ОСОБА_1 призначений 25 квітня 1989 року, що підтверджено записом № 10 у трудовій книжці позивача.
Оскільки позивача призначено на посаду судді до набрання чинності Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 № 1402-VIII, то відповідно до вимог абзацу 4 пункту 34 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 він зберігає визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день його призначення (обрання).
В самому рішенні Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № занотовано, що на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» та абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Суд відзначає, що на час обрання позивача на посаду судді вперше, діяв Закон Української РСР від 05.06.1981 року № 2022-X «Про судоустрій Української РСР» (далі - Закон № 2022-X), який не містив норм, якими б визначався порядок обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання.
На час роботи позивача на посаді судді питання визначення стажу, який дає право на відставку, регулювалося частиною 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15.12.1992 (далі - Закон № 2862-ХІІ) .
Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Оскільки позивача призначено на посаду судді до набрання чинності Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 № 1402-VIII, то відповідно до вимог абзацу 4 пункту 34 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 він зберігає визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день його призначення (обрання).
За змістом частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
В абзаці другому статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Ця норма втратила чинність на підставі Указу Президента № 248/2008 від 20.03.2008, але на час призначення позивача на посаду вона була діючою.
Отже, і Закон України «Про статус суддів» і Указ Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 мали єдине визначення поняття «стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання».
Тобто, стаж роботи на посаді судді як для відставки так і для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання на законодавчому рівні і був і залишається єдиним поняттям, визначеним на законодавчому рівні, тому доводи відповідача щодо розділення цих понять є необґрунтованими.
Крім того, зазначені норми законодавства свідчать про наявність права позивача на зарахування спірних періодів його навчання у вищому юридичному навчальному закладі (половини строку) та проходження строкової військової служби до стажу роботи судді, що дає судді право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Цей факт вбачається безпосередньо з рішення Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року, в якому зазначено, що додані до заяви документи свідчать, що суддя Новоайдарського районного суду Луганської області має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Отже, в самому рішенні Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року занотовано за яким саме законодавством слід обчислювати стаж роботи позивача на посаді судді, який надає йому право як на відставку так і на отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Стаття 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначає: «1. Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
2. Вища рада правосуддя є юридичною особою, видатки на її утримання визначаються окремим рядком у Державному бюджеті України».
До повноважень Вищої ради правосуддя на підставі п. 6) ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», серед іншого, належить ухвалення рішення про звільнення судді з посади.
Це єдиний орган в України, якому надано право встановлювати наявність або відсутність стажу на посаді судді для звільнення судді у відставку, тому у відповідача взагалі не було законодавче визначеного права вирішувати питання щодо визначення стажу позивачу на посаді судді.
Право на призначення та перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці передбачено нормами Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1 (у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 20.03.2017 № 5-1 та від 07.06.2019 № 6-1) (далі - Порядок).
Станом на момент звернення позивача до відповідача з заявою від 27.08.2021 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці була чинною редакція Порядку від 09.08.2019 року № 5-1, який передбачав, що:
- заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа) (п.1 розділу І Порядку);
- заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання (п.1 розділу ІІ Порядку);
- звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (п.3 розділу ІІ Порядку);
- перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою (п.4 розділу ІІ Порядку);
- до заяви про призначення щомісячного довічного утримання додаються:
копія рішення Вищої ради правосуддя (копія рішення Конституційного Суду України) про звільнення судді з посади;
наказ про звільнення судді з посади;
документи про місце проживання (реєстрації) особи;
документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637;
довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) для обчислення щомісячного довічного утримання;
розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 4);
документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
документи, що засвідчують особливий статус особи…(п.1 розділу ІІІ Порядку);
- до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди (п.2 розділу ІІІ Порядку);
- при прийманні документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення наданих документів (п.1 розділу ІV Порядку);
- для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання подаються оригінали документів (п.2 розділу ІV Порядку);
- не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку (п.3 розділу ІV Порядку).
Таким чином, жодна норма вказаного порядку не надає відповідачу право самостійно обчислювати стаж роботи судді для щомісячного грошового утримання судді у відставці, яке має бути призначене на підставі наданих йому документів.
Отже, відповідач мав всі необхідні, визначені зазначеним порядком документи, в яких правильно, відповідно до вимог чинного законодавства, визначено стаж роботи судді позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, однак відповідач самовільно та протиправно не зарахував для обчислення такого стажу період проходження строкової військової служби в лавах Радянської армії з 22.05.1982 по 23.12.1983 (01 рік 10 місяців 26 днів); половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф. Е. Дзержинського з 01.09.1984 по 30.07.1986 (01 рік 11 місяців 00 днів). Відтак, стаж роботи позивача становить 37 років 01 місяць 07 днів, що в свою чергу дає право на перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі Закону № 1402-VIII з розрахунку 84% від суддівської винагороди (20 років = 50% + 17 років х 2% = 34%).
Таким чином право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання у належному розмірі з урахуванням відповідних періодів до стажу роботи судді було порушене відповідачем під час прийняття рішення про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - з 27.08.21.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Встановлені судом обставини свідчать, що право позивача порушено саме рішенням відповідача про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі менше обумовленого законодавством. Тому суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог позивача для захисту його порушеного права.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача задоволені з обранням судом іншого ефективного способу захисту порушеного права відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення судових витрат у розмірі 908,00 грн. на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
За ч. ч. 1-2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, ГУ ПФУ в Хмельницькій області, не доведено, що у спірних правовідносинах він діяв правомірно.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскарженого судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 р. у справі № 360/7815/21 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 р. у справі № 360/7815/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст складено 12 грудня 2022 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв