12 грудня 2022 року справа № 580/4705/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Черкаській області від 05 жовтня 2022 р. № 1531-п "Про проведення фактичної перевірки".
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що передумовою проведення фактичної перевірки може бути лише отримана податковим органом інформація про порушення платником податків вимог законодавства. Однак, у наказі про проведення перевірки протиправно не зазначено визначених Податковим кодексом України підстав для її проведення, що має наслідком відсутність підстав для її проведення, а тому спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).
01.11.2022 відповідач надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що наказ на проведення перевірки містить посилання на встановлену ПК України підставу її проведення. При цьому, такою підставою є лист ДПС України від 26.09.2022 відповідно до якого на чат-бот ДПС "StopVioltionBot" 19.09.2022 надійшла інформація, що в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , - не видають чеки за придбану продукцію та не хочуть робити повернення товару. Врахувавши зазначені обставини та на виконання вимог закону прийняте рішення щодо проведення перевірки за місцем фактичного провадження діяльності позивача.
25.11.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив з проханням його відхилити, а позов задовольнити повністю. Зазначено, що у спірному наказі відсутні будь-які посилання на вказаний вище лист ДПС України та інформація про скаргу на чат-Бот. Тому зазначений відповідачем лист не міг бути підставою для призначення перевірки позивача. Водночас скаргу на чат-Бот складено невідомою особою, тобто анонімно. Місцем діяльності позивача є АДРЕСА_2 , а не АДРЕСА_1 . Також, підстави в спірному наказі не розкриті та мають об'єктивно існувати. Оскаржуваний наказ не містить ні порушень, допущених позивачем, ні можливих порушень вимог податкового та/або іншого законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. У спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Державна податкова служба України листом від 26.09.2022 № 11422/7/99-00-07-04-03-07 повідомила головним управлінням ДПС в областях та м. Києві, що в період з 19.09.2022 до 25.09.2022 на чат-бот ДПС "StopViolаtionBot" надходила інформація, що свідчить про можливі порушення платниками податків законодавства, контроль за яким здійснюють податкові органи (додаток 1). Тому вважає за необхідне доручити головним управлінням ДПС в областях та м. Києві проведення фактичних перевірок платників податків або об'єктів, інформація про можливі порушення по яких зазначена у додатку 1 до цього листа.
Згідно з додатком 1 до листа ДПС України на чат-бот ДПС "StopViolаtionBot" 19.09.2022 у Черкаській області надійшло повідомлення, що в меблевому магазині за адресою: АДРЕСА_1 ,- не видають чеки за придбану продукцію та не хочуть робити повернення товару.
05.10.2022 відповідач видав наказ № 1531-п "Про проведення фактичної перевірки", посилаючись на підп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), яким доручив її провести за місцем фактичного провадження діяльності позивача за адресою: АДРЕСА_1 , з 05.10.2022 тривалістю 10 діб. Зазначено, що перевірку необхідно провести за період діяльності з 15.10.2019 до 14.10.2022 з метою контролю за дотриманням вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, наявності документів, що підтверджують облік та походження товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за місцем фактичного здійснення діяльності.
06.10.2022 посадові особи ГУ ДПС у Черкаській області склали акт відмови від проведення фактичної перевірки (від допуску посадових осіб контролюючого органу) № 920/23-00-07-07-01, в якому зазначили, що після ознайомлення з направленнями на фактичну перевірку від 05.10.2022 № 2419 та № 2420 і спірним наказом менеджер - ОСОБА_2 магазину за адресою: АДРЕСА_1 , відмовив у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, посилаючись на відсутність передбачених ПКУ підстав для її проведення.
Вважаючи протиправним наказ про проведення фактичної перевірки, позивач за захистом свої прав звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У спірному наказі відповідач доручив провести фактичну перевірку позивача посилаючись на виконання п.п. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, підп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Згідно з підп. 20.1.2., 20.1.4., 20.1.8-20.1.11 п.20.1. ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:
для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом;
проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;
під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб платників податків - юридичних осіб та платників єдиного внеску перевіряти документи, що посвідчують особу, а також документи, що підтверджують посаду посадових осіб та/або осіб, які фактично здійснюють розрахункові операції;
вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю;
здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів;
проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.
Порядок проведення податкових перевірок врегульований нормами глави 8 ПК України.
Так, згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підп. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Особливості проведення фактичної перевірки вказані в ст. 80 ПК України.
Так, згідно з п. 80.1. ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до підп. 80.2.1-80.2.7. п. 80.2. ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;
неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;
у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Отже, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підп. 80.2.2 та 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
У спірному наказі підставою для проведення фактичної перевірки відповідач визначив підп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Вказана норма встановлює, що вона проводиться у разі наявності та/або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Таку інформацію відповідач отримав листом ДПС України від 26.09.2022 № 11422/7/99-00-07-04-03-07 та додатком 1 до нього, згідно з яким на чат-бот ДПС "StopViolаtionBot" 19.09.2022 у Черкаській області надійшло повідомлення, що в меблевому магазині за адресою: АДРЕСА_1 , не видають чеки за придбану продукцію та не хочуть робити повернення товару.
Суд врахував, що акт відмови від проведення фактичної перевірки (від допуску посадових осіб контролюючого органу) від 06.10.2022 № 920/23-00-07-07-01, підписаний менеджером магазину за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 з посиланням на ФОП ОСОБА_1 та його РНОКПП ( НОМЕР_1 ). Письмових заперечень щодо невірного зазначення адреси здійснення господарської діяльності позивача він не містить.
При цьому, згідно з даними паспорта позивача серії НОМЕР_2 місцем його реєстрації місця проживання є: АДРЕСА_2 .
З цього приводу суд урахував, що місце фактичної господарської діяльності та місце проживання фізичної особи можуть бути різними.
Отже, вказані обставини підтверджують, що за адресою АДРЕСА_1 позивач здійснює свою підприємницьку діяльність. Тому його доводи, що фактичним місцем його діяльності є АДРЕСА_2 суд не враховує.
Згідно з п. 80.5. ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до п. 81.1. ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Суд установив, що спірний наказ містить:
дату видачі - 05.10.2022;
найменування контролюючого органу - Головне управління ДПС у Черкаській області;
найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) - ФОП ОСОБА_1 , адреса об'єкта, перевірка якого проводиться - адреса фактичного місця діяльності: АДРЕСА_1 .
мету - контроль за дотриманням вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, наявності документів, що підтверджують облік та походження товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за місцем фактичного здійснення діяльності;
вид - фактична перевірка;
підстави для проведення перевірки - підп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, підп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України (із змінами та доповненнями);
дату початку і тривалість перевірки - з 05.10.2022, тривалістю 10 діб;
період діяльності, який буде перевірятися: з 15.10.2019 до 14.10.2022.
Спірний наказ підписаний керівником та скріплений печаткою контролюючого органу.
Отже, він містить всі обов'язкові відомості, які передбачені в чинному п. 81.1 ст. 81 ПК України.
Щодо висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі № 820/4893/18, від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18, від 08.09.2020 у справі № 640/21536/19, на які посилається позивач, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, застосуванню підлягає виключно висновок саме щодо норми права, якою регулюються подібні правовідносини. Натомість у вказаних справах обставини стосуються подібного предмета спору та не ідентичних обставин спору, позаяк підставою спірних наказів у них відповідач вказував доповідну записку контролюючого органу. Такі правовідносини регулювалися підп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України у редакції закону України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII. Однак для цієї справи ця норма діє в редакції Закону України № 2120-IX від 15.03.2022. Отже, вказані висновки для неї не застосовні.
Посилання позивача на відсутність у спірному наказі відомостей про те, в межах яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності щодо його діяльності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом, не враховані, оскільки така інформація не стосується передумов прийнятого рішення та не є згідно з законом обов'язковою для зазначення.
Фактичні обставини спору доводять наявність скарги споживача на господарську діяльність позивача з ймовірним порушенням законодавства у сфері розрахункових операцій, поданої через систему чат-бот контролюючого органу.
Належним способом виявлення порушення є саме призначення фактичної перевірки, що узгоджується з вимогами підп. 75.1.3 ст. 75 ПК України щодо предмету фактичної перевірки.
Обов'язок контролюючого органу в ПК України надати копію скарги та відомості про неї платнику відсутній.
Оскільки вказана вище скарга надійшла до центрального контролюючого органу, який у подальшому доручив провести фактичну перевірку у т.ч. позивача, спірний наказ правомірний, а тому відсутні підстави для його скасування.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.
Учасники справи:
1) позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Головне управління ДПС у Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 12.12.2022.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК