29 листопада 2022 року м. Львів
справа № 380/10960/22
провадження № П/380/11045/22
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Гавінської М.В., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник - Луців О.М.
відповідача: представник - Тістечко Ю.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНЕСТР» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕНЕСТР» (Позивач/ТОВ «ДЕНЕСТР») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 09 лютого 2022 року № UA209000/2022/000008/2, прийняте Львівською митницею;
- судові витрати покласти на відповідача.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 09 лютого 2022 року № UA209000/2022/000008/2 (далі - також оскаржуване рішення) є протиправним та таким, що його належить скасувати з огляду на таке.
Із змісту документів, які подавалися до митного оформлення, слідує, що імпортовані товари були придбані за ціною 18819,20 євро; при цьому витрати на транспортування придбаних товарів склали 23000,00 грн. Таким чином, митна вартість у розмірі 623701,88 грн та числові значення її складових були підтверджені документами, наданими митному органу. Зважаючи на цю обставину, твердження митного органу про те, що митна вартість, заявлена декларантом, не може бути визнана у зв'язку з невідповідностями у поданих документах та відсутністю документального підтвердження числових значень митної вартості не відповідає дійсності.
Митний орган усупереч вимогам частини 3 статті 53 Митного кодексу України так і не вказав, які саме розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості містяться в поданих документах та які конкретно відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, в них відсутні.
Позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Ці документи містили достовірні числові дані, які підтверджували вартість придбаних товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України. Ненадання позивачем додаткових документів - за відсутності обґрунтування митного органу щодо наявності розбіжностей або інших недоліків у вже поданих документах не може вважатися відступленням від «умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України», а отже слугувати підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю.
Щодо посилань митного органу на те, що умови поставки, зазначені у гр. 20 ЕМД не відповідають умовам, зазначеним у п. 4.1 Контракту від 01 березня 2006 року № 01/06 - EXW Люблін, позивач зазначає, що відповідно до пункту 6.1 цього ж Контракту за домовленістю сторін можуть застосовуватися й інші умови поставки. Саме така інша умова (EXW Свіднік, Польща) й була погоджена сторонами в Специфікації від 01 лютого 2022 року та Рахунку-фактурі від 01 лютого 2022 року № 319/01/2022 щодо конкретної партії товарів.
Щодо тверджень митного органу про те, що у розділі «якість та упаковка» зазначено, що товари повинні знаходитись в упаковці, яка забезпечує його надійне транспортування, однак відомості щодо включення цих складових до митної вартості не підтверджені документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог частини 21 статті 58 Митного кодексу України, позивач вказує, що домовленості сторін не передбачали покладення на нього будь-яких витрат, пов'язаних з упаковкою товару, відтак вимога митного органу стосовно необхідності включення таких витрат до митної вартості імпортованих товарів є безпідставною.
Щодо аргументу митного органу про відсутність у поданих до митного оформлення документах відомостей про витрати на навантаження позивач відзначає, що складаючи Специфікацію від 01 лютого 2022 року, сторони чітко обумовили в ній, що витрати, пов'язані із завантаженням відповідної партії товарів, покладаються на продавця, тобто включені до ціни, що підлягає сплаті за оцінювані товари, відтак зауваження митного органу в цій частині є безпідставними.
Щодо доводу митного органу про те, що в процесі митного оформлення йому не було надано деяких документів, позивач стверджує, що такий довід жодним чином не спростовує того факту, що подані документи (Рахунок на оплату від 01 лютого 2022 року № 047-А, Довідка про транспортні витрати від 01 лютого 2022 року, Специфікація від 01 лютого 2022 року, Рахунок-фактура (інвойс) від 01 лютого 2022 року № 319/01/2022) в своїй сукупності були достатніми для підтвердження усіх числових значень митної вартості імпортованих товарів.
Крім того, позивач покликається на те, що митний орган порушив порядок та послідовність застосування методів визначення митної вартості, встановлені главою 9 Митного кодексу України, адже він поінформував відповідача про неодноразове здійснення операцій з ідентичними (подібними) товарами, які вже раніше імпортувалися на територію України та стосовно яких у митного органу ніколи не було ніяких застережень (митна декларація від 26 листопада 2021 року № UA209140/2021/119816). Митне оформлення вказаних товарів здійснювалося відповідачем, а отже його твердження про відсутність в нього відповідних відомостей, необхідних застосування методів визначення митної вартості 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та 2б (стаття 60 Митного кодексу України) не відповідає дійсності.
Позивач підсумовує, що митний орган безпідставно скоригував митну вартість придбаних товарів, допустивши при цьому порушення порядку застосування методів визначення митної вартості товарів, установленого нормами Митного кодексу України, тому оскаржуване рішення відповідача є протиправним та у зв'язку з цим підлягає скасуванню.
Зважаючи на вищенаведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що під час розгляду поданих позивачем до митного оформлення документів було встановлено наступне: умови поставки, зазначені у гр. 20 ЕМД не відповідають умовам, зазначеним у п. 4.1 Контракту від 01 березня 2006 року № 01/06 - EXW Люблін; у пункті 12 Контракту зазначено: термін дії Контракту - 3 роки (дата підписання - 01 березня 2006 року), письмових угод щодо пролонгації Контракту до митного оформлення не надано; у розділі «якість та упаковка» зазначено, що товари повинні знаходитись в упаковці, яка забезпечує його надійне транспортування, проте відомості щодо включення цих складових до митної вартості не підтверджені документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог частини 21 статті 58 Митного кодексу України; у рахунку на оплату транспортних послуг міститься посилання на договір-заявку № 047 від 31 січня 2022 року, проте зазначений документ до митного оформлення не подавався, відсутні відомості щодо витрат на навантаження. Усі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. З огляду на це декларанту було скеровано вимогу про подання додаткових документів.
Відповідач зауважує, що необхідність витребування документів є передовсім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. У зв'язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, визначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість. З декларантом проведено консультації відповідно до статті 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості: метод 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та метод 2б (стаття 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; метод 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та метод 2г (стаття 63 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (стаття 64 Митного кодексу України). Джерелом для коригування митної вартості товару слугувала митна декларація від 16 листопада 2021 року № UA902060/2021/600712 - 2,19 дол. США за кг. З огляду на викладене відповідач уважає, що оскаржуване рішення прийнято Львівською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства, тому підстави для його скасування відсутні.
Щодо тверджень позивача про те, що оскільки домовленості сторін не передбачали покладення на нього будь-яких витрат, пов'язаних з упаковкою товару, то вимога митного органу стосовно необхідності включення таких витрат до митної вартості імпортованих товарів є безпідставною, відповідач зазначає, що з урахуванням пункту 10 статті 58 Митного кодексу України вартість тари та пакувального матеріалу є складовою митної вартості.
Щодо покликань позивача на порушення митним органом порядку та послідовності застосування методів визначення митної вартості, встановлених главою 9 Митного кодексу України, відповідач зазначає, що всі платежі, які були здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю позивачем підтверджені не були, тому, зважаючи на вимоги частини 3 статті 58 Митного кодексу України, основний метод застосуванню не підлягав. Методи №№ 3, 4, 5 митним органом застосовані не були, оскільки на момент перевірки заявленої позивачем митної вартості: були відсутні митні оформлення подібних товарів, які б співпадали за асортиментами продукції, не відомі та документально не підтверджені їх якість та репутація цієї продукції на ринку від виробника за час максимально наближений до моменту прийняття оскаржуваного рішення; було відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, що були продані на території України з поправкою положень частини 2, 3 статті 62 Митного кодексу України; відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів відповідно до статті 63 Митного кодексу України. Відтак митним органом для визначення митної вартості декларованого товару застосовано резервний метод. При прийнятті оскаржуваного рішення як джерело інформації для визначення митної вартості за основу взято інформацію, яка наявна безпосередньо у Львівській митниці щодо оформлення цих товарів та застосовано таку митну декларацію, по якій коригування не здійснювалось, яка містить конкретний опис товару та розпізнавальні особливості, якого стосується цінова інформація, а також інші обставини зовнішньоекономічної операції та інші характеристики товару з урахуванням часу імпорту.
Відповідач відзначає, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.
З огляду на викладене відповідач уважає, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому просить в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
27 жовтня 2022 року відповідач через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення у справі, в яких зазначає підстави, чому як джерело інформації при визначення митної вартості товару митний орган не взяв до уваги митну декларацію № UA209140/221/119816, оформлену Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕНЕСТР». Пояснює, що стосовно вказаної митної декларації Львівська митниця виявила ті ж зауваження, що слугували підставою для відмови у митному оформленні оцінюваного товару за митною декларацією у цій справі, зокрема щодо умов поставки, завершення строку дії договору. Зважаючи на це, митний орган не розглядав митну декларацію № UA209140/221/119816 як належне джерело інформації для визначення митної вартості товару.
09 листопада 2022 року відповідач через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення у справі, в яких на спростування доводів представника позивача, озвучених у судовому засіданні, яке відбулося 08 листопада 2022 року, про те, що митний орган неправомірно витребував додаткові документи, з повідомлення незрозуміло, які саме документи необхідно надати, та, що довідка про транспортні витрати є належним документом для підтвердження транспортних витрат, зазначає, що у межах цього спору вимога митного органу про надання додаткових документів виникла з підстав, визначених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України. У цій справі документи, що були подані до митного оформлення, містили розбіжності, а також були відсутні складові митної вартості у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що й зазначено в оскаржуваному рішенні. На вимогу митного органу додаткових документів, які б спростовували виявлені розбіжності декларантом не надано. Більше того, декларант за власним бажанням міг подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. У повідомленні митного органу чітко зазначено, які додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів належить подати декларанту. Правом звернення до митного органу за отриманням додаткових роз'яснень позивач не скористався. Щодо довідки про транспортні витрати відповідач стверджує, що така довідка не є бухгалтерським документом, що підтверджує вартість наданих послуг перевезення товару, відтак не може слугувати документом, що підтверджує числове значення вказаних витрат. Відповідач, покликаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 520/4787/19, вказує, що довідки про транспортні витрати не можуть підтверджувати вартість перевезення оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України та відповідно митну вартість товару.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Згідно пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 16 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 07 вересня 2022 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання. Запропоновано позивачу подати до суду переклад на державну мову документів, які були подані до митного оформлення.
Ухвалою суду від 18 жовтня 2022 року, яка занесена в протокол судового засідання, підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
У лютому 2022 року на підставі Контракту від 01 березня 2006 року № 01/06, Специфікації від 01 лютого 2022 року до Контракту № 01/06 від 01 березня 2006 року та Рахунків-фактур № 319/01/2022 від 01 лютого 2022 року та № 25/012/2022 від 01 лютого 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕНЕСТР» придбало у фірми WAB Artykuly Poligraficzne Anna Szubartowska-Paszkowska i Wieslaw Paszkowski Spolka Jawna (Республіка Польща) наступні товари: Лак виготовлений на основі акрило-стирольних співполімерів (акрилових ланок 70%, стирольних 30%) диспергованих у водному середовищі, не вогнезахисний марки PRINT-COAT WB (18819,20 євро); Вироби з вулканізованої непористої гуми - офсетні гумові пластини з шліфованою полірованою поверхнею, світло-голубого кольору, нижній шар лакований. Резина офсетна EASY PRINT UV CARBON листи 1070х860 товщина 1,95 мм (Резина для друку) Використовується в поліграфічній промисловості (59,50 євро).
З метою оформлення придбаного згідно з Контрактом від 01 березня 2006 року № 01/6 та Специфікацією від 01 лютого 2022 року товару представник позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРМУЛА-2011» подав до митного органу митну декларацію від 04 лютого 2022 року № UA209140/2022/009716.
Як слідує зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2022/000212 на підтвердження заявленої митної вартості товару представник позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРМУЛА-2011» 04 лютого 2022 року разом з вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема такі документи: Контракт від 01 березня 2006 року № 01/06; додатки до Контракту від 01 березня 2006 року № 01/06 від 16 лютого 2009 року та від 02 березня 2011 року; Специфікацію від 01 лютого 2022 року до Контракту № 01/06 від 01 березня 2006 року; Рахунки-фактури № 319/01/2022 від 01 лютого 2022 року та № 25/012/2022 від 01 лютого 2022 року; Сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 01 лютого 2022 року № PL/MF/AS 0257918; підтвердження вивезення товару від 01 лютого 2022 року № 22ІЕ599-350945; договір транспортного експедирування в міжнародному сполученні від 10 жовтня 2017 року № 10/10/17; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 01 лютого 2022 року № 092804; рахунок на оплату від 01 лютого 2022 року № 047-А; довідку про транспортні витрати від 01 лютого 2022 року; митну декларацію країни відправлення від 01 лютого 2022 року № 22PL301010E0090072.
04 лютого 2022 року митний орган надіслав декларанту повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, передбачені частинами 3-4 статті 53 Митного кодексу України, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Переклади документів відповідно до вимог статті 254 Митного кодексу України.
На вказане повідомлення декларант надав митному органу додаткові документи (зазначені в оскаржуваному рішенні), зокрема: платіжне доручення за попередні поставки; листи-роз'яснення продавця щодо застосування валютного курсу; листи-роз'яснення покупця щодо формування цін у комерційній пропозиції; договір на перевезення між експедитором та перевізником; видаткові накладні, підтвердження про вивіз (продубльовано).
09 лютого 2022 року Львівська митниця Державної митної служби України прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА20900/2022/000008/2 за шостим (резервним) методом визначення митної вартості.
У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» відповідач зазначив, зокрема, про те, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 Митного кодексу України не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.
Надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було встановлено наступне:
- умови поставки, зазначені у гр. 20 ЕМД не відповідають умовам, зазначеним у п. 4.1 Контракту від 01 березня 2006 року № 01/06 - EXW Люблін;
- у пункті 12 Контракту від 01 березня 2006 року № 01/06 зазначено: термін дії контракту - 3 роки (дата підписання - 01 березня 2006 року), письмових угод щодо пролонгації контракту до митного оформлення не надано;
- у розділі «якість та упаковка» зазначено, що товари повинні знаходитись в упаковці, яка забезпечує його надійне транспортування, проте відомості щодо включення цих складових до митної вартості не підтверджені документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог частини 21 статті 58 Митного кодексу України;
- у рахунку на оплату транспортних послуг міститься посилання на договір-заявку № 047 від 31 січня 2022 року, проте зазначений документ до митного оформлення не подавався;
- відсутні відомості щодо навантаження.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 Митного кодексу України.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: метод 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та метод 2б (стаття 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; метод 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та метод 2г (стаття 63 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (стаття 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 16 листопада 2021 року № UA902060/2021/600712 - 2,39 дол. США за кг.
На підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 09 лютого 2022 року № UА20900/2022/000008/2 відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2022/000212.
Позивач, не погоджуючись з рішенням Львівської митниці від 09 лютого 2022 року № № UА20900/2022/000008/2 про коригування митної вартості товарів, уважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішення Львівської митниці від 09 лютого 2022 року № UА20900/2022/000008/2 про коригування митної вартості товарів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п'ята, сьома статті 58 МК України).
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина п'ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п'ята статті 55 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною першою статті 64 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:
- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів» (постанова від 18 грудня 2018 року у справі № 821/110/18);
- «… витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […]. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації» (постанова від 17 липня 2019 року у справі № 809/872/17);
- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом» (постанова від 05 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15);
- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів» (постанова від 05 березня 2019 року у справі № 815/143/174);
- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства» (постанова від 21 грудня 2018 року у справі № 815/1670/17). У цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.
Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд виходить з наступного.
Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:
- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;
- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;
- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про:
- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;
- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Поряд з цим єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена у Рахунках-фактурах № 319/01/2022 від 01 лютого 2022 року та № 25/012/2022 від 01 лютого 2022 року.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, зокрема: Контракт від 01 березня 2006 року № 01/06; додатки до Контракту від 01 березня 2006 року № 01/06 від 16 лютого 2009 року та від 02 березня 2011 року; Специфікацію від 01 лютого 2022 року до Контракту № 01/06 від 01 березня 2006 року; Рахунки-фактури № 319/01/2022 від 01 лютого 2022 року та № 25/012/2022 від 01 лютого 2022 року; Сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 01 лютого 2022 року № PL/MF/AS 0257918; підтвердження вивезення товару від 01 лютого 2022 року № 22ІЕ599-350945; договір транспортного експедирування в міжнародному сполученні від 10 жовтня 2017 року № 10/10/17; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 01 лютого 2022 року № 092804; рахунок на оплату від 01 лютого 2022 року № 047-А; довідку про транспортні витрати від 01 лютого 2022 року; митну декларацію країни відправлення від 01 лютого 2022 року № 22PL301010E0090072.
Аналіз наведених вище документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені частиною 2 статті 53 МК України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.
Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 Митного кодексу України не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Надаючи правову оцінку аргументам відповідача у цій частині, суд виходить з наступного.
Щодо висновку відповідача про те, що умови поставки, зазначені у гр. 20 ЕМД не відповідають умовам, зазначеним у п. 4.1 Контракту від 01 березня 2006 року № 01/06 - EXW Люблін суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4.1 Контракту від 01 березня 2006 року № 01/06 предметом Контракту є поставки поліграфічних матеріалів згідно з Специфікацією за цінами і в кількостях, обумовлених в фактурах для кожної окремої поставки.
У графі 20 митної декларації від 04 лютого 2022 року № UA209140/2022/009716 зазначено умови поставки - EXW PL м. Свіднік.
Водночас відповідно до пункту 6.1 Контракту від 01 березня 2006 року № 01/06 умови поставки: DDU Львів, Україна, EXW Люблін, Польща, якщо інші умови не погоджені Сторонами.
Отже, як слідує зі змісту пункту 6.1 Контракту від 01 березня 2006 року № 01/06 встановлений цим пунктом перелік умов поставки (DDU Львів, Україна, EXW Люблін, Польща) не є вичерпним, оскільки вказаний пункт містить застереження, що за домовленістю Сторін можуть застосовуватися й інші умови поставки - «якщо інші умови не погоджені Сторонами».
Саме така інша умова поставки (EXW PL м. Свіднік) і була погоджена сторонами Контракту від 01 березня 2006 року № 01/06 в Специфікації від 01 лютого 2022 року, яка відповідно до пункту 11.3 цього ж Контракту є його невід'ємною частиною.
Тому висновок відповідача у цій частині є необґрунтованим.
Щодо висновку відповідача про те, що у пункті 12 Контракту від 01 березня 2006 року № 01/06 зазначено: термін дії контракту - 3 роки (дата підписання - 01 березня 2006 року), письмових угод щодо пролонгації контракту до митного оформлення не надано суд зазначає таке.
Так, відповідно до пункту 12.1 Контракту від 01 березня 2006 року № 01/06 цей Контракт набуває чинності з дня його підписання і має термін дії три роки.
Пунктом 12.2 цього ж Контракту передбачено, що за письмової згоди сторін він може бути продовжений на наступний термін.
У матеріалах справи наявний Додаток до Контракту від 01 березня 2006 року № 01/06, датований 16 лютого 2009 року, згідно з яким Сторони дійшли згоди продовжити дію цього Контракту до 01 березня 2012 року. Вказаний Додаток позивач надав митному органу до митного оформлення придбаного товару.
Суд відзначає, що в матеріалах справи дійсно відсутні письмові угоди Сторін щодо продовження терміну дії Контракту від 01 березня 2006 року № 01/06 після 01 березня 2012 року. Однак вказане не свідчить про те, що такі угоди не укладалися після цієї дати, зважаючи на те, що Контракт від 01 березня 2006 року № 01/06 реалізується його Сторонами.
Разом з тим митний орган в оскаржуваному рішенні не зазначив, яким чином відсутність письмових угод між Сторонами щодо продовження дії Контракту від 01 березня 2006 року № 01/06 виплинула на митну вартість декларованого позивачем товару.
Тому висновок відповідача у цій частині є необґрунтованим.
Щодо висновку відповідача про те, що у розділі «якість та упаковка» зазначено, що товари повинні знаходитись в упаковці, яка забезпечує його надійне транспортування, проте відомості щодо включення цих складових до митної вартості не підтверджені документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог частини 21 статті 58 Митного кодексу України суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
З аналізу наведеної норми слідує, що при визначенні митної вартості товарів вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за оцінювані товари лише за умови, що такі витрати понесені покупцем.
Відповідно до пункту 7.2 Контракту від 01 березня 2006 року № 01/06 товари повинні знаходитись в упаковці, яка гарантує надійність транспортування і складування такого типу товарів.
За таких обставин суд погоджується з твердженням позивача про те, що оскільки домовленості сторін Контракту від 01 березня 2006 року № 01/06 не передбачали покладення на нього будь-яких витрат, пов'язаних з упакуванням товарів, то твердження митного органу щодо необхідності включення таких витрат до митної вартості оцінюваних товарів є безпідставними.
Щодо висновку відповідача про те, що у рахунку на оплату транспортних послуг міститься посилання на договір-заявку № 047 від 31 січня 2022 року, проте зазначений документ до митного оформлення не подавався суд зазначає таке.
З метою підтвердження витрат на перевезення товару позивач надав до митного органу: договір транспортного експедирування в міжнародному сполученні № 10/10/17 від 10 жовтня 2017 року; рахунок на оплату № 047-А від 01 лютого 2022 року; довідку про транспортні витрати від 01 лютого 2022 року, видану ТОВ «ДЕНЕСТР» для пред'явлення на митницю.
Суд встановив, що перевезення товарів позивача здійснювалось фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Експедитор) на підставі укладеного з ТОВ «ДЕНЕСТР» (Замовник) 10 жовтня 2017 року договору транспортного експедирування в міжнародному сполученні № 10/10/17.
Відповідно до пунктів 6.2, 6.6 цього Договору платежі здійснюються Замовником у національній валюті України згідно з наданими Експедитором рахунками-фактурами протягом семи календарних днів з дня виставлення відповідного рахунку-фактури; ціна (вартість) Договору складається з суми всіх сплачених за цим Договором рахунків-фактур Експедитора.
Отже, за умовами вказаного Договору платежі здійснюються Замовником у національній валюті України згідно з наданими Експедитором рахунками-фактурами, а ціна (вартість) Договору складається з суми всіх сплачених за цим Договором рахунків-фактур Експедитора.
Згідно з рахунком на оплату № 047-А від 01 лютого 2022 року, виписаного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , вартість послуг перевезення по маршруту м. Свіднік (Польща) - м/п Рава-Руська (Україна) становила 23000,00 грн.
Також відповідно до довідки про транспортні витрати від 01 лютого 2022 року, виданої ТОВ «ДЕНЕСТР» для пред'явлення на митницю, вартість послуг перевезення по маршруту м. Свіднік (Польща) - м/п Рава-Руська (Україна) становила 23000,00 грн.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що витрати на перевезення товару підтверджені позивачем належним чином.
Натомість зазначаючи про неподання позивачем до митного оформлення договору-заявки № 047 від 31 січня 2022 року, про яку йдеться в рахунку на оплату № 047-А від 01 лютого 2022 року, відповідач не вказав, як саме її відсутність має вплив на правильність визначення витрат на перевезення товару з огляду на те, що такі підтверджені рахунком на оплату № 047-А від 01 лютого 2022 року (у спосіб, передбачений договором транспортного експедирування в міжнародному сполученні № 10/10/17 від 10 жовтня 2017 року), а також довідкою про транспортні витрати від 01 лютого 2022 року.
Покликання відповідача у додаткових поясненнях від 09 листопада 2022 року на те, що довідка про транспортні витрати не є бухгалтерським документом, що підтверджує вартість наданих послуг перевезення товару, відтак не може слугувати документом, що підтверджує числове значення вказаних витрат, суд відхиляє, оскільки Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 дійшов правового висновку про те, що оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 520/4787/19 суд відхиляє, позаяк така не є релевантною до цієї справи.
Так, у справі № 520/4787/19 перевезення товарів позивача здійснювалось ТОВ «ТАНІТ ГРУП» на підставі укладеного 07 жовтня 2018 року договору транспортного експедирування № 07.10.2018/257ОД, проте сам договір до Харківської митниці ДФС разом з ЕМД не подавався. Зі змісту п. 3.1 цього Договору випливала необхідність оформлення Експедитором рахунку, який мав оплачуватись Клієнтом (позивачем). Проте, на підтвердження вартості перевезення оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, були надані довідки про транспортні витрати, хоча жодним пунктом договору транспортно-експедиційного обслуговування № 07.10.2018/257ОД від 07 жовтня 2018 року не передбачено оформлення Експедитором довідки про транспортні витрати, як документа, що підтверджує вартість перевезення.
У справі, яка розглядається, договір транспортного експедирування в міжнародному сполученні № 10/10/17 від 10 жовтня 2017 року, на підставі якого здійснювалося перевезення товару, був наданий позивачем до Львівської митниці разом з митною декларацією. Умовами вказаного договору передбачено оформлення Експедитором рахунку-фактури для здійснення платежів Замовником, які у спірному випадку дотримані, - виписано рахунок на оплату № 047-А від 01 лютого 2022 року, згідно з яким вартість послуг перевезення по маршруту м. Свіднік (Польща) - м/п Рава-Руська (Україна) становила 23000,00 грн.
За таких обставин правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 520/4787/19, не може бути застосована до обставин цієї справи, які є відмінними від обставин у справі № 520/4787/19.
Тому висновок відповідача у цій частині є необґрунтованим.
Щодо висновку відповідача про те, що відсутні відомості щодо навантаження суд зазначає таке.
У Специфікації від 01 лютого 2022 року вказано, що завантаження здійснюється за рахунок фірми WAB Artykuly Poligraficzne Anna Szubartowska-Paszkowska i Wieslaw Paszkowski Spolka Jawna.
Таким чином, Сторони Контракту від 01 березня 2006 року № 01/06 чітко обумовили, що витрати, пов'язані із завантаженням товару, покладаються на продавця, тобто включені до ціни, що підлягає сплаті за оцінювані товари. Тому зауваження митного органу щодо відсутності у поданих до митного оформлення документах відомостей щодо навантаження є безпідставними.
Суд наголошує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В той же час відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач разом з митною декларацією подав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, перелік яких визначений частиною другою статті 53 МК України, вніс до митної декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, чи ознаки підробки.
Суд уважає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.
Однак з переліку витребуваних відповідачем документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у митній декларації вартістю.
Суд також відзначає, що митний орган не зазначив у повідомленні від 04 лютого 2022 року, які саме надані декларантом документи мають розбіжності, до яких документів наявні зауваження. Повідомлення містить лише законодавчо встановлений загальний перелік документів.
Крім того, варто зауважити, що своїм повідомленням від 04 лютого 2022 року митний орган витребував у позивача навіть ті документи, які вже були подані ним до митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості декларованого товару (рахунок-фактуру (інвойс), транспорті (перевізні) документи) тощо.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар, та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, водночас митний орган не довів наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом.
Аналіз вказаних підстав у сукупності з поданими декларантом документами, підтверджує те, що у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів у декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.
Таким чином, надані позивачем разом митною декларацією документи давали відповідачу підстави для винесення рішення щодо визнання заявленої митної вартості товару.
Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке.
Письмове рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованих товарів обґрунтовано митним органом посиланням на митну декларацію від 16 листопада 2021 року № UA902060/2021/600712 відповідно до якої митна вартість товару становить 2,39 дол. США за кг. В наведеній декларації митна вартість товару визначалась за 6 (резервним методом). При цьому відповідач в оскаржуваному рішенні не пояснив: чому як джерело інформації ним обрано саме цю митну декларацію; чому не обрано митні декларації, у яких здійснювалося митне оформлення за ціною договору (зокрема, чи були оформлені митницями України інші митниці декларації з таким кодом товару згідно УКТЗЕД та описом товару).
Суд враховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номеру та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскарженого рішення.
Таким чином суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано як джерело інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо.
Суд звертає увагу на те, що зазначення в рішенні про коригування митної вартості лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, прямо суперечать вищезазначеним положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування.
Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності його в частині визначення митної вартості імпортованого товару, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин справи та викладених правових положень, суд доходить висновку, що відповідачем не дотримано наведених приписів частини 2 статті 2 КАС України, а тому прийняте ним рішення від 09 лютого 2022 року № UA209000/2022/000008/2 про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог частини 1, пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини 1 статті 139 КАС України).
Суд встановив, що при зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2414 від 24 серпня 2022 року.
Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь позивача належить стягнути 2481,00 грн сплаченого судового збору.
Щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд зазначає, що оскільки в судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про подання заяви щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, то їх розподіл буде здійснюватися судом після надходження відповідної заяви.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНЕСТР» (вул. Патона, 22, м. Львів, 79040) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 09 лютого 2022 року № UA209000/2022/000008/2, прийняте Львівською митницею.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНЕСТР» (вул. Патона, 22, м. Львів, 79040, код ЄДРПОУ 25551333) 2481,00 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повне рішення складено 09 грудня 2022 року.
Суддя Клименко О.М.