Ухвала
12 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 521/3657/22
провадження № 61-12223ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гусаров Олександр Леонідович, на постанову Одеського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Малиновського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання шлюбу неукладеним, зобов'язання анулювати актовий запис,
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Малиновського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Малиновський відділ ДРАЦС у м. Одесі). Просила визнати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 19 квітня 2018 року Малиновським відділом ДРАЦС у м. Одесі, актовий запис № 571, неукладеним та анулювати запис про вказаний шлюб.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 липня 2022 року позов задоволено.
Визнано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 19 квітня 2018 року Малиновський відділом ДРАЦС у м. Одесі, актовий запис № 571, неукладеним та анульовано запис про вказаний шлюб.
Постановою Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу Малиновський ВД РАЦ у м. Одесі задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
07 грудня 2022 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гусаров О. Л., через модуль «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційного скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року .
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Посилаючись у касаційній скарзі на те, що підставою касаційного оскарження судових рішень є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно зазначити у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Проте заявниця не зазначила у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Формальне посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судового рішення на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Брула Гомез де ла Торе проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Враховуючи те, що заявниця не виконала процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення обґрунтованих підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявниці.
Керуючись статтями 185, 389, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Гусаров Олександр Леонідович, на постанову Одеського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року вважати неподаною та повернути заявниці.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Яремко