Справа № 420/12570/22
03 грудня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку спрощеного провадження у письмовому провадженні, адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення - 19 серпня 2021 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення - 19 серпня 2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що станом на день звільнення зі служби у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області, відповідач не виплатив компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
За змістом відзиву, відповідач позовні вимоги не визнає та у задоволенні позову просить відмовити. Позиція грунтується на тому, що обов'язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпустку є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення згідно з ч. 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію". На думку відповідача, те, що позивачу були зобов'язані виплатити компенсацію за усі роки з моменту отримання ним статусу учасника бойових дій не узгоджується з діючими нормами Закону України "Про Національну поліцію".
Розгляд справи здійснюється у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд установив таке.
Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 від 04.11.2015 року позивач є учасником бойових дій.
З 2015 року позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та 19.08.2021 року був звільнений за власним бажанням за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (наказ №1295 о/с від 19.08.2021 року).
09.08.2022 року позивач через представника звернувся до відповідача із запитом на інформацію щодо виплати йому грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки.
Листом від 26.08.2022 року Головне управління Національної поліції в Одеській області повідомило, що зазначена компенсація поліцейським не передбачена.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Пунктом 4 частини 10 статті 62 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 ст. 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.
Статтею 92 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Згідно із пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Частиною одинадцятою статті 93 Закону №580-VIII визначено, що за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Відповідно до частини десятої статті 93 Закону №580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Закон України «Про відпустки» від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР (далі - Закон України «Про відпустки») встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво - важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Приписами частини першої статті четвертої Закону України «Про відпустки», установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до ст 16-2 Закону України «Про відпустки» від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР (далі - Закон України «Про відпустки») учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік».
Відповідно до пункту 8 розділу III Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Мотивуючи заперечення з приводу заявлених вимог, відповідач зазначає про те, що обов'язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпустку є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення згідно з ч. 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію".
Суд вважає таке твердження помилковим, з огляду на зміст пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якого державою гарантується надання учасникам бойових дій пільг, зокрема, додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, строком 14 календарних днів на рік.
Тобто, зазначені вище норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.
Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що у випадку звільнення поліцейських, які мають статус учасник бойових дій, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та статтею 12 Закону Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 07.05.2020 по справі № 360/4127/19. Верховний Суд також зазначив, що положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки та є пріорітетними у застосуванні.
Судом встановлено, що позивач за період служби у Національній поліції, додаткову відпустку, як учасник бойових дій, за спірний період, не використовував. Наведене, зокрема підтверджується інформацією зазначеною у відзиві.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при звільненні позивач, який є учасником бойових дій, мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним щорічну додаткову відпустку за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення - 19 серпня 2021 року, яку відповідач протиправно не виплатив.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір стягненню не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати.
Керуючись статтями 242- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення - 19 серпня 2021 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області (код за ЄДРПОУ 40108740, вул. Єврейська, 12, Одеса, Одеська область, 65014) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення - 19 серпня 2021 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов