Справа № 420/17153/22
12 грудня 2022 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Департамент патрульної поліції про стягнення заборгованості, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департамент патрульної поліції про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 02.12.2022 року позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Згідно ухвали суду від 02.12.2022 року позивачу необхідно було надати заяву про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.
05.12.2022 року позивачем на виконання вимог ухвали суду від 02.12.2022 року надано заяву про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування вказаної заяви позивач вказує, що він помилково вважав, що дані правовідносини не є пов'язаними з проходженням публічної служби, а є трудовим спором, де застосовується тримісячний строк звернення до суду, згідно статті 233 Кодексу законів про працю. При цьому, позивач вказав, що відповідачем на запити позивача надано неналежної якості додатки, що унеможливило розрахунок ціни позову.
В свою чергу, суд зазначає, що посилання позивача не необізнаність щодо строку звернення не є належною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду.
У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі 240/12017/19, у якій суд касаційної інстанції відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18, сформовано деякі висновки щодо застосування строку звернення до адміністративного суду.
Так, у цій постанові Верховний Суд вказав, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Також у постанові зазначено, що отримання особою листа від суб'єкта владних повноважень у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру виплат, своєчасність/несвоєчасність їх перерахунку, тощо.
Крім того, суд зазначає, що відповіді на запити позивача щодо виплати додаткової винагороди не змінюють момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав та інтересів, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
При цьому, суд вважає безпідставними посилання позивача на неякість отриманих відповідей на запити як на підставу поновлення строку звернення до суду, оскільки надані копії відповідей на запити та додатки до них є належної якості та читабельними.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».
Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, суд вважає, що заявником не обґрунтовано пропуск строку звернення до суду із вказаною позовною заявою.
Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Позивачем не надано належних і допустимих доказів в підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Відповідно частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням не надання позивачем обґрунтованої заяви з належними доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення, суд вважає, що строк, наданий позивачу для усунення виявлених недоліків його позовної заяви слід продовжити на 5 (п'ять) днів з дня отримання цієї ухвали.
Керуючись ст.ст. 121, 160,161, 169 КАС України, суддя
У задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Продовжити ОСОБА_1 встановлений ухвалою від 02.12.2022 року строк для усунення недоліків позовної заяви на 5 (п'ять) днів з дня отримання цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали від 02.12.2022 року у встановлений цією ухвалою строк позовна заява буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду не належить до оскарження.
Суддя Самойлюк Г.П.
продовдення без руху