Справа № 308/13184/22
09 грудня 2022 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022140160000124 від 13.08.2022 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Баркасово Берегівського р-ну Закарпатської обл.. громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, через особисту недисциплінованість, діючи умисно, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, о 12 год. 00 хв. 27.07.2022 не з'явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та був незаконно відсутній на військовій службі по 18 год. 00 хв. 30.07.2022, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність із проходженням військової служби.
Крім того, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, через особисту недисциплінованість, діючи умисно, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, о 09 год. 00 хв. 03.08.2022 повторно не з'явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та був незаконно відсутній на військовій службі до 12.08.2022, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини без поважних причин тривалістю хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинене повторно протягом року та в умовах воєнного стану.
04.10.2022 року прокурор Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 62022140160000124 від 13.08.2022, з одного боку, та підозрюваний у цьому провадженні - ОСОБА_4 за участі захисника підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , з іншого боку, на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України за ініціативи підозрюваного ОСОБА_4 уклали угоду про визнання винуватості.
Згідно вказаної угоди про визнання винуватості підозрюваний ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю та беззастережно визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, згідно пред'явленої підозри, у скоєному щиро розкаявся, що можна визнати, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшуючою обставиною. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено.
Сторони обумовили міру покарання за скоєння злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у виді у виді позбавлення волі строком 5 років. Та, з урахуванням вищенаведеного, сторони кримінального провадження дійшли згоди про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та просять суд, на підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком, із покладенням на останнього обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: 1) періодично з'являтися для реєстрації до відповідного уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. У сторін угоди відсутні будь-які заперечення щодо виду і розміру покарання.
Згідно угоди, роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 394, ст. 473, абзацом 1 і 4 п.1 ч. 4 ст. 474, 476 КПК України та наслідки умисного невиконання угоди. В угоді зазначені права і обов'язки прокурора та обвинуваченого щодо укладення угоди.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав та зазначив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення, вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні вказаної угоди.
Захисник у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Прокурор в судовому засіданні вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання, та на підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком, із покладенням на останнього обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Суд, вивчивши надані матеріали, заслухавши учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.
Відповідно ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення яким затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;
Відповідно ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, а саме - у самовільному залишенні військової частини без поважних причин тривалістю хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинене повторно протягом року та в умовах воєнного стану.
Судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє положення п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, ч. 4 ст. 474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Узгоджені обвинуваченим та прокурором вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого.
Відповідно до ст. 475 КПК України, якщо суд переконався що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Підстав для відмови у затвердженні угоди, передбачених п.п.1-6 ч.7 ст.474 КПК України, судом не встановлено.
Дослідивши угоду про визнання винуватості та переконавшись, що укладена угода є добровільним волевиявленням обвинуваченого, тобто не є наслідком застосування до нього насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, з'ясувавши у обвинуваченого чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, роз'яснивши обвинуваченому права передбачені ч.4 ст.474 КПК України, встановивши правильне розуміння обвинуваченим змісту та наслідків затвердження угоди, а також перевіривши її відповідність вимогам кримінального процесуального законодавства, заслухавши доводи учасників судового засідання та роз'яснивши обвинуваченому обмеження права щодо оскарження вироку, передбачені ст. 473 КПК України, суд доходить висновку, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та обвинуваченим, відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди є добровільним, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання.
Суд врахував обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , те що він повністю та беззастережно визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено, ОСОБА_4 раніше не, на службі характеризується задовільно, за місцем проживання характеризується позитивно, бажає продовжувати проходження військової служби та брати активну участь у обороні держави.
Призначаючи вид і міру покарання ОСОБА_4 , суд враховує конкретні обставини вчинення злочину, тяжкість злочину, дані про особу обвинуваченого та з огляду на всі обставини в цілому, суд приходить до висновку, що обвинуваченому за вчинення злочину, належить призначити узгоджену сторонами міру покарання в угоді у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Разом із цим, суд з врахуванням фактичних обставин справи, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання, вважає за можливе його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, обравши йому покарання пов'язане з позбавленням волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням згідно ст.75 КК України, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.
Саме таке покарання на думку суду є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження скоєння нових злочинів.
Суд вбачає за належне визначити йому узгоджену міру покарання в угоді та в порядку ч.3 ст. 75 та ст. 104 КК України вважає за необхідне визначити обвинуваченому термін іспитового строку один рік та на підставі ст. 76 КК України покласти на нього обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до відповідного уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до частини 4 статті 76 Кримінального кодексу України нагляд за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира Військової частини, у разі зміни місця служби - командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби - контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.
У разі звільнення з військової служби зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися в уповноважений орган з питань пробації для реєстрації.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.08.2022 року відносно ОСОБА_4 , обрано запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою стоком до 13 серпня 2022 року. На підставі ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, визначено ОСОБА_4 заставу, достатню для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у розмірі 120 (ста двадцяти ) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 297720 (двісті дев'яносто сім тисяч сімсот двадцять) гривень та у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено ряд обов'язків.
22.08.2022 року застава у визначеному розмірі була внесена ОСОБА_6 , що підтверджується квитанцією.
Строк дії ухвали слідчого судді, про встановлення обов'язків на момент ухвалення вироку закінчилася, клопотань про продовження строку обов'язків до суду не надходило. У подальшому передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки не продовжувалися.
04.10.2022 прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури ОСОБА_7 надіслано клопотання заставодавця ОСОБА_6 , яка 22.08.2022 року внесла заставу за підозрюваного у кримінальному провадженні, зі змісту клопотання вбачається, що заставодавець ОСОБА_6 просить суд прийняти рішення про повернення внесеної застави у розмірі 297720 гривень шляхом їх перерахування на підтримку Збройних Сил України. Розгляд клопотання просила проводити без її участі.
Дослідивши подане клопотання та матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення сторін судового провадження, які просили задовольнити подане клопотання заставодавця, суд дійшов таких висновків.
Частиною 5 ст. 616 КПК України передбачено, що за клопотанням обвинуваченого суд має право ухвалити рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання, якщо відповідне клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу (в повному обсязі або частково), для внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.
Відповідно до п. 10 листа Верховного Суду № 1/0/2-22 від 03.03.2022 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» суду необхідно зважати на обставини воєнного стану та, за наявності необхідних для цього підстав, за клопотанням підозрюваного ухвалювати рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов'язання, якщо відповідне клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу, для їх подальшого внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.
Враховуючи, що судом визначено покарання ОСОБА_4 у вигляді позбавлення волі та відповідно до ст. 75 КК України, останнього звільнено від відбування покарання з випробуванням, суд вважає за доцільне запобіжний захід обраний ОСОБА_4 у виді застави, до вступу вироку в законну силу змінити на особисте зобов'язання, поклавши на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи наявність відповідного клопотання заставодавця, його волевиявлення на перерахування грошових коштів, внесених як застава, на підтримку Збройних Сил України, позицію інших учасників судового провадження, які не заперечували проти задоволення такого клопотання, суд вважає за можливе змінити ОСОБА_4 застосований до нього запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, а заставу у розмірі 297720 гривень, внесену ОСОБА_6 , 22.08.2022 на виконання ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.08.2022, перерахувати на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони.
До набрання вироком законної сили покласти на ОСОБА_4 обов'язок прибувати за кожною вимогою до суду.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати відсутні, речові докази відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 394, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 04.10.2022 року між прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №62022140160000124 від 13.08.2022, з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні - ОСОБА_4 за участі захисника- ОСОБА_5 , на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді позбавлення волі строком 5 років.
На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування основного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
Відповідно до частини 4 статті 76 Кримінального кодексу України нагляд за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира Військової частини, у разі зміни місця служби - командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби - контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.
У разі звільнення з військової служби зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися в уповноважений орган з питань пробації для реєстрації.
Змінити застосований ухвалою слідчого судді від 15.08.2022 року запобіжний захід у вигляді застави у сумі 297720 гривень на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
До набрання вироком законної сили покласти на ОСОБА_4 виконання обов'язку, передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до суду.
Клопотання заставодавця ОСОБА_6 про скерування застави на рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України - задовольнити.
Суму застави у розмірі 297720 гривень, яка була внесена ОСОБА_6 на виконання ухвали слідчого судді від 15.08.2022 року згідно з квитанцією від 22.08.2022, перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України з наступними реквізитами: Національний банк України, МФО 300001, рахунок № UA843000010000000047330992708, код ЄДРПОУ 00032106, отримувач: Національний банк України, призначення платежу: на підтримку Збройних Сил України.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, у разі не подання на нього апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити засудженому, його захиснику та прокурору.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1