12 грудня 2022 року
справа №380/12913/22
провадження № П/380/13011/22
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 15.09.2022 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.12.2019 відповідно до довідки №3589у від 3.11.2021, виготовленої Державної установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області», в розмірі 79% суми грошового забезпечення, із застосуванням індексації, із урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.12.2019 відповідно до довідки №3589у від 3.11.2021, виготовленої Державної установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області» в розмірі 79% суми грошового забезпечення, із застосуванням індексації, із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у нарахуванні та виплаті належної йому пенсії за максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.12.2019 в розмірі 79% суми грошового забезпечення, із застосуванням індексації, із урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 повідомив, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII); пенсію призначено в розмірі 79% від грошового забезпечення. На виконання рішення суду №380/2955/22 від 15.03.2022 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача підставі оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» №3589у від 03.11.2021 про розмір грошового забезпечення, в процесі якого протиправно зменшив відсоток грошового забезпечення, що враховується для визначення основного розміру пенсії позивача з 79% до 70% та обмежив розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області, позов не визнає з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначив, що відповідно до статті 13 Закону №2262-XII, в редакції на час проведення перерахунку, максимальний розмір пенсії за вислугу років, обчислений за нормами цієї статті не може перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимального розміру відповідач зазначив таке. З 01.01.2018 відповідно до норм статті 43 Закону №2262-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідач вказує, що норми щодо обмеження максимального розміру пенсії вносились Законом України №3668 від 08.07.2011 та такі Конституційним Судом України неконституційними не визнавались.
Суд дослідив заяви по суті спору та з'ясував підстави позовних вимог та заперечень на позов, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 є пенсіонером МВС України, з 17.10.2006 отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) у розмірі 79% від його грошового забезпечення.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду №380/2955/22 від 15.03.2022 ГУ ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 підставі оновленої довідки №3589у від 03.11.2021. В процесі перерахунку орган ПФУ визначив основний розмір пенсії ОСОБА_1 в розмірі 70% грошового забезпечення та обмежив розмір пенсійної виплати (підсумок пенсії з надбавками склав 27491,10 грн.) «максимальним розміром», що з 01.09.2022 склала 20270 грн., з 01.12.2022 - 20930 грн.; орган ПФ провів індексацію пенсії ОСОБА_1 в сумі 3376,10 грн.
ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою від 15.08.2022 про перерахунок пенсії. ГУ ПФУ у Львівській області листом №1300-5308-8/76018 від 24.08.2022 повідомило заявника, що рішенням суду справі №380/2955/22 на ГУ ПФУ у Львівській області не покладено зобов'язань щодо застосування при обчисленні розміру пенсії відсоткового значення основного розміру пенсії 79% відповідних сум грошового забезпечення, тому відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії заявника. Зазначило, що з 01.01.2018 відповідно до норм частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При прийнятті рішення суд враховує висновки щодо застосування статей 13, 63 Закону № 2262-ХІІ при перерахунку пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, висловлені Верховним Судом у рішенні від 04.09.2020 за наслідками розгляду зразкової адміністративної справи №240/5401/18. Верховний Суд зазначив, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. У цій зразковій справі Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
В цій справі предмет спору стосується зменшення відсоткового значення розміру пенсії особі, що раніше проходила службу в органах внутрішніх справ (міліції) та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону № 2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2016 на підставі Постанови КМУ №103 у зв'язку поширенням на цю категорію осіб норм грошового забезпечення поліцейських (за прирівняною посадою) відповідно до Постанови КМУ №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
Отже, ця справа не є типовою щодо зразкової справи №240/5401/18 (№Пз/9901/58/18). Водночас при прийнятті рішення суд враховує викладені в постанові №240/5401/18 (№Пз/9901/58/18) Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 висновки щодо застосування ст.ст. 13, 63 Закону № 2262-ХІІ, а також Порядку №45 та Постанови №103 до правовідносин, що виникають в процесі перерахунку пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
При прийнятті рішення суд застосовує релевантні норми права та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, при цьому керується такими мотивами:
ОСОБА_1 з 17.10.2006 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII. При прийнятті в 2006 році рішення про призначення пенсії за вислугу років її основний розмір визначено в розмірі 79% від суми грошового забезпечення заявника.
Стаття 13 Закону №2262-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (перерахунку пенсії) визначає, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Водночас суд зауважує, що порядок перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців урегульований не статтею 13 Закону №2262-XII, а іншими нормами права, а саме: статтею 63 Закону №2262-XII, Порядком №45.
Отже, процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення, який регламентується різними нормами права. При цьому норми, що регламентують порядок проведення перерахунку пенсії за вислугу років, не передбачають зміни (зменшення) відсоткового розміру основного розміру пенсії при проведенні її перерахунку. Отже, відсотковий розмір грошового забезпечення при перерахунку пенсії залишається сталим (не змінюється) та застосовується у розмірі, визначеному на момент призначення пенсії.
Оскільки норма частини другої статті 13 Закону №2262-XII врегульовує правовідносини щодо призначення нових, а не здійснення перерахунку раніше призначених пенсій за вислугу років, то застосування відповідачем цієї норми при перерахунку пенсії ОСОБА_1 (на виконання рішення суду №380/2955/22 від 15.03.2022) є помилковим; таке помилкове правозастосування свідчить про протиправність дій відповідача, оскільки спричинило отримання позивачем пенсії у розмірі, суттєво меншому за визначений законом. Оскільки при перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.12.2019 відповідач невірно визначив (занизив) її основний розмір (70% від суми грошового забезпечення замість 79%), то суд дійшов висновку про порушення права позивача на належне соціальне забезпечення (у розмірі, визначеному Законом №2262-XII).
Щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами осіб, які втратили працездатність суд зазначає таке:
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011:
- внесені зміни у статтю 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (підпункт 8 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI), зокрема, частину п'яту цієї статті викладено в такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність»;
- пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
З 01.01.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (далі - Закон №911-VIII), відповідно до якого внесені зміни у частину п'яту статті 43 шляхом доповнення реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень». Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» цього закону визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
В статтю 43 Закону №2262-XII Законом України №1080-VIII від 12.04.2016 вносилися зміни (статтю 43 після частини третьої доповнено двома новими частинами), відповідно до яких наведена вище частина п'ята статті 43 Закону №2262-XII з 06.05.2016 (з дати набрання чинності Закону №1080-VIII) стала частиною сьомою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частин статті, що регламентувала обчислення пенсій особам із числа військовослужбовців.
Конституційний Суд України 20.12.2016 за результатами розгляду справи №1-38/2016 прийняв рішення № 7-рп/2016 та, серед іншого, вирішив таке:
- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
- положення частини сьомої статті Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України в цьому рішенні зазначив, що оспорюваними положеннями Закону №2262 тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, обмежено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) сумою, що не може перевищувати 10740 гривень (друге речення частини сьомої статті 43).
Конституційний Суд України ствердив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Відтак, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 суперечать статті 17 Конституції України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІII (далі - №1774-VІII), який набрав чинності з 01.01.2017, внесені зміни у частину сьому статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
При прийнятті рішення у цій справі суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постановах від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17, від 10.09.2021 №300/633/19 висловлював висновок у подібних правовідносинах щодо застосування Закону №2262-ХІІ у питанні обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців про те, що:
«<…> буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
<…> Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження».
Отже, 11.10.2011 набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, яким серед іншого обмежено максимальний розмір пенсії за вислугу років в грошовому виразі сумою, що складає десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. При цьому пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI визначено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсія за вислугу років на підставі Закону №2262-XII призначена позивачу в 17.10.2006, тому обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим Законом №3668-VI, не поширюється на позивача. Тому суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.12.2019 (на виконання рішення суду у справі №380/2955/22 від 15.03.2022) є протиправними та такими, що призвели до зниження розміру належного йому пенсійного забезпечення.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених протиправними діями ГУ ПФУ у Львівській області прав позивача є спонукання (зобов'язання) відповідача: - здійснити перерахунок позивачу пенсії за вислугу років з 01.12.2019 відповідно до статті 63 Закону №2262-XII виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 79% сум грошового забезпечення, без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, враховуючи при цьому раніше виплачені за період з 01.12.2019 суми пенсії.
Суд відмовляє в задоволенні інших вимог позивача щодо перерахунку пенсії з 01.12.2019 з урахуванням індексації, оскільки такі вимоги є безпідставними. Суд враховує, що ГУ ПФУ у Львівській області на виконання рішення суду у справі №380/2955/22 від 15.03.2022 при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 проводило її індексацію (в сумі 3376,10 грн.).
Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області підлягають задоволенню частково.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, за правилами, визначеними статтею 139 КАС України судові витрати позивача компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 251, 255, 257-258, 295 КАС України, суд -
Задовольнити адміністративний позов частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області при здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років з 01.12.2019 щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 79% до 70% сум грошового забезпечення та обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ідентифікаційний код 13814885) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років з 01.12.2019 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 79% сум грошового забезпечення, без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, з урахуванням раніше проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, ідентифікаційний код 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Москаль Р.М.