ЄУН № 337/3074/22
Провадження № 2/337/1708/2022
12 грудня 2022 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Ширіної С.А.,
за участю секретаря - Бикової С.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Таскомбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,
Позивач АТ «Таскомбанк» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 7695298669 від 15.03.2021 р. у сумі 320180,57 грн., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4802,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.03.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7695298669, згідно якого позичальнику було надано грошові кошти для споживчих цілей, у розмірі 233154,66 грн. на строк 60 місяців під 0,01 відсотків річних та щомісячними процентами - 3,00 відсотків від суми кредиту. Надалі відповідача було повідомлено, про те, що права вимоги за кредитним договором № 7695298669 відступлені АТ «Таскомбанк», а тому АТ «Таскомбанк» є новим кредитором ОСОБА_1 .
В порушення умов кредитного договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 10.08.2022 за нею існує заборгованість в сумі 320180,57 грн., з яких: 233154,66 грн. - заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена); 12,80 грн. - заборгованість по процентам (в тому числі прострочена); 87013,11 грн. - заборгованість за щомісячними процентами (в тому числі прострочена). Як зазначає позивач, неодноразовими телефонними повідомленнями банку позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислий термін, але, відповідачем заборгованість погашена не була. Враховуючи наведені обставини, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Ухвалою судді від 24.10.2022 року відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду в спрощеному провадженні з викликом сторін(повідомлення) сторін та наданням відповідачу строку на подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутністю, не заперечує проти розгляду справи у відсутності відповідача, на підставі документів наявних у матеріалах справи з ухваленням заочного рішення.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула за невідомими суду причинами, про день, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином у відповідності з п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України. Повідомлень щодо поважності причин її відсутності, заяви про слухання справи за її відсутністю та відзиву на позов, або зустрічного позову до суду не надходило. За даними Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської відповідач зареєстрована за адресою зазначеною в позові куди і надсилались судові повістки, але поштові конверти повернулись на адресу суду без вручення із зазначенням «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Згідно з вимогами ст. 131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання, повістка вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає. Тому, суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважаних причин.
Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» ( № 12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб- сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до ч.8 ст.178, ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Суд, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим відповідно до ч.1 п.2 ст.280 ЦПК України провести заочний розгляд справи у відсутність відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
В судовому засіданні встановлено, що 15.03.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на отримання кредиту №7695298669, згідно якого позичальнику було надано грошові кошти для споживчих цілей, у розмірі 233154,66 грн. на строк 60 місяців під 0,01 відсотків річних та щомісячними процентами - 3,00 відсотків від суми кредиту, що підтверджується копією: заяви анкети на отримання послуг в ТОВ «ФК «ЦФР» від 15.03.2021, кредитного договору №7695298669 від 15.03.2021 та паспорту кредиту ТОВ «ФК «ЦФР» №5298669, які маються в матеріалах справи.
07.06.2016 права вимоги за кредитним договором були відступлені АТ «Таскомбанк» на підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» є новим кредитором ОСОБА_1 , про що було повідомлено відповідача по справі, що підтверджується: копією договору про відступлення прав вимоги, акту прийому передачі Реєстру Прав Вимоги до Договору про відступлення прав вимоги, випискою та розрахунком заборгованості.
В порушення умов кредитного договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 10.08.2022 за нею існує заборгованість в сумі 320180,57 грн., з яких: 233154,66 грн. - заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена); 12,80 грн. - заборгованість по процентам (в тому числі прострочена); 87013,11 грн. - заборгованість за щомісячними процентами (в тому числі прострочена).
14.07.2022 р. позивачем надіслано відповідачу повідомлення-вимогу за вих. №11025/70.2.2 від 14.07.2022 р. про дострокове повернення кредиту та погашення заборгованості за Кредитним договором , однак зазначені порушення відповідачем не були усунуті та заборгованість не погашена.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позичальник належним чином прийняті на себе зобов'язання по договору не виконувала, що є порушенням Закону України «Про банки та банківську діяльність» та умов кредитного договору.
Частиною 2 статті 1054ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Отже, згідно із частиною 2 статті 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно до ст. ст.525,526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Ст.629ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі досліджених письмових доказів, наданих позивачем, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги засновані на законі та умовах укладеного договору, підписаного сторонами, обґрунтовані належними доказами та підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №7695298669 від 15.03.2021 у загальному розмірі 320180,57грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.)
Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір, в розмірі 4802,72 грн., тому понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.525,526,530,549,624-625,629,1048-1050,1054,1082 ЦК України, ст. ст.4,5, 12,13,76-81,89,178,191, 223, 247, 258,259,263-265,280 -284 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства "Таскомбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Таскомбанк» (юридична адреса: 01032, вул. С. Петлюри №30, м. Київ, код ЄДРПОУ 09806443, МФО 339500,) заборгованість за кредитним договором № 7695298669 від 15.03.2021 р., в розмірі 320180(триста двадцять тисяч сто вісімдесят) гривень 57 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Таскомбанк» (юридична адреса: 01032, вул. С. Петлюри №30, м. Київ, код ЄДРПОУ 09806443, МФО 339500,)понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4802,72 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С.А. Ширіна
12.12.2022