справа № 380/16613/22
про повернення позовної заяви
12 грудня 2022 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Чаплик І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження перевірила матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІНСТАЛ ЛЬВІВ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРІНСТАЛ ЛЬВІВ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить:
визнати протиправними та скасувати рішення Комісії про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 03.02.2022 № 3754459/39201906; від 03.02.2022 № 3754460/39201906; від 03.02.2022 № 3754457/39201906; від 03.02.2022 № 3754456/39201906; від 03.02.2022 № 3754461739201906; від 03.02.2022 № 3754458/39201906;
зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних /розрахунків коригування податкові накладні від 30.12.2021 №178; №179; №180; №181 №182; №258 фактичною датою її подання.
Ухвалою від 22.11.2022 суд залишив позовну заяву без руху, з підстав несплати судового збору у повному розмірі та зазначив, що вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з позовом не визнано поважними.
06.12.2022 представник позивача подав заяву про усунення недоліків позовної заяви. До заяви про усунення недоліків позовної заяви долучено платіжне доручення, яким сплачено судовий збір у повному обсязі. Щодо причин пропуску строку звернення до суду вказано, що у штаті позивача відсутній юрист, що унеможливлювало звернення до суду в межах строків встановлених законом.
Вирішуючи питання про поновлення строків звернення до суду, суд виходить з наступного.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Відповідно до частини першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи вказаним Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №160/18326/21.
Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку позивач покликається на відсутність у штаті товариства юриста.
Однак, проаналізувавши вказану підставу та подані на їх підтвердження докази суд не вважає їх такими, що відповідають вищезазначеним критеріям поважності, реальності, непереборності і такими, що об'єктивно були нездоланними на час плину строків звернення до суду.
Так, суд зазначає, що відсутність у штаті підприємства (товариства) не позбавляло позивача звернутись за професійною юридичною допомогою. Позивач не навів реальних та об'єктивних причин, які б унеможливлювали своєчасне звернення до суду.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об'єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на подання позовної заяви протягом законодавчо встановленого строку, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, не є поважними та об'єктивно непереборними і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, оскільки залежали від самого позивача.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).
Відтак, суд доходить висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, вказаних у позовній заяві та заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Вказане зумовлює повернення позивачу позовної заяви та доданих до неї матеріалів згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Повернення позовної заяви та надання позивачу права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою позовною заявою, не є обмеженням доступу до суду, гарантованого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
На підтвердження сплати судового збору, до матеріалів справи долучено платіжне доручення №15469 від 28.11.2022 на суму 14 328, 03 грн. та платіжне доручення №15048 від 10.11.2022 на суму 557, 97 грн., який підлягає поверненню у зв'язку із поверненням позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 169, 243, 248, п. п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд,-
постановив:
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІНСТАЛ ЛЬВІВ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРІНСТАЛ ЛЬВІВ» (79019, м. Львів, вул. Жовківська, 28 ЄДРПОУ: 39201906 ) судовий збір на загальну суму 14 886 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн., сплаченого згідно з платіжним дорученням №15408 від 10.11.2022 та платіжним дорученням №15469 від 28.11.2022.
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
Суддя Чаплик І.Д.