про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
07 грудня 2022 року справа № 580/5958/22
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюк В.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до судді Шостого апеляційного адміністративного суду Костюк Любові Олександрівни про становлення відсутності компетенції, визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дії та стягнення коштів,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до судді Шостого апеляційного адміністративного суду Костюк Любові Олександрівни (далі - суддя, відповідач), в якому просить:
- встановити відсутність належної компетенції і повноважень у судді Костюк Л.О. на тлумачення норм закону, яким передбачено пільги по судовому збору, зокрема п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ “Про судовий збір”
- встановити неналежне виконання відповідачем/суддею Костюк Л.О. під час виконання повноважень судді свого безпосереднього обов'язку відповідно до ч. 1 ст. 300 КАС;
- визнати протиправним та скасувати рішення, яким позивача обмежено в праві на соціальний захист (не застосовано пільгу по сплаті судового збору) - постановлену суддею Костюк Л.О. ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 10.11.2022 р. у справі № 701/589/22;
- визнати дії судді Костюк Л.О. щодо внесення неправдивих відомостей в офіційний документ та порушення процесуального права незаконними та протиправними й постановити окрему ухвалу з даного приводу;
- стягнути з відповідача кошти на відшкодування шкоди позивачу ОСОБА_2 , заподіяної суддею Костюк Л.О., її незаконними і протиправними рішеннями, бездіяльністю та діями.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у адміністративній справі суддя зазначає таке.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
За вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є зміст спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Суддя враховує, що відповідно до ст. 127 Конституції України правосуддя здійснюють судді. У визначених законом випадках правосуддя здійснюється за участю присяжних.
Тобто, на відповідача, як орган судової влади, покладений обов'язок щодо здійснення правосуддя.
Суд - орган, що здійснює правосуддя у формі розгляду і вирішення цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних і інших категорій справ у встановленому законом конкретної держави процесуальному порядку. Судочинство - встановлений законом або звичаєм порядок і форма вчинення судових дій у межах завдань судів у здійсненні правосуддя. Цей порядок, як правило, регулює порядок розгляду справ у суді, порядок знаходження істини по справі, розрахунок судових витрат та інших можливих сплат тощо.
Судочинство - виключна професійна діяльність судів з відправлення правосуддя.
Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 роз'яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття в них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Суддя врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у пунктах 36-45 постанови від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/110/16 (провадження № 11-547апп19) відповідно до яких оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року, ухваленій у справі № 757/43355/16-ц (провадження № 14-399 цс 18), зробила висновок, що усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення від 21 грудня 2010 року у справі “Перетяка та Шереметьов проти України”, заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).
Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.
Відповідні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17 (провадження № 14-5цс19).
Отже, у цій справі поняття “спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства” щодо заявлених вимог слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Тому зазначені вище позовні вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.
Згідно частини 2 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 241, 243, 248, 256, 257, 294, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до судді Шостого апеляційного адміністративного суду Костюк Любові Олександрівни про становлення відсутності компетенції, визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дії та стягнення коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.
Ухвала складена в повному обсязі та підписана 07.12.2022.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК