08 грудня 2022 року м. Рівне №460/4351/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, за участю: секретаря судового засідання І.С. Ляшук; позивача - ОСОБА_1; представника відповідача - не прибув; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла справа №460/4351/20 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (далі - відповідач), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті прокурору військової прокуратури Рівненського гарнізону ОСОБА_1 грошового забезпечення (заробітної плати) прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону з 26 березня 2020 року в порядку та у розмірах, передбачених частинами другою, третьою та сьомою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату грошового забезпечення (заробітної плати) прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону ОСОБА_1. з 26 березня 2020 року у порядку та за алгоритмом, визначеним частинами другою, третьою та сьомою статті 81 Закону № 1697-VII з урахуванням положень пункту 3-1 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою КМУ від 9 грудня 2015 року № 1090, пункту 2 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою КМУ від 15 червня 1994 року №414, додатків 14 та 16 до постанови КМУ від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (з урахуванням приписів примітки) та виплачувати надалі грошове забезпечення на вказаних умовах.
Заяви по суті справи.
Позовна заява обґрунтована тим, що 26 березня 2020 року Рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-р/2020 визнано неконституційним положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно, указане положення втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України (з 26 березня 2020 року). Викладене, на переконання позивача, зумовлює обов'язок відповідача з 26 березня 2020 року нараховувати та виплачувати йому грошове забезпечення (заробітну плату) у спосіб та у порядок, визначені статтею 81 Закону «Про прокуратуру» №1697-VII з урахуванням інших нормативно-правових актів. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву у порядку статті 162 КАС України, у строки, установлені ухвалою суду від 19.08.2022.
Ухвалою суду від 19.08.2022 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 20.09.2022.
Ухвалою суду від 20.09.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, у підготовчому засіданні оголошена перерва до 04.10.2022.
Підготовче засідання 04.10.2022 не відбулося через тимчасову непрацездатність головуючого судді.
Ухвалою суду від 10.10.2022 справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 01.11.2022.
Ухвалою суду від 01.11.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 24.11.2022.
Ухвалою суду від 24.11.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, судове засідання відкладене на 08.12.2022.
У судове засідання 08.12.2022 прибув позивач, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув.
Ухвалою суду від 08.12.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, вирішено продовжити розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, оскільки підстави для відкладення судового засідання у порядку статей 205, 223 КАС України відсутні.
На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 08.12.2022.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій задоволено частково:
визнано протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті прокурору військової прокуратури Рівненського гарнізону ОСОБА_1 грошового забезпечення (заробітної плати) за період з 26 березня 2020 року по 14 серпня 2020 року в порядку та у розмірах передбачених частинами другою, третьою та сьомою статті 81 Закону №1697-VII;
зобов'язано відповідача провести перерахунок грошового забезпечення (заробітної плати) позивача з 26 березня 2020 року по 14 серпня 2020 року, у порядку та спосіб, визначений частинами другою, третьою та сьомою статті 81 Закону №1697-VII, з урахуванням положень пункту 3-1 Порядку №1090, додатку 16 до Постанови КМУ №704, пункту 2 Положення № 414 та окладу за військове звання;
зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошові кошти, які складають різницю між фактично отриманим у період з 26 березня 2020 року по 14 серпня 2020 року грошовим забезпеченням та належним до виплати грошовим забезпеченням, розрахованим у порядку та спосіб визначений частинами другою, третьою та сьомою статті 81 Закону №1697-VII, з урахуванням положень пункту 3-1 Порядку № 1090, додатку 16 до Постанови КМУ № 704, пункту 2 Положення № 414 та окладу за військове звання та з урахуванням висновків суду в цій справі;
у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 25.07.2022 касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задоволено частково; рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі № 460/4351/20 - скасовано, справу направлено на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.
Наказом військового прокурора Західного регіону України від 11.05.2016 №166к, ОСОБА_1 призначений з 11 травня 2016 року на посаду прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону (а.с. 16 том 1).
На вказаній посаді позивач проходив службу по 14 серпня 2020 року, має військове звання «майора юстиції».
Наказом військового прокурора Західного регіону України від 07.08.2020 №515к майора юстиції ОСОБА_1 з 14 серпня 2020 року звільнено з посади прокурора військової прокуратури Ріненського гарнізону Західного регіону України та органів прокуратури, у зв'язку з чим останній виключений із списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України 14 серпня 2020 року (а.с. 136 том 1).
Позивач оскаржував Наказ №515к у судовому порядку.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі №460/6002/20 позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинення певних дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ військового прокурора Західного регіону України від 07.08.2020 № 515к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України та з органів прокуратури; поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері з 14.08.2020; зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.08.2020 по 05.07.2021 включно у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 та з урахуванням рішень Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі № 460/7603/20 та від 10.12.2020 у справі № 460/4351/20; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 27 том 3).
На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі №460/6002/20 Наказом керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 27.07.2021 №486к скасовано Наказ №515 к від 07.08.2020 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України та з органів прокуратури (а.с. 25 том 3).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 у справі №460/6002/20 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задоволено частково; рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року в справі №460/6002/20 в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та прийнято в цій частині постанову, якою адміністративний позов задоволено частково; зобов'язано Військову пpoкypaтуру Західного регіону України поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України; стягнуто з Військової прокуратури Західного регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 278785 (двісті сімдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят п'ять) гривень 00 копійок; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено; в іншій частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року у справі № 460/6002/20 залишено без змін (а.с. 51 том 3).
Постановою Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №460/6002/20 касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задоволено; рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі №460/6002/20 скасовано; ухвалено по справі №460/6002/20 нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про поновлення на посаді відмовлено (а.с. 79 том 3).
У період з 26 березня 2020 року по 14 серпня 2020 року (до моменту його звільнення з посади та з органів прокуратури) позивачу виплачувалося грошове забезпечення, виходячи із (квітень 2020 року):
посадового окладу - 5660,00 грн (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова №505));
окладу за військовим званням - 1340,00 грн (постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704));
надбавки за вислугу років - 3500,00 грн (Постанова №704);
надбавки за виконання особливо важливої роботи - 7350,00 грн (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова №505));
надбавки за роботу в умовах режимних обмежень - 566,00 грн (постанова Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №514 «Про види, розміри і порядок компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці» (далі - Постанова №414));
премія щомісячна - 7366,40 грн (відповідно до кошторису прокуратури регіону на 2020 рік);
індексації доходів - 372,05 грн (постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок №1078);
компенсації ПДФО - 4707,80 грн (постанова Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44) (а.с. 35, 36 том 1).
Обраховуючи грошове забезпечення позивача, відповідач взяв за основу розмір місячного посадового окладу у розмірі 5660,00 грн, встановленого Постановою №505 (а не статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII (далі - Закон №1697-VII)), ураховуючи положення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ (далі - Закон №113-ІХ).
На звернення позивача про нарахування та виплату йому грошового забезпечення відповідно до вимог та розмірів, установлених статтею 81 Закону № 1697-VII, з 26 березня 2020 року (дати ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-р/2020) відповідач роз'яснив, що на момент цього звернення Військова прокуратура Західного регіону України не ліквідована, не реорганізована та зміни в штатний розпис в частині посадових окладів не вносилися, а тому грошове забезпечення заявнику нараховане відповідно до нормативних документів, які діяли до 26 березня 2020 року та кошторису прокуратури регіону на 2020 рік, затвердженого Офісом Генерального прокурора України (а.с. 38, 42 том 1).
Генеральним прокурором видано наказ від 05.02.2020 №66 «Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур)» (далі - Наказ №66), згідно з пунктом 3 якого перейменовано юридичну особу «Військова прокуратура Західного регіону України» у «Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону» (на правах обласної прокуратури) без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з пунктом 10 Наказу №66, він набирає чинності з дня початку роботи обласних прокуратур відповідно до рішення Генерального прокурора, прийнятого в порядку визначеному пунктом 4 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ.
Пунктом 3 наказу Генерального прокурора від 08.09.2020 № 47ш «Про затвердження структури та штатної чисельності апаратів спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур)» затверджено структуру та штатну чисельність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (на правах обласної прокуратури).
Пунктом 1 наказу Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 «Про початок роботи обласних прокуратур», який опубліковано 09.09.2020 в газеті Верховної Ради України «Голос України», днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 року.
Позивач вказує, що з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 26 березня 2020 року №6-р/2020, заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом, а тому положення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, в частині, що «На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури», є таким, що суперечить частині другій статті 131-1 Основного Закону України. Підхід запроваджений у пункті 3 розділу ІІ Закону №113-ІХ, яким передбачено, що до дня початку роботи обласних прокуратур, окружних прокуратур, їх повноваження здійснюють відповідно регіональні прокуратури, місцеві прокуратури, є дискримінаційним та таким, що порушує права прокурорів на забезпечення належних умов праці, створює передумови для посягань на їх незалежність, а також порушує положення статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Законодавець фактично не розрізняє прокурора, який вже призначений до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, та прокурора, який проходить військову службу на посаді військового прокурора Рівненського гарнізону Військової прокуратури Західного регіону України (перейменованої у Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері), зокрема, за обсягом покладених обов'язків та наданих законом повноважень. Правова позиція, пов'язана з відмовою виплачувати позивачу грошове забезпечення у розмірі, встановленому статтею 81 Закону №1697-VII, призводить до того, що за аналогічну діяльність, передбачену цим Законом, позивач та прокурор, який вже призначений до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, отримують заробітну плату (грошове забезпечення), яка/яке суттєво відрізняється за своїм розміром та структурою. Такий підхід стосовно прокурорів регіональних та місцевих прокуратур є дискримінаційним та порушує права прокурорів на забезпечення належних умов праці, створює передумови для посягань на їх незалежність.
Позивач зазначає, що положення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, які застосовано відносно нього, не відповідають сукупності приписів частини 1 та 2 статті 24 Основного Закону і частини 2 статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». У зв'язку з цим застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу, а тому відмова позивачу у нарахуванні та виплаті грошового забезпечення відповідно до статті 81 Закону №1697-VII, суперечить такому конституційному принципу як верховенство права (стаття 8 Конституції України).
Суд відхиляє такі доводи позивача та зазначає таке.
У зв'язку із звільненням позивача з 14.08.2020 з посади прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону, у відповідача з цієї дати припинився обов'язок нараховувати та виплачувати позивачу грошове забезпечення, а тому позовні вимоги у частині зобов'язання продовжувати відповідне нарахування не підлягають задоволенню.
Спірним періодом у даному випадку є: з 26.03.2020 по 14.08.2020.
Ключове питання у межах спірних правовідносин полягає у правомірності чи протиправності нарахування та виплати заробітної плати прокурорам місцевих прокуратур у період до початку створення окружних прокуратур та переведення прокурорів до таких прокуратур в порядку проходження атестації прокурорів, передбаченої Законом №113-ІХ, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 26 березня 2020 року №6-р/2020 щодо застосування до спірних правовідносин норм статті 81 Закону №1697-VII (в частині розміру та порядку виплати заробітної плати прокурорам).
Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ прямо передбачено, що за прокурорами, зокрема, військових прокуратур, зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників, зокрема, військових прокуратур, здійснюється відповідно до постанови КМУ, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (Постанова №505).
Верховним Судом сформовано правову позицію з приводу застосування у подібних правовідносинах частини третьої статті 81 Закону №1697-VII з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 до прокурорів, які не пройшли атестацію у період проведення заходів реформування прокуратури, запроваджених Законом № 113-ІХ, зокрема у постановах від 26 травня 2022 року у справі №540/1268/21, від 14 липня 2022 року у справі №240/1984/21, від 14 липня 2022 року у справа №160/13767/20.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п'ята статті 242 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 14 липня 2022 року у справі №160/13767/20 наголосив, що принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
Верховний Суд підкреслив, що правове регулювання оспорюваних позивачем питань щодо виплати заробітної плати, визначено спеціальним Законом України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», що набрав чинності 25 вересня 2019 року, яким передбачена переатестація прокурорів. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, діяла нова редакція статті 81 Закону № 1697-VII.
Закон №113-ІХ визначає умови переведення прокурорів, процедуру проходження атестації і відповідно порядок оплати праці прокурорів на період проведення їх атестації.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Отже, правовий статус зазначених вище прокурорів, який вони мали до набрання чинності цим Законом, характеризується і державними гарантіями щодо виплати заробітної плати з відповідних джерел фінансування.
Тобто правове регулювання оплати праці, яке існувало до прийняття спеціального Закону №113-IX здійснювалося у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз приписів Закону №113-ІХ дає підстави для висновку, що на зазначений період (тобто, до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури) оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до Постанови №505, яка була чинною у спірний період.
Згідно з пунктами 1, 2, 6 Постанови №505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.
Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону №1697-VII зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ.
Отже положеннями пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи не проходження атестації.
Тому прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону №113-ІХ.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 540/1268/21 та від 14 липня 2022 року у справі № 240/1984/21.
Стосовно застосування рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі № 6-р/2020, яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд зазначає таке.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, сформульованої у цьому рішенні (абзац одинадцятий підпункту 2.2), заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.
Конституційний Суд України дав тлумачення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, яка водночас відповідно до іншого рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р (II)/2020 вказує на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
Конституція України віднесла прокурорів у розділ «Правосуддя», змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання прокурорів. Таке оцінювання було визначено на законодавчому рівні і стосувалось без винятку усіх прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 160/6204/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №560/4176/19, від 26 листопада 2021 року у справі № 200/14545/19-а.
Тобто Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі №6-р/2020, на яке посилається позивач, стосується приписів статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні статті 131-1 Основного Закону України і пов'язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів.
Тому застосування статті 81 Закону №1697-VII зі змінами в редакції Закону №113-ІХ без обмежень у цій справі, пов'язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в «новоутворені»/«оновлені» прокуратури (відповідно до Закону №113-ІХ).
Тому до прокурора, який не пройшов успішно атестацію та не переведений за її наслідками на посаду в Офіс Генерального, обласної прокуратури, окружної прокуратури, застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до Постанови №505.
Як вбачається з матеріалів справи позивач подав Генеральному прокурору Заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію від 07.10.2019 (а.с. 3 том 3).
У заяві позивач вказав, що з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора, ознайомлений та погоджується.
Підтвердив, що усвідомлює та погоджується, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації та за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, його буде звільнено з посади прокурора.
У подальшому позивач звернувся до відповідача з листом від 15.12.2021 (а.с. 4 том 3), де вказав, що 10.12.2021 на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора розміщено графік складання іспиту - 16.12.2021 у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора для прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів.
Згідно графіку позивач включений до списку прокурорів для складання іспиту.
У листі позивач зазначив, що станом на 15.12.2021 у нього відсутній не тільки обов'язок, а й право приймати участь у запланованому заході: станом на 15.12.2021 відсутній наказ військового прокурора Західного регіону України про його поновлення на посаді прокурора, виданий після 03.11.2021, з яким би його ознайомили за встановленим порядком.
На таку заяву відповідач надав відповідь від 22.12.2021, де вказав, що на підставі наказу керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 27.07.2021 №486к позивача поновлено на посаді в органах прокуратури; листом від 03.08.2021 за вих. №07-276 вих.-21 наказ №486к доведений до відома позивача (а.с. 6 том 3).
Позивач звернувся з листом до Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур від 15.12.2021 (а.с. 8 том 3), де вказав, що станом на 15.12.2021 у нього відсутній не тільки обов'язок, а й право приймати участь у запланованому заході: станом на 15.12.2021 відсутній наказ військового прокурора Західного регіону України про його поновлення на посаді прокурора, виданий після 03.11.2021, з яким би його ознайомили за встановленим порядком.
Листом від 22.12.2021 Офіс Генерального прокурора повідомив позивача про те, що його звернення щодо неможливості приймати участь у складанні 16.12.2021 іспиту направлене до Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур (а.с. 9 том 3).
Чотирнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів місцевих прокуратур надіслане позивачу повідомлення про те, що його запрошують для складання іспиту у формі анонімного тестування на 15.08.2022 (а.с. 12 том 3).
Листом від 09.08.2022 позивач повідомив Чотирнадцяту кадрову комісію з атестації прокурорів місцевих прокуратур про те, що станом на 15.08.2022 у нього відсутній не тільки обов'язок, а й право приймати участь у запланованому заході: станом на 09.08.2022 статус позивача підтверджений постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 у справі №460/6002/20 - особа, яка незаконно звільнена з посади прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону; станом на 09.08.2022 відсутній наказ військового прокурора Західного регіону України про його поновлення на посаді прокурора, виданий після 03.11.2021, з яким би його ознайомили за встановленим порядком (а.с. 13 том 3).
Отже з матеріалів справи установлено, що позивач не пройшов процедури атестації та не був переведений за її наслідками на посаду в Офіс Генерального, обласної прокуратури, окружної прокуратури.
Суд зазначає, що до прокурора, який не пройшов успішно атестацію та не переведений за її наслідками на посаду в Офіс Генерального, обласної прокуратури, окружної прокуратури, застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: Постанови №505.
Тому здійснюючи нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення з 26.03.2020 у порядку Постанови №505, відповідач діяв правомірно.
Тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення з 26.03.2020 в порядку та в розмірах, передбачених частинами 2, 3, 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру», не підлягає до задоволення.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру, суд зазначає таке.
За правилами пункту 4 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Судом також установлено, 12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, у якому просив:
визнати протиправною бездіяльності відповідача, пов'язану з відмовою у нарахуванні та виплаті з 01 березня 2018 року по 14 серпня 2020 року прокурору військової прокуратури Рівненського гарнізону майору юстиції ОСОБА_1. грошових коштів, які складають різницю між отриманим ОСОБА_1 та належним ОСОБА_1 грошовим забезпеченням та додатковими видами грошового забезпечення, а саме: матеріальною допомогою на вирішення соціально-побутових питань, матеріальною допомогою на оздоровлення, вихідною допомогою у зв'язку із звільненням з лав Збройних Сил України, компенсацією за невикористану відпустку тощо, розрахованими з урахуванням окладу за військове звання майор юстиції у розмірі: з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 - 1410,00 грн; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 1590,00 грн; з 01 січня 2020 року по 14 серпня 2020 року - 1790,00 грн, передбаченому приміткою до Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2018 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити з 01 березня 2018 року по 14 червня 2020 року прокурору військової прокуратури Рівненського гарнізону майору юстиції ОСОБА_1 грошові кошти, які складають різницю між отриманим позивачем та належним йому грошовим забезпеченням та додатковими видами грошового забезпечення, а саме, матеріальною допомогою на вирішення соціально- побутових питань, матеріальною допомогою на оздоровлення, вихідною допомогою у зв'язку із звільненням з лав Збройних Сил України, компенсації за невикористану відпустку тощо, розрахованими з урахуванням окладу за військове звання майор юстиції в розмірі з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 - 1410,00 грн; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 1590,00 грн; з 01 січня 2020 року по 14 серпня 2020 року - 1790,00 грн відповідно до примітки до Додатку 14 до Постанови №704.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі №460/7603/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021 року, позов задоволено у повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 04.11.2021 касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задоволено; рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі №460/7603/20 скасовано; ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Верховний суд у постанові зазначив, що оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою положень пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, Верховний Суд у справі № 200/3774/20-а дійшов висновку про відсутність правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Враховуючи попередній висновок суду про правомірність нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення з 26.03.2020 відповідно до Постанови №505, тому похідні позовні вимоги про: зобов'язання провести перерахунок та виплату грошового забезпечення у порядку статті 81 Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язання провести перерахунок та виплату грошового забезпечення у порядку та за алгоритмом, визначеним частинами 2, 3, 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням пункту 3-1 Порядку №1090, додатку 14, додатку 16 Постанови №704, пункту 2 Положення №414; також не підлягають до задоволення.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень - обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини1 очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У випадку розгляду справи присяжними у своєму зверненні до присяжних суддя повинен чітко пояснити факти та питання, які присяжні повинні вирішити.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідачем доведено правомірність оскаржуваної бездіяльності в порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ НОМЕР_2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 12 грудня 2022 року
Суддя К.М. Недашківська