Ухвала
8 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 448/899/21
провадження № 61-10961ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця», в інтересах якого діє адвокат Панат Ірина Степанівна та ОСОБА_1 , на рішення Мостиського районного суду Львівської області
від 6 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Мостиської міської ради Львівської області, про відшкодування моральної шкоди,
2 листопада 2022 року подана касаційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця», в інтересах якого діє адвокат Панат І. С. та ОСОБА_1., на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 6 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року, повний текст якої складено 4 жовтня 2022 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний
пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Касаційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця», в інтересах якого діє адвокат Панат І. С. та ОСОБА_1., не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.
Заявник посилається на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норм права, проте не визначає підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
При цьому підставою касаційного оскарження рішення Мостиського районного суду Львівської області від 6 травня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року заявник вказує відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ.
Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права.
Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідної норми права; не вказано про наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, що свідчило б про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця», в інтересах якого діє адвокат Панат Ірина Степанівна та ОСОБА_1 , на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 6 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року залишити без руху.
Надати заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко