про залишення позову без розгляду
12 грудня 2022 року Справа № 360/1744/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Гамова Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
До Луганського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Гамов Владислав Володимирович (представник - позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач або ГУНП в Луганській області) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП в Луганській області від 05.08.2022 № 1542, в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності - капітана поліції ОСОБА_1 , спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділу поліції № 1 Сєвєродонецького районного управління поліції Головного управління та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області № 304 о/с від 09.08.2022 в частині звільнення - капітана поліції ОСОБА_1 , спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділу поліції № 1 Сєвєродонецького районного управління поліції Головного управління зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділу поліції № 1 Сєвєродонецького районного управління поліції ГУНП в Луганській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Луганській області на користь позивача середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Луганській області на користь позивача судові витрати, понесені в результаті судового розгляду справи, в тому числі витрати на правову допомогу.
Ухвалою суду від 12 вересня 2022 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 27 вересня 2022 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви на 5 календарних днів з дня отримання ухвали суду.
05 жовтня 2022 року представником позивача вимоги ухвали суду від 27.09.2022 виконано, недоліки позовної заяви усунуто у строк, встановлений судом.
Ухвалою від 12 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази по справі.
Також суд зазначив, що питання дотримання позивачем строку на звернення до суду, буде вирішено судом на стадії судового розгляду по суті, після встановлення відповідних фактичних обставин на підставі наданих сторонами доказів.
26 жовтня 2022 року від Головного управління Національної поліції у Луганській області надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якого вказано, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки згідно ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Так, згідно розписки позивача, ОСОБА_1 09.08.2022 належним чином був ознайомлений з наказом ГУНП в Луганській області від 05.08.2022 № 1542 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із поліції.
12.08.2022 позивачем отримано копію наказу ГУНП в Луганській області від 09.08.2022 № 304 о/с яким було реалізоване дисциплінарне стягнення відносно позивача а саме звільнено із поліції.
Звернув увагу суду, що Верховний Суд у постанові від 17.12.2021 у справі № 640/16928/21 дійшов правового висновку про те, що вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від порядку отримання наказу, а вирішується з огляду на факт, коли вона дізналася або повинна була дізнатись про порушення такого права. Подібні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №640/18439/19.
В свою чергу поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Таким чином зазначив, що початок перебігу строку звернення позивача на оскарження наказів відповідача від 05.08.2022 №1542 та від 09.08.2022 №304 о/с розпочався з 13.08.2022 та закінчувався 28.08.2022.
В свою чергу згідно відомостей які містяться у системі «Електронний суд» представник позивача з позовом про оскарження наказів відповідача від 05.08.2022 №1542 та від 09.08.2022 №304 о/с звернувся лише 03.09.2022.
Зазначив, що позовна заява ОСОБА_1 про оскарження наказів, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу подана до суду з порушенням строків визначених ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту.
Крім того, звертає увагу суду, що представником позивача як на поважність пропуску строків звернення до суду з позовною заявою про оскарження наказів відповідача від 05.08.2022 № 1542 та від 09.08.2022 № 304 о/с зазначено, що 13.07.2022 між позивачем та Адвокатським бюро «Владислава Гамова» було узгоджено договір на правничу допомогу №130722/04. Згідно предмету договору є надання Адвокатським бюро правової допомоги позивачу у позасудовому врегулюванні спору пов'язаного із порушенням відносно ОСОБА_1 дисциплінарного провадження, подання запитів та складання позову.
При цьому строк дії зазначеного договору на правничу допомогу визначений 31.08.2022 року.
18.08.2022 представником позивача було отримано матеріали службового розслідування відносно ОСОБА_1 , які послугували підставою видання оскаржуваних позивачем наказів відповідача.
22.08.2022 позивач був залучений до гуманітарної місії у Донецькій області.
З 24.08.2022 по 02.09.2022 у позивача був відсутній зв'язок з адвокатом і лише 05.09.2022 позивач отримав доступ до мережі інтернету та узгодив з Адвокатським бюро додаткову угоду до договору від 13.07.2022 №130722/04 чим надав право ОСОБА_2 представляти його інтереси у суді та подати позовну заяву про оскарження наказів відповідача від 05.08.2022 № 1542 та від 09.08.2022 № 304 о/с.
З цього приводу зазначив, що по-перше: з урахуванням факту отримання адвокатом Гамовим В.В. від відповідача матеріалів службового розслідування відносно нього та тривалого терміну на складання позовної заяви, строк договору від 13.07.2022 №130722/04 сплинув 31.08.2022, а тому додаткова угода на яку посилається представник позивача від 05.09.2022 по суті є іншим договором на представництво у судових засіданнях. По-друге: до позовної заяви від 03.09.2022 на підтвердження повноважень адвоката Гамова В.В. надано ордер датований 02.09.2022, таким чином твердження адвоката Гамова В.В. на поважність пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду, яке пов'язано з узгодженням додаткової угоди до договору від 13.07.2022 №130722/04 є необґрунтованим та як вбачається з матеріалів справи не є документом на підтвердження повноважень адвоката. По-третє: позивач безвідповідально віднісся до свого права на вирішення трудового спору у суді та на свій розсуд вирішував інші питання непов'язані з подальшим проходженням служби в поліції, у зв'язку з чим було пропущено строк звернення до суду.
З урахуванням викладеного відповідач вважає, що позивачем без поважних причин пропущений 15 денний строк визначений частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту на оскарження наказу про звільнення із поліції.
При вирішенні питань про залишення позовної заяви без розгляду та про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Згідно з частинами першою-другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначенні Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII.
Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2022 № 2123-IX з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану доповнено Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».
Статтею 31 розділу V Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено порядок оскарження дисциплінарного стягнення, застосованого у період дії воєнного стану.
Так, ч.4 ст.31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктом другим зазначеного Указу Президента України визначено Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №259/2022 від 18 квітня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №341/2022 від 17 травня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Враховуючи зазначене та відповідно до положень ст.122 КАС України, для визначення строку звернення поліцейських до суду щодо оскарження накладених дисциплінарних стягнень в умовах воєнного стану, застосуванню підлягають приписи Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII, як спеціального нормативно-правового акту.
При цьому, суд підкреслює, що встановлення законодавцем скороченого (15-ти денного) строку для звернення особи до суду за захистом своїх порушених прав у визначеній категорії справ, не має на меті перешкоджання доступу до правосуддя, а переслідує ціль якнайшвидшого відновлення порушених прав позивача в умовах воєнного стану, шляхом поновлення його на посаді чи скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, тощо.
Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев'ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011).
З матеріалів справи судом встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 05.08.2022 № 1542, притягнуто до дисциплінарної відповідальності - капітана поліції ОСОБА_1 , спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділу поліції № 1 Сєвєродонецького районного управління поліції Головного управління та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 09.08.2022 за № 304 о/с, до капітана поліції ОСОБА_1 спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділу поліції № 1 Сєвєродонецького районного управління поліції ГУНП в Луганській області застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції з 12.08.2022.
З вищевказаними наказами позивач про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади від 05.08.2022 ознайомився 09.08.2022, а з наказом про звільнення від 09.08.2022 № 304 о/с ознайомився 12.08.2022, що підтверджується ним у позовній заяві та особистим підписом на відповідному примірнику наказу.
Не погоджуючись з наказами Головного управління Національної поліції в Луганській області Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП в Луганській області № 1542 від 05.08.2022 року в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області По особовому складу від 09.08.2022 № 304 о/с яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції з 12.08.2022 ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом 05 вересня 2022, тобто з пропущенням 15-ти денного строку звернення до суду, встановленого Законом для даної категорії справ, який повинен обчислюватися з наступного дня після ознайомлення позивача зі спірними наказами (з 13 серпня 2022), що підтверджується датою звернення до Луганського окружного адміністративного суду через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».
Суд зауважує, що у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».
У справі «Ілхан проти Туреччини» (заява № 22277/93 від 27.06.2000 §59), Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує наказ про звільнення та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Як встановлено судом, представник позивача, як на підставу поновлення строку звернення до суду з цим позовом посилається на те, що 22.08.2022 позивач був залучений до гуманітарної місії до селища Піски, Донецької області. З 24.08.2022 по 02.09.2022 попавши під обстріл, транспортний засіб був пошкоджений, а зв'язок з усіма членами гуманітарної місії було втрачено. 02.09.2022 відновився телефонний зв'язок із позивачем, який попросив адвоката сплатити судовий збір, однак дістатись комп'ютера або м.Запоріжжя, де знаходився адвокат Гамов В.В., задля підписання договору з ним, у позивача не було можливості до 05.09.2022, що підтверджується довідкою № 38 від 16.09.2022.
05.09.2022 позивач отримав доступ до мережі інтернет та підписав додаткову угоду, якою надав адвокату Гамову В.В. право здійснювати представництво в суді та подати від його імені позов, який в той же день подав до суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Суд зважає на такі доводи представника позивача, однак зазначає, що згідно доданими до позовної заяви доказами, а саме ордера на надання правової допомоги, судом встановлено, що ОСОБА_1 13 липня 2022 року уклав договір № 130722/04 про надання правової допомоги/доручення органу (установи) уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги з адвокатом Гамовим Владиславом Володимировичем. Відповідно до п.1.1 розділу 1 предмету Договору є надання Адвокатським бюро правової допомоги Клієнту у позасудовому врегулюванні спору пов'язаного із порушеним відносно Клієнта дисциплінарним провадженням, подання запитів та складання позовів. Строк дії правничої допомоги визначений до 31 серпня 2022 року п.5.1 розділ 5.
З матеріалів справи судом встановлено, що в день винесення Головним управлінням Національної поліції у Луганській області наказу Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП в Луганській області № 1542 від 05.08.2022 року та наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області По особовому складу від 09.08.2022 № 304 о/с щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції з 12.08.2022, позивачем вже було укладено договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи) уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги від 13 липня 2022 року.
Як встановлено судом вище, предметом Договору є врегулювання спору пов'язаного із порушеним відносно Клієнта дисциплінарним провадженням, подання запитів та відповідно складання позовів.
З вищевказаними наказами позивач про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади від 05.08.2022 ознайомився 09.08.2022, а з наказом про звільнення від 09.08.2022 № 304 о/с ознайомився 12.08.2022, що підтверджується ним у позовній заяві та особистим підписом на відповідному примірнику наказу та не заперечується сторонами по справі. Представником позивача (як зазначено у позовній заяві) 18.08.2022 були отримані матеріали службового розслідування відносно ОСОБА_1 , а отже позивачу та представнику позивача було відомо щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції позивача - ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 55 КАС України, сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно із ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Як вбачається зі змісту ч. 1, ч. 2 ст. 57 КАС України - представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Аналізуючи причину пропуску строку звернення до суду та статус представника позивача, суд зазначає, що представник позивача Гамов Владислав Володимирович, є адвокатом, та йому, як фахівцю у галузі права, достеменно відомо строки звернення до суду.
Отже, суд приходить до висновку, що зазначена представником позивача причина пропуску строку звернення до суду, а саме те, що з 22 серпня 2022 позивач був залучений до гуманітарної місії та те, що лише 02.09.2022 відновився телефонний зв'язок із позивачем, який попросив адвоката сплатити судовий збір, однак дістатись комп'ютера або м. Запоріжжя, де знаходився адвокат Гамов В.В., задля підписання договору з ним, у позивача не було можливості до 05.09.2022 вчасно звернутися до суду, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з даним позовом, оскільки інтереси позивача відповідно до вищевказаного договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи) уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 130722/04 від 13 липня 2022 року представляє адвокат - Гамов Владислав Володимирович, та відповідно предметом Договору є надання Адвокатським бюро правової допомоги Клієнту у позасудовому врегулюванні спору пов'язаного із порушеним відносно позивача дисциплінарного провадження, подання запитів та складання відповідного позову до суду, внаслідок чого відсутні правові підстави для поновлення такого строку.
Крім того, представник позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду зазначає, що днем звільнення вважатиметься день видачі трудової книжки позивача. Про новий день звільнення необхідно видати наказ і внести запис до трудової книжки працівника - позивача. Раніше внесений запис про день звільнення визнають недійсним у порядку, встановленому п. 2.10 Інструкції № 58.
З цього приводу суд зазначає, що у частині першій статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
З аналізу конструкції частини першої цієї статті слідує, що дана норма пов'язує відлік місячного строку на звернення особи до суду з позовом з настанням однієї з двох альтернативних подій: з врученням наказу про звільнення або з врученням трудової книжки. При цьому, на думку суду, логічним є пов'язаність початку перебігу строку з тією подією, яка відбулася першою.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що представник позивач безпідставно пов'язує початок перебігу строку звернення до суду з датою отримання трудової книжки позивачем.
Суд зауважує, що ч. 2 ст. 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Також, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 17.12.2021 у справі № 640/16928/21 дійшов правового висновку про те, що вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від порядку отримання наказу, а вирішується з огляду на факт, коли вона дізналася або повинна була дізнатись про порушення такого права.
Так, позивач був обізнаний та ознайомлений з наказом ГУНП в Луганській області від 05.08.2022 (ознайомився 09.08.2022), та з наказом про звільнення від 09.08.2022 № 304 о/с (ознайомився 12.08.2022), що підтверджується ним у позовній заяві та особистим підписом на відповідному примирнику наказу.
Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Вказана позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові №240/12017/19 від 31.03.2021.
Суд звертає увагу, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Суд зазначає, що в даному випадку реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого та дій його представника.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.10.2022 у справі № 460/9307/20.
Враховуючи вищевикладене та керуючись принципом правової визначеності, суд приходить висновку, що позивач порушив строк звернення до суду, при цьому, наведені у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстави пропуску строку суд визнає неповажними, оскільки позивачем не доведено, що вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову.
Відтак, оскільки наведені представником позивача факти не свідчать про поважність пропущення ним строку звернення до суду з адміністративним позовом, у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом слід відмовити.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 Європейський суд з прав людини зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Частиною 3, 4 ст.123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини 8 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена (частина 3 статті 240 КАС України).
За таких обставин, враховуючи пропуск позивачем встановленого законом 15-ти денного строку звернення до суду з вищевказаними вимогами та відсутність поважних причин пропуску такого строку, суд приходить висновку про необхідність задоволення заяви відповідача та залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, без розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Таким чином у разі необхідності повернення судового збору позивач вправі звернутись до суду з відповідною заявою.
Керуючись ст.ст. 171, 240, 248, 256 КАС України суд, -
Відмовити в задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Заяву представника Головного управління Національної поліції у Луганській області про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.
Позовну заяву адвоката Гамова Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
СуддяІ.В. Тихонов