12 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 907/38/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Суховий В.Г. (головуючий), Берднік І.С., Зуєв В.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Ужгородської міської ради (далі - відповідач-1, скаржник)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 та
постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2022
у справі № 907/38/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підлипники"
до: 1) Ужгородської міської ради; 2) Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (перейменовано на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Можайського 34",
про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки б/н від 22.01.2008 укладеною,
Ужгородська міська рада 16.11.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2022 у справі № 907/38/21; прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Також, в тексті касаційної скарги міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2022 для розгляду касаційної скарги у справі № 907/38/21 визначено колегію суддів у складі: Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Зуєв В.А.
Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статей 288, 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також щодо сплати судового збору в порядку і розмірі передбаченому Законом України "Про судовий збір", Верховний Суд встановив таке.
Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанову Західного апеляційного господарського суду у справі № 907/38/21 ухвалено - 13.10.2022, повний текст її складено - 25.10.2022 а, отже, останній день оскарження постанови за приписами частини першої статті 288 ГПК України припадає на 14.11.2022.
Водночас, касаційна скарга як зазначено вище, подана безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - 16.11.2022, що підтверджується штампом органу поштового зв'язку «Ужгород 3» на поштовому конверті та інформацією на сайті «Укрпошта» щодо відстеження поштових пересилань за трек-кодом № 88000 19922346.
Отже, касаційна скарга подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження.
В тексті касаційної скарги міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження у справі, яке мотивоване тим, що Ужгородська міська рада отримала повний текст оскаржуваної постанови електронною поштою 26.10.2022, що підтверджується роздруківкою листа з електронної пошти та штампом вхідної кореспонденції Ужгородської міської ради.
За таких обставин, скаржник просить суд поновити 20-ти денний строк на касаційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Оскільки скаржник отримав на електронну поштову адресу копії оскаржуваної постанови -26.10.2022, то за приписами частини другої статті 288 ГПК України, останній день, за яким скаржник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, припадає на 15.11.2022.
Утім, як зазначено вище, Ужгородська міська рада звернулася з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - 16.11.2022, що підтверджується штампом органу поштового зв'язку «Ужгород 3» на поштовому конверті та інформацією на сайті «Укрпошта» щодо відстеження поштових пересилань за трек-кодом № 88000 19922346.
Таким чином, скаржник подав касаційну скаргу на 21-й день з дня отримання копії повного тексту оскарженої постанови, тобто поза межами строку, за яким скаржник мав право на поновлення такого строку передбаченого частиною другою статті 288 ГПК України.
Приписами частини третьої статті 288 ГПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 13.03.2018 у справі "Кузнецов та інші проти Росії" суд підкреслив, що особи, які оскаржують рішення поза межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
Колегія суддів вважає, що наведені підстави для поновлення процесуального строку не є поважними, оскільки скаржник не навів жодних доводів неможливості подати касаційну скаргу в межах строку встановлених частиною першою статті 288 ГПК України.
До того ж, скаржником не обґрунтовано неможливість подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії оскаржуваної постанови, за яких скаржник у відповідності до частини другої статті 288 ГПК України мав право на таке поновлення, а підстави для поновлення строку, у розумінні приписів частини третьої статті 288 ГПК України, скаржником у поданому клопотанні не наведено.
У справі "Устименко проти України" (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не наведено достатнього аргументованого обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання касаційної скарги, що стали причиною пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з чим, колегія суддів визнає наведені в клопотанні підстави пропуску строку на подання касаційної скарги неповажними.
Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2022 у справі № 907/38/21 з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів.
Крім того, статтею 290 ГПК України встановлені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Водночас убачається, що касаційна скарга не містить посилань на конкретну підставу (підстави) для відкриття касаційного провадження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України (п.1, 2, 3, 4 ч. 2 ст. 287), а також касаційна скарга не містить належного обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень у даній справі.
Окремі посилання скаржника, викладені в касаційній скарзі, на постанови Верховного Суду не формують чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України, а Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті або самостійно визначати підставу касаційного оскарження судового рішення.
Верховний Суд звертає увагу, що виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
Отже, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки у порушення цього пункту, у ній не зазначено, передбачені статтею 287 цього Кодексу, підставу (підстав) касаційного оскарження судового рішення з посиланням на конкретний пункт (пункти), передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.
Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та усунути недоліки касаційної скарги, а саме протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду касаційну скаргу в новій редакції.
Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції, що підтверджується також переліком додатків до касаційної скарги.
Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.
Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Окрім цього, положенням статті 291 ГПК України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Згідно з положень статей 73, 76, 77 ГПК України, належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не надано доказів надіслання копії касаційної скарги з додатками іншим учасникам даної справи, що підтверджується також переліком додатків до касаційної скарги.
Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на приписи пункту 7 частини другої статті 42 ГПК України, де встановлено, що учасники справи зобов'язані виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Зокрема, це стосується й вимог статті 291 ГПК України щодо процесуальних обов'язків скаржника.
Процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Не надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу позбавляє цих учасників обізнаності про зміст та підстави касаційного оскарження судового рішення у справі, що, в свою чергу, позбавляє можливості подати в суд касаційної інстанції заперечення проти відкриття касаційного провадження та відзив на касаційну скаргу (стаття 294, 295 ГПК України).
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга Ужгородської міської ради підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:
1) клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для поновлення строку та доданням доказів;
2) касаційної скарги в новій редакції з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України;
3) документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом;
4) докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам даної справи.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Також Суд звертає увагу скаржника на те, що неусунення недоліків касаційної скарги матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Ужгородської міської ради на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2022 у справі № 907/38/21 - залишити без руху.
2. Надати Ужгородській міській раді строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Ужгородській міській раді, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Суховий
Судді І. Берднік
В. Зуєв