12 грудня 2022 року
м. Київ
Cправа № 908/3284/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Банаська О. О. - головуючого, Огородніка К. М., Пєскова В. Г.
розглянув матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2022
у складі колегії суддів: Чередка А. Є. (головуючого), Коваль Л. А., Кузнецова В. О.
у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1
30.11.2022 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № 908/3284/21.
Одночасно в касаційній скарзі скаржником порушено питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/3284/21 визначено склад колегії суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Огороднік К. М., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 07.12.2022.
Дослідивши матеріали касаційної скарги, судом встановлено таке.
У провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа № 908/3284/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 (повний текст складено 31.01.2022) закрито провадження у справі № 908/3284/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , припинено повноваження керуючого реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Ревункова Віталія Михайловича, скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.12.2021, скасовано заборону фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати належне їй майно, накладену ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.12.2021.
04.07.2022 ОСОБА_1 звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
13.07.2022 Центральним апеляційним господарським судом витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/3284/21, відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
01.08.2022 Центральним апеляційним господарським судом залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 та надано строк на усунення її недоліків шляхом надання суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку; доказів сплати судового збору та належних доказів направлення копії апеляційної скарги усім учасникам справи.
Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 останній день строку на оскарження якої припадав на 10.02.2022 судом апеляційної інстанції визнано неповажними, наведені у клопотанні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки спростовано доводи скаржника, наведені в його обґрунтування стосовно того, що повного тексту оскаржуваної ухвали ним не було отримано, а у зв'язку із запровадженням воєнного стану на території України не мав можливості вчасно подати апеляційну скаргу.
Так, суд апеляційної інстанції, зазначив, що відповідно до матеріалів справи текст оскарженої ухвали був направлений на адресу скаржника ОСОБА_1 02.02.2022 про що міститься відповідна відмітка на ухвалі. Крім того, судом встановлено, що повний текст ухвали суду першої інстанції від 26.01.2022 був внесений до Єдиного державного реєстру судових рішень 31.01.2022, а тому скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із оскарженим судовим рішенням в електронній формі.
Також, визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що несвоєчасне оскарження рішення місцевого господарського суду у даній справі зумовлене не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру, враховуючи також те, що строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 у цій справі для апелянта, який є учасником справи, представник якого брав участь в судовому засіданні при розгляді справи в суді першої інстанції сплив 11.02.2022, тобто ще до затвердження Верховною Радою Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2022 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 у справі № 908/3284/21.
Постановляючи зазначену ухвалу, Центральним апеляційним господарським судом зазначено, що на виконання вимог ухвали від 01.08.2022 скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази сплати судового збору у сумі 2 481,00 грн, докази направлення копії апеляційної скарги усім учасникам справи та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого апелянт посилається на неотримання ним жодного процесуального документа під час слухання справи у суді першої інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази направлення апелянту копії оскаржуваного судового рішення та відповідно докази отримання апелянтом такого рішення, а обізнаність його про розгляд справи не спростовує факту недотримання судом першої інстанції процедури надіслання повного тексту судового рішення стороні, як і не свідчить про ознайомлення сторони зі змістом такого рішення та його мотивами. Також, скаржником зазначено, що з 24.02.2022 доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень був закритий, а відкрито лише з 20.06.2022. Тому, після ознайомлення з повним текстом оскаржуваного судового рішення в Реєстрі, апелянт у найкоротший строк підготувала та подала відповідну апеляційну скаргу.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що вважає наведені апелянтом обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необґрунтованими, а тому недостатніми для визнання їх поважними, у зв'язку з чим відповідне клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Встановлений Правилами надання послуг поштового зв'язку порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Так, Центральним апеляційним господарським судом з тексту ухвали Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 у справі № 908/3284/21 встановлено, що остання, як і ухвали суду про призначення справи до розгляду в судове засідання, направлялася за місцем реєстрації та місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , про що на ухвалі міститься відповідна відмітка.
Відтак, апеляційним судом не прийнято до уваги твердження апелянта про ненаправлення судом першої інстанції процесуальних рішень у справі учасникам справи, оскільки процесуальні документи місцевого господарського суду у цій справі не містять інформації про припинення відправлення вихідної поштової кореспонденції та вжиття заходів з відправлення вихідної поштової кореспонденції в умовах відсутності асигнувань на оплату поштових марок, зокрема, надсилання процесуальних документів засобами електронного зв'язку з проставлянням про це відмітки на оригіналі процесуального документу (відправлено електронною поштою ___ прим.), повідомлення по телефону телефонограми, розміщення на офіційному вебсайті суду.
З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів перебуває поза межами контролю відправника, зокрема суду.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом пунктів 8, 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її проголошення). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у розгляді справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частина третя статті 256 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Отже строк на апеляційне оскарження за будь яких обставин починає свій перебіг, і саме скаржник має доводити дату початку перебігу строку та поважні причини його (процесуального строку) пропуску.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Клопотання про поновлення процесуального строку має містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було жодної можливості.
Відповідно до частини третьої статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини четвертої статті 260 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
У поданій касаційній скарзі скаржником не наведено переконливих доводів щодо помилковості наведених висновків апеляційного господарського суду, які не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права ГПК України.
Зокрема доводи скаржника про те, що посилання суду апеляційної інстанції на відмітку про направлення ухвали не є доказом направлення та отримання такого рішення боржником у спосіб передбачений процесуальним законом спростовуються тим, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20 направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19 та від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20).
Щодо посилань скаржника на обставини введення воєнного стану на території України, як на підтвердження неможливості вчасного подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції без надання інших документів/доказів такої неможливості та за умови того, що строк на апеляційне оскарження сплив до введення воєнного стану, суд враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, відповідно до яких введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Згідно з частиною другою статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Разом з цим заінтересовані особи, які звертаються до касаційного суду зі скаргами, мають розуміти, що Верховний Суд є "судом права", а не "фактів", який забезпечує сталість та єдність судової практики, а тому посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи чи на перевагу одних доказів над іншими не допускається.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа "ZUBAC v. CROATIA" (N 40160/12, ЄСПЛ, § 83) зазначено, що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18.11.2010).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що суд апеляційної інстанції приймаючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження від 01.09.2022 у справі № 908/3284/21 діяв відповідно до вимог ГПК України та у межах повноважень, передбачених процесуальним законом.
За змістом частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № 908/3284/21, оскільки правильне застосовування норми права судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження залишається без розгляду.
Керуючись статтями 233, 234, 235, 293, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № 908/3284/21.
2. Касаційну скаргу повернути заявнику з доданими до неї матеріалами.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді К. М. Огороднік
В. Г. Пєсков