Справа № 420/14379/22
12 грудня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Дробченко К.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати Повідомлення військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення від 18.05.2021 року по справі №420/7375/19 за вих. №101 від 25.01.2022 року, в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за піднайом (найм), нею жилих приміщень, згідно пункту №450 від 26.06.2013 року, в розмірі 1921,00 грн. в місяць, за період з 08.03.2019 року по 09.08.2019 року включно.
Ухвалою від 12.10.2022 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходила військову службу на посаді помічника начальника відділення персоналу військової частини НОМЕР_2 , переїхавши з одного населеного пункту в іншій звернулась з рапортом на отримання підйомної допомоги, проте, зазначену допомогу не отримала. Крім того, з березня 2019 по липень 2019 позивач мала право на компенсацію за піднайом (найом) жилих приміщень, яку, також отримано не було.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 12.10.2022р.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 , Одеському окружному адміністративному суду.
18.05.2018 року позивач звернулась з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просила зняти її з черги на службове житло у військовій частині НОМЕР_1 за власним бажанням за сімейними обставинами.
11 липня 2019 позивач звернулась з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просила дозволу виплатити, відповідно до Наказу Міністра оборони України №45 від 05.02.2018, у розмірі згідно порядку виплат військовослужбовцям Збройних Сил України підйомну допомогу згідно цього наказу.
На зазначеному рапорті від 11.07.2019 міститься резолюція «Начальнику штабу в наказ».
Військова частина НОМЕР_1 здійснила розрахунок підйомної допомоги військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , відповідно до якого, сума підйомної допомоги складає 8604,00 грн.
08 березня 2019 позивач звернулась з рапортом на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просила виплачувати їй грошову компенсацію за піднайом (найом) житла.
До зазначеного рапорту були додані наступні документи: довідка про перевірку житлових умов, копія паспорту, копія ІПН, довідка з комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради №503565.36.19 від 07.03.2019, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідка про склад сім'ї та реєстрацію.
В подальшому, на виконання рішення по справі №420/7375/19, вч НОМЕР_1 розглянула рапорт позивача та повідомила про виконання вказаного судового рішення, яким повторно відмовлено у виплаті грошової компенсації.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2012-XII від 20.12.1991, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначенихпунктом 10цієї статті.
У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов'язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України. Наведений абзац 5 частини 1 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зазначеній редакції викладений Законом № 2288-VIII від 08.02.2018, що набрав чинності 21.03.2018.
Чинна до внесення змін редакція абзацу 5 частини 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачала отримання компенсації за піднайом житла військовослужбовцями, що проходять військову службу за контрактом та мала наступний зміст: у разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.
Відповідно до положень пункту 2 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою КМУ від 03.08.2006 року № 1081 в редакції Постанови КМ N 1160 від 27.12.2018, що набрав чинності 03.01.2019, військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. У разі відсутності службового житлового приміщення у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - в сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які висуваються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Військовослужбовці офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу і не перебувають у шлюбі, у разі відсутності службового житлового приміщення розміщуються в гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян, а сімейні - в сімейних гуртожитках. У разі відсутності можливості розміщення військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, гуртожитках (сімейних гуртожитках) для військовослужбовців офіцерського складу, в тому числі для тих, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, та членів їх сімей військова частина орендує житло або за бажанням військовослужбовця виплачує йому грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення відповідно до Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. N 450.
До внесення змін Постановою КМУ N 1160 від 27.12.2018 пункт 2 Порядку № 1081 передбачав, що військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла. У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднаймання (наймання) житлового приміщення у встановленому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень" від 26.06.2013 № 450передбачено виплату грошової компенсації за піднаймання (наймання) житлового приміщення особам офіцерського складу, у разі коли вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби, не отримали за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина, Адміністрація Держспецзв'язку, її територіальний орган, Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку, підрозділ урядового фельд'єгерського зв'язку, територіальний підрозділ, заклад, установа чи організація Держспецзв'язку (далі - військова частина) не орендує для них та членів їх сімей житло.
Постановою КМУ № 288 від 26.04.2017, що набрала чинності 12.05.2017 внесено зміни до постанови щодо виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень. Зокрема, її дію поширено на військовослужбовців Державної прикордонної служби.
Пунктом 2 цієї постанови передбачено, що грошова компенсація особам офіцерського складу та курсантам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку, виплачується щомісяця в розмірі, який не перевищує: у м. Києві - 2 мінімальні заробітні плати; у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - 1,5 мінімальної заробітної плати; в інших населених пунктах - 1 мінімальної заробітної плати. При цьому військовослужбовцям за наявності у них трьох і більше членів сім'ї зазначені розміри збільшуються в 1,5 рази.
Грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця (пункт4 Постанови № 450).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 450 грошова компенсація не виплачується: у разі наявності у військовослужбовця або членів його сім'ї за місцем проходження військової служби жилого приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, площею, що відповідає мінімальним нормам, визначеним житловим законодавством; нездачі службового жилого приміщення (у тому числі в гуртожитку) за попереднім місцем проходження військової служби, крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Виплата грошової компенсації припиняється з дня, наступного за днем: отримання (придбання) військовослужбовцем жилого приміщення; виключення із списків особового складу військової частини, Держспецзв'язку (за винятком військовослужбовців, направлених у складі підрозділів для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки); вибуття особи офіцерського складу, зазначеної у пункті 1 цього Порядку, у закордонне відрядження разом із сім'єю.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та прийнятих на її виконання нормативно-правових актів держава зобов'язалась забезпечувати військовослужбовців житловими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, а тому виплата грошової компенсації за піднайом житла військовослужбовцю є похідним обов'язком держави, який випливає з факту незабезпечення військовослужбовця належним приміщенням.
Втім, як вбачається з редакції абзацу 5 статті 12 цього Закону України чинної до внесення змін Законом № 2288-VIII від 08.02.2018, що набрав чинності 21.03.2018, надання грошової компенсації за піднайом житла не передбачалося для військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом.
Частиною 6статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовуються для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Оскільки до внесення змін до абзацу 5 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» наведена стаття передбачала обов'язок держави забезпечення житлом військовослужбовців, у тому числі тих, що проходять службу за контрактом, при визначенні наслідків незабезпечення житлом військовослужбовця за контрактом, суд вважає за можливе застосувати за аналогією положення цієї статті, що передбачають можливість отримання грошової компенсації за піднайом житла військовослужбовцями неконтрактної форми проходження військової служби.
Під час визначення Порядку нарахування та виплати грошової компенсації за піднаймання (наймання) житлового приміщення, визначення її розміру суд застосовує положення Постанови Кабінету Міністрів України "Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень" від 26.06.2013 № 450.
Під час надання оцінки правомірності застосування у спірних правовідносинах Порядку № 450 від 26.06.2013 суд виходить із наступного.
Судом встановлено, що позивач переїхала з місця постійної реєстрації, до військової частини НОМЕР_1 що знаходиться за адресою: Одеська область, смт Чорноморське, тобто інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на посаду.
Статтею 6 Житлового кодексу УРСР в редакції, чинній на час отримання позивачем квартири згідно ордеру передбачалося, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
Службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири (ст. 118 Житлового кодексу УРСР).
На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (ст. 122 Житлового кодексу УРСР).
Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. N 37 визначено порядок надання службових жилих приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду і користування ними. Пунктами 3 та 5 цього положення передбачено, що жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення. Облік службових жилих приміщень у всіх будинках, незалежно від їх належності, здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, яка прийняла рішення про включення жилого приміщення до числа службових. Службові жилі приміщення обліковуються в журналі обліку службових жилих приміщень. Оперативний облік належних їм службових жилих приміщень провадять також відповідні підприємства, установи, організації.
Відповідно до пункту 16 Порядку службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація. У рішенні зазначається, яку займає посаду або виконує роботу особа, якій надається службове жиле приміщення, склад її сім'ї, розмір приміщення, що надається, кількість кімнат у ньому та адреса.
Пунктом 21 встановлено, що на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про відсутність підстав для виплати позивачу грошової компенсації за піднайом житла та їх невідповідність Порядку № 450.
Пунктом 4 Порядку № 450 встановлено, що грошова компенсація має виплачуватися починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця.
Беручи до уваги встановлення під час розгляду справи відсутності підстав для невиплати позивачу грошової компенсації за піднайом (найм) житла за період з 08.03.2019 по 09.08.2019, невиплата цієї компенсації відповідачем свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за піднайом (найом) житла, за період з 08.03.2019 по 09.08.2019, виходячи з розрахунку визначеного пунктом 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 № 450 та зобов'язання Військової частини № НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за піднайом (найом) житла за період з 08.03.2019 по 09.08.2019, виходячи з розрахунку визначеного пунктом 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 № 450. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На думку суду, відповідач не довів, що, зменшуючи у відсотковому відношенні розмір пенсії позивача під час її перерахунку, діяв відповідно до закону, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Тому такі його дії є протиправними.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за піднайом (найом) житла, за період з 08.03.2019 по 09.08.2019, виходячи з розрахунку визначеного пунктом 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 № 450.
Зобов'язати Військову частину № НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за піднайом (найом) житла за період з 08.03.2019 по 09.08.2019, виходячи з розрахунку визначеного пунктом 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 № 450.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2022 р.
Суддя О.М. Тарасишина