Справа № 305/192/20
Провадження по справі 2/305/47/22
01.12.2022 року. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Ємчука В.Е.
за участі: секретаря судового засідання Шемоти М.І.
прокурора Савчук Л.Д.
представника відповідача Сатмарі Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 про визнання наказу недійсним та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку вартістю 469346 гривень,
Керівник Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області Швед І. звернувся в суд з позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 про визнання наказу недійсним та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку вартістю 469346 гривень. Позов мотивував тим, що Тячівською місцевою прокуратурою в ході вивчення стану дотримання вимог земельного законодавства на території Рахівського району встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №1353-сг від 04.07.2019 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер - 2123687500:07:001:0233) площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, що розташована за межами населеного пункту полонина Довга на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області. На підставі зазначеного наказу територіального органу виконавчої влади, 09 липня 2019 року державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Чопської міської ради Корольковою М.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку. Вважає, що наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №1353-сг від 04.07.2019 підлягає визнанню недійсним, а запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2123687500:07:001:0233 скасуванню, виходячи з наступного. Відповідно до п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним видом використання. Так, у постанові від 24 червня 2015 року (номер в ЕДРСР - 46301647, справа N°6-228 цс14) судова палата у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що передбачена ст.116 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалась своїм правом і отримала у власність земельну ділянку в розмірах встановлених ст. 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання безоплатно у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.
Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара. Поряд з цим, місцевою прокуратурою встановлено, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №1721-сг від 03.05.2017 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки без зміни цільового призначення» на підставі ст. ст. 116, 118, 121, 122 та 186 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 передано y власність земельну ділянку (кадастровий номер 2123687500:07:001:0140) площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для індивідуального садівництва, розташовану за межами населеного пункту полонина Довга на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області. 25 травня 2017 року, на підставі вказаного наказу, приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Журкі О.Т. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, кадастровий номер - 2123687500:07:001:0140, площею 0,12 га, що розташована за межами населеного пункту полонина Довга на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району, що підтверджується інформаційною довідкою No196431573 від 15.01.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Таким чином, зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області № 1353-сг від 04.07.2019) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення садівництва в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Фактично ОСОБА_1 реалізував своє право на безоплатне отримання земельної ділянки одного виду цільового призначення двічі, при цьому отримавши безоплатно у власність дві земельні ділянки загальною площею 0,24 га для ведення садівництва. Враховуючи вищенаведене, всупереч вимог ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України, ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №1353-cг від 04.07.2019 безпідставно повторно набув безоплатно у власність земельну ділянку кадастровий номер - 2123687500:07:001:0233, площею 0,12 га, цільове призначення - для ведення садівництва, що розташована за межами населеного пункту полонина Довга на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області. Водночас, статтею 152 ЗК України регламентовано, що захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсним рішень, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом способів. Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів є, у тому числі, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, відновлення становища, яке існувало до порушення. З огляду на наведене та оскільки наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №1353-сг від 04.07.2019 прийнятий з порушеннями вимог ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України, такий відповідно до ст. 152 ЗК України та ст. ст. 16, 21 Цивільного кодексу України, підлягає визнанню недійсним. Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну ресстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Враховуючи викладене, а також факт незаконності прийняття ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області спірного наказу, запис №032316800 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 2123687500:07:001:0233 підлягає скасуванню. Прокурор своє представництво інтересів держави у даній справі мотивував тим, що статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обгрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності на господарювання, тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів. Згідно з ч. 4 ст. 56 ЦІК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 3 ч. 5 ст. 56 ЦПК України). Відповідно до ст. 80 ЗК України, ст. ст. 2, 170, 326, 374 Цивільного кодексу України право власності на землі державної власності належать державі Україна, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади. Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України та Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 такими органами є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру. Однак, слід зазначити, що посадові особи Держгеокадастру, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, при вирішенні даного спору, пов'язаного із поверненням у власність держави спірної земельної ділянки, не здійснюють захист державних інтересів в суді, з наступних підстав. Спірна земельна ділянка вибула з володіння (власності) держави внаслідок порушення закону не лише набувачем земельної ділянки, а й органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією земельною ділянкою - ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, яке реалізовувало повноваження Держгеокадастру на території Закарпатської області. Тому саме ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області є відповідачем за основною вимогою про визнання недійсним спірного наказу, а тому не може бути позивачем, оскільки чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача (правова позиція Верховного Суду України, ухвала від 02.03.2011 у справі № 6-58303св10). Разом з цим, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 (п. 16.5 постанови, справа №587/430/16-ц) зазначено, що звернення Держгеокадастру як центрального органу виконавчої влади з позовом до територіального органу Держгеокадастру є неможливим, оскільки такий є підпорядкованим Держгеокадастру, а тому розгляд справи за участю підпорядкованих органів може вплинути на змагальність судового процесу та призвести до зловживання сторонами їх правами чи до невиконання обов'язків. У зв'язку з наведеним, у зазначеному рішенні ВП ВС прийшла до висновку обгрунтованості подачі позову прокурором як позивачем. Окрім наведеного, зазначає, посадові особи ні Держгеокадастру, ні ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, не вправі самостійно скасувати спірний наказ, оскільки на його підставі за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності, тому вказане суперечитиме вимогам ч. 1 ст. 154 ЗК України. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в абз. 2 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, абз. 2 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №°7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у редакції постанови ПВСУ від 19.03.2010 №2). Окрім того, згідно зі ст. 28 Закон України «Про центральні органи державної виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Згідно з абз. 9 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», п. 5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, органи Держгеокадастру при здійсненні наданих повноважень мають право на звернення до суду лише у чітко визначених випадках: позовом про щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; з позовом про повернення самовільно чи тимчасово земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Законодавством також не надано право звертатись до суду на захист інтересів держави у спірних правовідносинах жодному іншому суб'єкту владних повноважень. Наведене підтверджує те, що органи, які уповноважені здійснювати захист інтересів держави (Держгеокадастр та ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області), не можуть здійснювати захист інтересів держави, зокрема і через відсутність у них повноважень щодо звернення до суду у даних спірних правовідносинах (наведене узгоджується із правовою позицією Верховного суду, постанова від 10.07.2018 у справі №818/1511/17). У зв'язку із зазначеним представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними. За змістом усталеної практики Верховного суду прокурор не може замінювати лише належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Належним суб'єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь-який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень на здійснення такого захисту, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень (п.п.75 - 76 постанова ВС від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, постанова від 10.05.2018 у справі №918/323/17. Належне (законне) розпорядження земельними ділянками державної власності, які відповідно до ст. 14 Конституції України в основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, а право власності, на які набувається виключно відповідно по закону, безумовно є складовою питання державного (загального) інтересу. Повернення у власність держави незаконно приватизованої земельної ділянки сприятиме реалізації зазначених конституційних положень є умовою позбавлення безпідставних переваг відповідача ОСОБА_1 та відновлення можливості справедливого (законного) розподілу такого обмеженого державного ресурсу, що становить державний інтерес (вказане цілком узгоджується із правовою позицією ЄСПЛ, п.п.70-71 рішення від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», п. 54 рішення від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України»). Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке проведене з грубим порушенням вимог чинного законодавства. Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні у розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення садівництва, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, який свідомо порушуючи закон набув право власності на неї. Згідно з постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі за №6-92цс13, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 зловживаючи своїм правом набув спірну земельну ділянку у власність внаслідок вчинення неправомірних дій, а саме не повідомив ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області про те, що раніше скористався правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для аналогічних потреб, отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, чим порушено суспільний інтерес на законність у цій сфері, оскільки кожен громадянин має право лише одноразово використати своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для певної категорії потреб. З огляду на викладене, прокурор просив визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №1353-сг від 04 липня 2019 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку, кадастровий номер - 2123687500:07:001:0233, площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, вартістю 469346,00 грн, що розташована за межами населеного пункту полонина Довга на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис №032316800 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер - 2123687500:07:001:0233, площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, вартістю 469346,00 грн, що розташована за межами населеного пункту полонина Довга на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району. Стягнути з ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області на користь прокуратури Закарпатської області сплачений судовий збір в розмірі 5 255,00 грн. (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять гривень).
Ухвалою Рахівського районного суду від 11.02.2020 було відкрито провадження, визначено розгляд справи проводити у загальному позовному провадженні та запропоновано Відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, подати суду відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Крім того, ухвалою Рахівського районного суду від 11.02.2020 було задоволено заяву керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області Шведа І.І. про забезпечення позову та до вирішення справи по суті та набуття рішенням суду законної сили, забезпечено цивільний позов шляхом: накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,12 га, за кадастровим номером: 2123687500:07:001:0233, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, яка розташована за межами населеного пункту, полонина Довга, на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області і на праві приватної власності належить ОСОБА_1 ; заборони громадянину ОСОБА_1 розпоряджатися земельною ділянкою, площею 0,12 га, за кадастровим номером: 2123687500:07:001:0233, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, яка розташована за межами населеного пункту, полонина Довга, на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, в тому числі, і шляхом відчуження її будь-яким способом на користь третіх осіб.
Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області 03.03.2020 подало відзив на позов, в якому зазначено, що відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для індивідуального садівництва - не більше 0,12 гектара. Згідно з клопотанням гр. ОСОБА_1 від 05.08.2016 (вхідна реєстрація Головного управління від 05.08.2016 № Б-3218/0/5-16) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га для індивідуального садівництва, ним повідомлено Головне управління, що земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва безоплатно у власність не отримував. За результатом розгляду клопотання гр. ОСОБА_1 . Головним управлінням 10.08.2016 за №2428-сг видано наказ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність", яким надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва розташованої за межами населеного пункту на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області. Наказом Головного управління від 03.05.2017 № 1721-сг "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки без зміни цільового призначення" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 , передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 2123687500:07:001:0140, площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва розташованої за межами населеного пункту на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області та рекомендовано оформити право власності на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". 25.05.2017 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Журкі О.Т. проведено державну реєстрацію земельної ділянки, індексний номер рішення 35358684. 09.11.2017 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Журкі О. Т. згідно з договором купівлі - продажу земельної ділянки, серія та номер 1875 від 09.11.2017 здійснено державну реєстрацію переходу права власності на земельну ділянку. Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 38034633 від 09.11.2017, право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 припинено, та власником земельної ділянки зареєстровано гр. ОСОБА_2 . Повторно, гр. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із клопотанням від 27.02.2018 (вхідна реєстрація Головного управління віл 13.03.2018 № Б-727/0/17-18) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га для індивідуального садівництва, та повторно ним повідомлено Головне управління, що земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва безоплатно у власність не отримував. За результатом розгляду клопотання гр. ОСОБА_1 . Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області 30.03.2018 за №576-сг видано наказ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність", яким надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, розташованої за межами населеного пункту на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області. Звертають увагу суду на ту обставину, що при здійсненні перевірки щодо наявності у Державному земельному кадастрі відомостей про земельні ділянки, які зареєстровані за громадянином, за реєстраційним номером облікової картки платника податків, то у Державному земельному кадастрі відображається актуальна інформація про останнього власника (після державної реєстрації припинення права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (в даному випадку за гр. ОСОБА_1 ) та внесення відомостей про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку відомостей про нового власника (в даному випадку гр. ОСОБА_3 ). Отже, в разі здійснення цивільно-правової угоди щодо відчуження права власності на земельну ділянку та державної реєстрації припинения права здійснити перевірку в Державному земельному кадастрі відомостей про отримання та використання права на безоплатну приватизацію земельної ділянки в межах повноважень Головного управління не є можливим. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Наказом Головного управління від 04.07.2019 №1353-сг «Про затвердження проекту землеустстрою та передачу у власність земельної ділянки" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , передано у власність земельну ділянку кадастровий номер 2123687500:07:001:0233 площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, розташованого за межами населеного пункту на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області та рекомендовано оформити право власності на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна ресєтрація права власності на земельну ділянку проведена ОСОБА_4 через Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Чопської міської ради Закарпатської області 05.07.2019 № 1868288321236. Отже, здійснюючи дії щодо оформлення безоплатного набуття у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з відповідним клопотанням, у якому повідомив, що ним право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за цільовим призначенням для індивідуального садівництва не використано, що підтвердив своїм підписом. Звертають увагу суду, що жодним нормативно - правовим актом законодавства України та Положенням про Головне управління, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області не наділене функціями, повноваженнями та обов'язком перевіряти достовірність інформації про реалізоване право безоплатної приватизації земельних ділянок та не є розпорядником інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Як уже зазначалося раніше, згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Також, інформують, що Держгеокадастр та його територіальні органи, зокрема Головне управління не мають доступу до спільного узагальненого реєстру осіб, які використали своє право на безоплатне надання їм земельної ділянки по кожному виду використання, оскільки це не передбачено нормативно-правовими актами України. Структурні підрозділи та посадові особи Держгеокадастру здійснюють свої повноваження у сфері регулювання земельних відносин лише у межах повноважень та у спосіб, що встановлені відповідними нормами чинного законодавства. Отже, й здійснити перевірку достовірності інформації про використання права на безоплатне надання громадянам земельних ділянок по кожному виду використання не є можливим та доступним в межах норм чинного законодавства. Іншого порядку встановлення державної ресстрації, видачі правовстановлюючих документів на землю чи скасування їх державної ресєтрації законами України або прийнятими на їх підставі підзаконними нормативно-правовими актами, не встановлювалось. На даний час Держгеокадастр, його структурні підрозділи та посадові особи - Державні кадастрові реєстратори здійснюють державну реєстрацію земельних ділянок, а не прав на них. Державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр"). Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері державної реєстрацї прав, а в даному по цій справі - відділ державної реєстрації нерухомості, бізнесу та реєстрації місця проживання Управління Центру надання адміністративних послуг Чопської міської ради. Отже, на сьогодні реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється органами державної реєстрації прав Міністерства юстиції України відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Тому вважають, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області діяло відповідно до норм чинного земельного законодавства при розгляді заяви гр. ОСОБА_1 , оскільки в даних клопотаннях гр. ОСОБА_1 повідомляв, що він правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для індивідуального садівництва не скористався. Також, звертають увагу на те, що згідно з частиною першою та другою статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Тому, підстави для стягнення судового збору з Головного управління відсутні. Таким чином, при вирішенні справи необхідно усі витрати покласти на гр. ОСОБА_1 та не стягувати судовий збір з Головного управління, оскільки гр. ОСОБА_1 ввів в оману Головне управління шляхом шахрайства. Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений статтею 140 Земельного кодексу України. Так, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Зазначений перелік є вичерпним. Отже, такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого здійснено державну реєстрацію відповідних прав на земельну ділянку, Земельним кодексом України не передбачено. З огляду на зазначене, скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого здійснено державну реєстрацію відповідних прав на земельну ділянку, не є підставою припинення права власності на земельну ділянку згідно з Земельним кодексом України. Отже, наказ Головного управління від 04.07.2019 за № 1353-cг "Пpo затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" є актом одноразового застосування і вичерпує свою дію шляхом виконання. Рішення (наказ) про передачу земельної ділянки у власність є ненормативним актом органу місцевого самоврядування або виконавчої влади, що застосовується одноразово, з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, та яке вичерпує свою дію фактом його виконання (внаслідок його виконання). Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства. Отже, відновлення можливого порушеного права держави є не скасування наказу Головного управління, а визнання недійсним права власності на земельну ділянку. Крім того, спірним наказом не лише передавалася земельна ділянка у власність (пункт 2 наказу), а й затверджувалася відповідна документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 (пункт 1 наказу), яка в цілому відповідає законодавству. Виходячи з наведеного, вважають, що позовні вимоги позивача та підстави, що викладені у позовній заяві шодо неправомірності дій Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, є необгрунтованими, надуманими та є особистими припущеннями позивача, які не грунтуються на нормах матеріального права та фактичних обставинах справи. Зважаючи на викладене просять відмовити у задоволенні позову Тячівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 про визнання наказів недійсними та скасування, запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. ???Не стягувати судовий збір з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.
Перший заступник керівника Тячівської місцевої прокуратури Фістер О. подав відповідь на відзив на позовну заяву ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 24.02.2020, де зазначив, що Відповідач зазначає, що у разі здійснення цивільно-правової угоди щодо відчуження права власності на земельну ділянку та державної реєстрації припинення права, здійснити перевірку в ДЗК відомостей про отримання та використання права на безоплатну приватизацію земельної ділянки ОСОБА_1 в межах повноважень Відповідача є неможливим. Окрім наведеного, Відповідач у відзиві на позовну заяву також зазначає, що ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області діяло відповідно до норм чинного земельного законодавства при розгляді заяви ОСОБА_1 оскільки в клопотаннях поданих ним до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області повідомив, що він правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для індивідуального садівництва не скористався. З цього приводу зазначає, що службові особи ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області при розпорядженні спірною земельною ділянкою, на підставі ст. 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч. 6 ст. 9, ч. 2 ст. 15, ст.ст. 30, 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр», маючи вільний доступ до відомостей Державного реєстру речових прав, Державного земельного кадастру, зобов'язані були перевірити факт отримання раніше у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для індивідуального садівництва, тим більше, раніше отримана безоплатно у власність ОСОБА_1 земельна ділянка також набута таким на підставі рішення Відповідача по справі. При цьому, незважаючи на те, що ОСОБА_1 в своїх клопотаннях зазначив про те, що раніше не отримував земельну ділянку для індивідуального садівництва, вважає, що наведені обставини підлягали перевірці службовими особами ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області з метою прийняття законних рішень. В даному випадку органи Держгеокадастру діяли недобросовісно, не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також усупереч меті, з якою такі повноваження надані (узгоджується з позицією Великої Палати Верховного суду висловлену в постанові від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц). Як наслідок, Відповідачем по справі прийнято спірний наказ №1353-сг від 04.07.2019 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки», який не відповідає вимогам ч. 4 ст. 116 та ст. 121 Земельного кодексу України. Крім цього, у відзиві Відповідачем зазначено, що відновлення порушеного права держави є не скасування наказу Головного управління Держтеокадастру у Закарпатській області, а визнання недійсним права власності на земельну ділянку. При цьому, Відповідачем зазначається, що наказ управління є актом одноразового застосування і вичерпує свою дію шляхом виконання, а також наводяться на підтвердження наведеного правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 11.11.2014 (справа №21-405a14), від 06.10.2015 (справа №21-130615), від 30.09.2015 (справа №911/3396/14). З цього приводу, зазначає, що судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб відповідного органу виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55, статті 124 Конституції України. У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі статтею 16 ЦК України, якщо фактично метою пред'явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень. Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. За результатами аналізу наведених норм законів та ст. ст. 12, 116, 122 ЗК України у сукупності можна зробити висновок, що прийняття відповідним органом виконавчої влади ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, що пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто рішення органу є підставою виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків фізичних та юридичних осіб. Рішення відповідного органу виконавчої влади у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного судочинства. Окрім наведеного, Відповідач у своєму відзиві також стверджує, що при наданні ОСОБА_1 відповідно до ст. 118 ЗК України дозволу на розробку проекту землеустрою не існували підстави для відмови у розробці такого. З цього приводу зазначає, що наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №576-сг від 30 березня 2018 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», на підставі якого розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер - 2123687500:07:001:0233 - не є предметом спору. Водночас, зазнає, що ЗК України не передбачає можливості оскарження навіть відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки протиправна бездіяльність у вигляді ненадання дозволу не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (позиція Верховного Суду викладена у постанові від 29.08.2019, справа N420/5288/18). У зв'язку з наведеним, висновки ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області з цього приводу є безпідставними. Однак, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області допустив порушення при затвердженні проекту землеустрою та переданні ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність, тобто при прийнятті наказу №1353-сг від 04.07.2019 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки», який відповідно, оскаржується місцевою прокуратурою. Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, яка реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Таким чином, розроблений на замовлення ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, підлягав відмові у погодженні ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області, оскільки не відповідав вимогам ст. ст. 116 та 121 ЗК України. Також, передчасним є твердження ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області щодо відсутності підстав для стягнення з нього, як співвідповідача, судового збору, з посиланням на те, що зі сторони ОСОБА_1 мав місце обман при укладенні відповідного правочину, оскільки статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що питання розподілу судових витрат між сторонами залежить від задоволення заявлених позовних вимог. Водночас, підстава для звільнення від сплати судового збору зазначена Відповідачем, не передбачена Законом України «Про судовий збір». На підставі наведеного, прокурор просив приєднати до матеріалів цивільної справи N°305/192/20 відповідь на відзив ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, п??озовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 07.09.2021 було закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Сатмарі Н.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, та пояснила, що хоч ОСОБА_1 і дійсно двічі отримав в порядку безплатної приватизації земельну ділянку для індивідуального садівництва, однак він про це не повідомив ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області. Оскільки підстави припинення права на земельну ділянку чітко визначені Земельним кодексом України й даний випадок не входить до таких, тому просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач, ОСОБА_1 , в судове засідання ні під час підготовчого розгляду, ні під час судового розгляду жодного разу не з'являвся, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відомості про дати та час судових засідань знаходяться також у вільному доступі на офіційному сайті Судової влади за адресою в мережі Інтернет https://rh.zk.court.gov.ua, про що сторонам було роз'яснено в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання суду не надав, підстав для відкладення судового засідання через воєнний стан суд не вбачає, адже на території Закарпатської області, де знаходиться суд та проживає Відповідач, активних бойових дій не здійснюється, транспортне сполучення не припинено, доступ до суду не обмежений, інтернет-зв'язок також функціонує повноцінно і для сторін існує можливість брати участь у розгляді справи дистанційно, в режимі відеоконференцзв'язку як з приміщення іншого суду, так і з використанням власних технічних засобів, за таких обставин Позивач мав можливість взяти участь в судовому засіданні чи заперечуючи проти позову подати заяву про розгляд даної справи без його участі, але ОСОБА_5 таким правом не скористався. Суд не може безпідставно відкладати розгляд справи з нескінченним витрачанням ресурсів на відправлення поштової кореспонденції в умовах надзвичайної економії державних коштів, при цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справи є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Відповідно до положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Згідно з вимогами ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №1353-сг від 04.07.2019 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер - 2123687500:07:001:0233) площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, що розташована за межами населеного пункту полонина Довга на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області.
На підставі зазначеного наказу територіального органу виконавчої влади 09 липня 2019 року державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Чопської міської ради Корольковою М.В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується інформаційною довідкою №196430385 від 15.01.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Згідно з висновком про ринкову вартість земельної ділянки від 10.12.2019, вартість земельної ділянки з кадастровим номером 2123687500:07:001:0233 становить 469346,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Виходячи зі змісту ч. 4 ст.116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним вилом використання.
Так, у Постанові від 24 червня 2015 року у справі №6-228 цс14) судова палата у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що передбачена ст.116 Земельного кодексу України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалась своїм правом і отримала у власність земельну ділянку в розмірах встановлених ст. 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання безоплатно у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.
Відповідно п. «в» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Однак, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 двічі скористався правом на одержання земельної ділянки для індивідуального садівництва.
Так, зокрема на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №1721-сг від 03.05.2017 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки без зміни цільового призначення» на підставі ст. ст. 15-1, 20, 103, 116, 118, 121, 122 та 186 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 передано y власність земельну ділянку (кадастровий номер 2123687500:07:001:0140) площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для індивідуального садівництва, розташовану за межами населеного пункту полонина Довга на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області.
На підставі вказаного наказу 25 травня 2017 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Журкі О.Т. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, кадастровий номер - 2123687500:07:001:0140, площею 0,12 га, що розташована за межами населеного пункту полонина Довга на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району, що підтверджується інформаційною довідкою №196431573 від 15.01.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Згідно з клопотанням від 27.02.2018 року ОСОБА_1 адресованого Головному управлінню Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населеного пункту на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району, Закарпатської області. Одночасно у цій заяві він повідомив, що земельну ділянку для індивідуального садівництва безплатно у власність не отримував. При цьому ним же було написано аналогічне клопотання 05.08.2016 року, на підставі якого йому було надано у власність земельну ділянку для індивідуального садівництва площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населеного пункту на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району, Закарпатської області.
Таким чином, зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №1353-сг від 04.07.2019) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення садівництва в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, але свідомо повідомив ГУ Держгеокадастру недостовірні відомості про те, що земельну ділянку для індивідуального садівництва безплатно у власність не отримував.
Надаючи оцінку наявності у прокурора підстав для здійснення представництва інтересів держави у справі, яка розглядається, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно з частиною 4 статті 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За правилами статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 (далі Закон №1697-VII), яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
З аналізу частини 3 статті 23 Закону №1697-VII вбачається, що прокурор може представляти законні інтереси держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави в двох випадках: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.
Тобто суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор.
Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
Відповідні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 57 постанови).
Між тим, з обставин справи вбачається, що прокурор, звертаючись до суду без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин, вказує на те, що посадові особи Держгеокадастру, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, при вирішенні даного спору, пов'язаного із поверненням у власність держави спірної земельної ділянки, не здійснюють захист державних інтересів в суді, з таких підстав. Спірна земельна ділянка вибула з володіння (власності) держави внаслідок порушення закону не лише набувачем земельної ділянки, а й органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією земельною ділянкою - ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, яке реалізовувало повноваження Держгеокадастру на території Закарпатської області. Тому саме, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області є відповідачем за основною вимогою про визнання недійсним спірного наказу, а тому не може бути позивачем, оскільки чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача.
Разом з цим, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 (п.16.5 постанови, справа №587/430/16-ц). зазначено, що звернення Держгеокадастру як центрального органу виконавчої влади з позовом до територіального органу Держгеокадастру є неможливим, оскільки такий є підпорядкованим Держгеокадастру, а тому розгляд справи за участю підпорядкованих органів може вплинути на змагальність судового процесу та призвести до зловживання сторонами їх правами чи до невиконання обов'язків. У зв'язку з наведеним, у зазначеному рішенні ВП ВС прийшла до висновку обгрунтованості подачі позову прокурором як позивачем.
Окрім наведеного, слід також зазначити, посадові особи ні Держгеокадастру, ні ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, не вправі самостійно скасувати спірний наказ, оскільки на його підставі за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності, тому вказане суперечитиме вимогам ч. 1 ст. 154 ЗК України. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в абз. 2 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №l-3п, абз. 2 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у редакції постанови ПВСУ від 19.03.2010 №2).
Окрім того, згідно зі ст. 28 Закон України «Про центральні органи державної виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Згідно з абз. 9 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», п. 5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, органи Держгеокадастру при здійсненні наданих повноважень мають право на звернення до суду лише у чітко визначених випадках: з позовом про щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; з позовом про повернення самовільно чи тимчасово земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Законодавством також не надано право звертатись до суду на захист інтересів держави у спірних правовідносинах жодному іншому суб'єкту владних повноважень. Наведене підтверджує те, що органи, які уповноважені здійснювати захист інтересів держави (Держгеокадастр та ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області), не можуть здійснювати захист інтересів держави, зокрема і через відсутність у них повноважень щодо звернення до суду у даних спірних правовідносинах (наведене узгоджується із правовою позицією Верховного суду, постанова від 10.07.2018 у справі No818/1511/17). У зв'язку із зазначеним представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль щоб ці інтереси не залишились незахищеними.
Підсумовуючи викладене, суд відхиляє доводи представника відповідача ОСОБА_6 про відсутність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у справі, яка розглядається.
Слід вказати на те, що Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Як вказує прокурор, звернення з даним позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо повернення земельної ділянки.
Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14,19 Конституції України).
Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель з державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Що стосується вимоги прокурора про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №1353-сг від 04.07.2019 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки", яким ОСОБА_1 передано безплатно у приватну власність земельну ділянку кадастровий номер 2123687500:07:001:0233, площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, вартістю 469346 грн, що розташована за межами населеного пункту полонина Довга на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району, то така є підставною, оскільки як уже зазначалося, ОСОБА_1 двічі скористався правом на безплатну передачу у власність земельної ділянки із земель державної власності, що суперечить нормам Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У постанові від 24 червня 2015 року (справа №6-228цс14) судова палата у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що передбачена ст. 116 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалась своїм правом і отримала у власність земельну ділянку в розмірах встановлених ст.121 ЗК України, не має правових підстав для отримання безоплатно у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.
Відповідно п. «в» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Так, відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За таких обставин суд вважає, що позов прокурора є підставним та таким, що підлягає задоволенню, оскільки виділення земельної ділянки органом держгеокадастру відбувся з порушенням вимог Земельного кодексу України, внаслідок чого, земельна ділянка була на підставі оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру від 03 травня 2017 року №1721-сг незаконно виділена ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Отже, інтерес держави, яка є власником земельної ділянки, порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 , тому слід скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис №32316800 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 2123687500:07:001:0233, площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, вартістю 469346 грн, що розташована за межами населеного пункту полонина Довга на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району.
Відповідно ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує питання про розподіл судових витрат таким чином.
У даному позові прокуратура Закарпатської області є платником судового збору в сумі 4204 грн за подання даного позову та 1051 грн за розгляд заяви про забезпечення позову, згідно з платіжними дорученнями №67, №69 від 03.02.2020.
В.о. начальника Головного управління Держгеокадастру Віталій Бомбушкар у відзиві на позов просив не стягувати з управління судовий збір, оскільки спірним наказом не лише передавалася земельна ділянка у власність, а й затверджувалася відповідна документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка в цілому відповідала законодавству, за умови надання ОСОБА_1 достовірних даних щодо виділення йому раніше земельної ділянки для садівництва.
Враховуючи, що саме поведінка ОСОБА_1 в даному спорі призвела до необхідності звернення прокурором до суду за захистом державних інтересів для вирішення даного спору, оскільки саме зазначення ним недостовірних даних про неотримання ним земельної ділянки для садівництва у заяві від 27.02.2018, своєю чергою Головне управління Держгеокадастру відповідно до наданих йому повноважень не могло перевірити достовірність цієї інформації й покладаючись на заяву ОСОБА_1 видало наказ №1353-сг від 04.07.2019 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку, кадастровий номер - 2123687500:07:001:0233, площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, вартістю 469346,00 грн, що розташована за межами населеного пункту полонина Довга, Рахівського району, Закарпатської області, тому суд вважає, що справедливим та підставним буде стягнути судові витрати саме з ОСОБА_1 в користь прокуратури Закарпатської області - судовий збір в сумі 5255,00 грн, що був сплачений при подачі даного позову до суду.
Частина 7 статті 158 ЦПК України передбачає, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №1353-сг від 04 липня 2019 року "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки", яким ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 2123687500:07:001:0233, площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, вартістю 469346 грн, що розташована за межами населеного пункту полонина Довга на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис №32316800 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 2123687500:07:001:0233, площею 0,12 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, вартістю 469346 грн, що розташована за межами населеного пункту полонина Довга на території Чорнотисянської сільської ради Рахівського району.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Закарпатської області 5255,00 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлено 09.12.2022.
Суддя: В.Е. Ємчук